УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

Справа №22-ц-7/07              Доповідач - Здрилюк О.І.

Категорія- спори про

відшкодування шкоди

10 січня 2007року                                                                                         місто Луцьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Лончука В.Г.,

суддів - Шевчук Л.Я., Здрилюк О.І.,

при секретарі Губарик К.А.,

з участю позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1на рішення Луцького міськрайонного суду від 22 вересня 2006 року.

Особи, які беруть участь у справі: позивач - ОСОБА_1; відповідач - ОСОБА_2.

Колегія суддів -

встановила:

26 травня 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи його тим. що він. як заступник відкритої відповідачем, як підприємцем, приватної фірми, на прохання останнього відшукати кошти для початку виробничого процесу, за власні кошти придбав комп*ютерну та офісну техніку, провів телефонізацію виробничого приміщення і закупив диван і тумбочку, витративши на все 5775 грн..

Відповідач обіцяв повернути витрачені ним кошти до кінця 2005 року, пізніше відтягнув термін повернення коштів - після закінчення виборів у березні 2006 року. Однак, і по спливу цього терміну кошти не повернув, в зв*язку з чим він забрав придбану комп*ютерну техніку і обладнання, але змушений був їх повернути після звернення відповідача в органи міліції.

Діями відповідача йому заподіяна і моральна шкода, оскільки відповідач обманним шляхом, зловживаючи його довірою, привласнив придбану ним комп*ютерну техніку і обладнання та умисно, з корисливих мотивів оговорив його, підірвав ділову репутацію, звинувативши в крадіжці, завдав моральних страждань йому та його сім*ї.

Враховуючи наведене, просив стягнути з відповідача в його користь 5775 грн. заподіяної матеріальної і 2000 грн. - моральної шкоди.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 22 вересня 2006 року залишено без розгляду позовні вимоги в частині відшкодування 400 грн. за меблі    диван і тумбочку.

Рішенням Луцького міськрайонного суду 22 вересня 2006 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу - 5375 грн. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн. відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане рішення.

2

Вважає, що судом допущено неповне з*ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що його позовні вимоги підтверджені належними доказами -квитанціями до прибуткових касових ордерів, товарним та фіскальним чеками, які є єдиними документами, що можуть стверджувати факт продажу товарів, надання послуг та отримання коштів відповідно до вимог п.2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ № 72 від 19.02.2001 року.

Судом вказані докази спростовані неналежними доказами - видатковою накладною, яка є підробною та договором про надання послуг електрозв*язку.

Судом не взято до уваги визнання відповідачем того факту, що дійсно позивач придбавав комп*ютерну техніку та оплачував послуги по телефонізації приміщення і не зобов*язав відповідача надати докази в підтвердження того, що це було зроблено за його кошти.

Також судом не допитано підприємця ОСОБА_3, який видав дві однакові видаткові накладні із зазначенням різних одержувачів товару.

Заслухавши позивача, який апеляційну скаргу підтримав, відповідача, який апеляційну скаргу заперечив, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обгрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач на підтвердження укладення договору позики та його умов не представив розписку позичальника або інший документ, який би посвідчив передання ним відповідачу визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до вимог ч.І ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Із вимог позивача вбачається, що він просить стягнути з відповідача борг в розмірі 5375 грн., тобто вказана сума не є меншою, ніж встановлені законом десять розмірів неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Враховуючи наведене, в даному випадку письмова форма договору позики має бути обов*язковою.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання позивача на те, що він представив належні докази в підтвердження своїх вимог, а саме - квитанції до прибуткових касових ордерів, товарний та фіскальний чеки, які є єдиними документами, що можуть стверджувати факт продажу товарів, надання послуг та отримання коштів відповідно до вимог п.2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ № 72 від 19.02.2001 року не заслуговують на увагу, оскільки вказані документи не стверджують того факту, що оплата проводилась коштами, належними саме позивачу, а не іншій особі.

Крім того, вказані документи могли б слугувати доказами лише у випадку заперечення відповідачем самого факту придбання товарів та проведення телефонізації приміщення, що в даному випадку не заперечується.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 22 вересня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий Судді