Справа № 22-а-5/07 Категорія : 1
Головуючий в 1 інстанції :Невар О.В. Доповідач : Завидовська О.Г.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" січня 2007 року.
місто Луцьк.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
Головуючого - судді Завидовської О.Г.,
суддів: Карпук А.К., Мудренко Л.І.
при секретарі Грицюк О.П. з участю :
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_4,
відповідача Савчук B.C.,
третьої особи ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до Карасинської сільської ради Маневицького району, голови Карасинської сільської ради Савчука Віктора Сергійовича, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2про визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування, стягнення моральної шкоди, завданої такими діями та бездіяльністю, спонукання органу місцевого самоврядування та посадової особи органу місцевого самоврядування до виконання власного рішення за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1на постанову Маневицького районного суду від 23 жовтня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
04.07.2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Карасинської сільської ради Маневицького району, голови Карасинської сільської ради Савчука B.C., третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору-ОСОБА_2 про визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування, бездіяльності, дій посадової особи органу місцевого самоврядування, стягнення моральної шкоди, завданої такими діями та бездіяльністю, спонукання органу місцевого самоврядування та посадової особи органу місцевого самоврядування до виконання власного рішення і визнання договору оренди недійсним, мотивуючи свій позов тим, що за наполяганням сільського голови Савчука B.C. 25.12.2005 року Карасинською сільською радою було прийнято рішення №НОМЕР_1, відповідно до якого було скасовано рішення Карасинської сільської ради №НОМЕР_2 від 10.04.1998 року, за яким йому надано 0,25 га земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, а рішенням цієї ж ради від 20.06.06 року №НОМЕР_3 та НОМЕР_4сусідню земельну
2
ділянку, розміром 0,12 га , частину якої він просив надати йому, була передана в оренду ОСОБА_2
В ході розгляду справи позивач, уточнивши та доповнивши позовні вимоги (а.с.98,147), просив скасувати рішення ради №НОМЕР_1 від 25.12.2005 року, від 20.06.2006 року та від 18.08.2006 року про надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_2, визнати неправомірними бездіяльність і дії голови сільської ради щодо невиконання рішення ради №НОМЕР_2 від 10.04.1998 року, стягнувши з нього та сільської ради 5000 грн. моральної шкоди, зобов»язати Карасинську сільську раду виконати рішення ради №НОМЕР_2 від 10.04.1998 року, надавши частину земельної ділянки , що передавалась ОСОБА_2 в оренду : шляхом затвердження проекту інвентаризації та уточнення меж землеволодіння (проекту відведення); виділення йому в натурі земельної ділянки; складення та затвердження кадастрового плану земельної ділянки, видачі державного акта на право власності за цим рішенням та утримання від дій, що перешкоджають виконанню рішення №НОМЕР_2 від 10.04.1998 року та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений з ОСОБА_2, оскільки зазначені рішення винесені з порушенням норм земельного законодавства і порушують, як і бездіяльність та дії голови сільської ради Савчука B.C. його право на землю.
Постановою Маневицького районного суду від 23 жовтня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1до Карасинської сільської ради Маневицького району, голови Карасинської сільської ради Савчука Віктора Сергійовича, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2, відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі позивач, покликаючись на незаконність вищезазначеної постанови у зв»язку з неправильним та неповним з»ясуванням судом обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції по даній справі та ухвалити нову, якою задовольнити його позовні вимоги.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, які апеляційну скаргу підтримали і просили скаргу задовольнити, відповідача та представника відповідача Савчука B.C., третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2, які апеляційну скаргу заперечили, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст. 17 Земельного Кодексу України (в ред. 1990 p.), передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної , міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім»ї. Відповідна рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину, замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність. Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для : ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно ст. 56 цього Кодексу; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка) у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу. Зазначені земельні ділянки
з
передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо). Передача у власність громадян земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб, провадиться місцевими Радами народних депутатів після вилучення (викупу) їх у порядку, встановленому статтями 31 і 32 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 22 вказаного Кодексу право власності на землю або право
користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення
землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
Згідно ст.ст. 23,24 даного Кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.
Судом першої інстанції встановлено, що всупереч зазначеним нормам закону, 10.04.1998 року ОСОБА_1, рішенням Карасинської сільської ради №НОМЕР_2 було виділено земельну ділянку, розміром 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в с. Замостя не з земель запасу сільської ради, як цього вимагає Закон, а на присадибній земельній ділянці, переданій в користування його матері ОСОБА_3, всупереч Закону, без попереднього вилучення в останньої, в зв»язку з чим це рішення сільською радою 25.12.2005 року було відмінено. На цій земельній ділянці із згоди своєї матері , з якою позивач проживав зі своєю сім»єю, він, не виготовивши технічної документації на будівництво і не маючи документів на право власності на землю, побудував, без законних на те підстав, житловий будинок.
Земельна ділянка, розміром 0,12 га, яка рішенням цієї ж ради №НОМЕР_3 від 20.06.2006 року і НОМЕР_4, була передана в оренду ОСОБА_2 із згоди попередніх землекористувачів, ніколи позивачу в користування чи у власність не передавалась.
Договір оренди цієї земельної ділянки з ОСОБА_2 на даний час не укладений.
Встановлені обставини справи підтверджуються наявними у справі
беззаперечними доказами.
При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для скасування зазначених рішень.
Висновки суду ґрунтуються на повно і всебічно з»ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, на які є покликання в рішенні суду і яким суд дав правильну юридичну оцінку.
Судом першої інстанції вірно не взято до уваги посилання позивача на завдання йому сільським головою Савчуком B.C. моральної шкоди, оскільки ним не подано доказів в обґрунтування своїх вимог і таких - не виявлено судом при розгляді справи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду по суті спору.
Постанова ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 198 ч.І п.1 , 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1залишити без задоволення.
4
Постанову Маневицького районного суду від 23 жовтня 2006 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання ухвалою законної сили.
Головуючий Судді: