Справа № 22ц-9/07                                    Головуючий в 1 інстанції - Савицька Н.В.

Категорія - спори про право власності                  Доповідач - Стрільчук В.А.

та інші речові права,

про приватну власність

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА іменем    України

11   січня  2007  року.  Колегія  суддів  судової палати  в  цивільних  справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

суддів - Русинчука М.М., Расевича С.І.,

при секретарі - Савчук О.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про поділ майна шляхом стягнення грошової компенсації за частку у праві спільної сумісної власності за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2на рішення Луцького міськрайонного суду від 25 вересня 2006 року.

Особи, які беруть участь у справі: позивачка - ОСОБА_1,

представник позивачки - ОСОБА_3, відповідач - ОСОБА_2, представник відповідача - ОСОБА_4.

Колегія суддів

встановила:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 25 вересня 2006 року позов задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 63075 грн. грошової компенсації за частку у праві спільної сумісної власності на майно, а саме - за 1/2 частину АДРЕСА_1 в м. Луцьку Волинської області, 51 грн. витрат по сплаті судового збору і 252 грн. 82 коп. витрат на проведення експертизи та в дохід держави - 579 грн. 75 коп. судового збору.

2

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати це рішення, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

В запереченні на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_1 вказує на те, що суд першої інстанції правильно вирішив спір, повно і всебічно з'ясував всі обставини справи, а тому просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 10 березня 1999 року по 01 грудня 2005 року (а. с. 6, 88). На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 21 травня 2002 року відповідач ОСОБА_2 придбав спірну АДРЕСА_1 (а. с. 4). Дана квартира придбана за рахунок спільних коштів сторін під час подружнього життя. Кожному з них належить по 1/2 її частині. Вартість квартири становить 126150 грн. Тому з відповідача на користь позивачки стягнуто половину цієї суми як компенсацію її частки.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КпШС України, що діяла на час придбання спірної квартири, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Отже законом встановлена презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте ним під час шлюбу, а в разі виникнення спору заінтересована сторона повинна довести факт придбання нею спірного майна за кошти, які належали особисто їй.

З матеріалів справи вбачається, що перед придбанням квартири в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 12 травня 2002 року отримав у банку свій депозитний вклад в сумі 8600 доларів США. Однак сам по собі цей факт не свідчить про купівлю квартири виключно за вказані кошти. Доказів на підтвердження даної обставини відповідач суду не надав. Натомість доводи позивачки ОСОБА_1 про наявність у неї певної суми грошей для спільного придбання квартири підтверджується наявною у справі довідкою про її заробіток з 1995 по 2005 роки (а. с. 23).

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірна квартира є об'єктом права спільної сумісної власності сторін.

Відповідно до ст. ст. 70, 71 СК України у разі поділу такого майна частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя. Присудження іншому грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на квартиру, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Аналогічна правова норма міститься і в ст. 364 ЦК України.

Виходячи з викладеного, об'єктивно дослідивши всі обставини справи, надані сторонами докази та давши їм вірну оцінку, суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позов.

з

Доводи апелянта про те, що суд не перевірив можливості поділу квартири в натурі, не заслуговують на увагу, оскільки клопотань з цього приводу ним і його представником не заявлялося, а відповідних доказів надано не було.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення    постановлено    з    додержанням     вимог    матеріального    і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 25 вересня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий:     Судді