Справа № 354/1212/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1570/2014

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Гандзюк Д.М.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Меленко О.Є.

суддів Девляшевського В.А., Малєєва А.Ю.

секретаря Мельник О.В.

з участю: відповідача ОСОБА_2,

його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» до Яремчанської міської ради, ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідачів - відділ Держкомзему в м. Яремче про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею, за апеляційною скаргою заступника начальника Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» Дацко М.С. на рішення Яремчанського міського суду від 22 травня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Яремчанського міського суду від 22 травня 2014 року в задоволенні позову Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» до Яремчанської міської ради, ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідачів - відділ Держкомзему в м. Яремче про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею - відмовлено.

На дане рішення заступник начальника Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» Дацко М.С. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку про застосування правовідносин, що виникли між сторонами строку позовної давності. Зважаючи на те, що набуття відповідачем ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою відбулось на підставі п.2 рішення Яремчанської міської ради №14 від 20.02.1996 року, то застосування норми ЦК України в редакції, що діє на даний час, є порушенням вимог п.2 ст. 5 ЦК України. Так, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

Судом також не враховано момент фактичного виявлення порушення прав землекористування позивача, як і не взято до уваги Акту обстеження земельної ділянки Івано-Франківської дистанції колії ДТГО «Львівська залізниця». На думку апелянта судом також безпідставно взято до уваги показання свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7

Апелянт вказує і на те, що залізницею як землекористувачем на даний час сплачується земельний податок за спірну земельну ділянку, що підтверджується відповідною довідкою, а площа обліковується в формі 6-зем саме на підставі плану смуги відведення. Вважає, що позивачем доведено своє право користування спірною земельною ділянкою, однак не дивлячись на це, суд першої інстанції відмовив в позові.

В судове засідання представники Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», Яремчанської міської ради, та відділу Держкомзему в м. Яремче, будучи належно повідомленими про розгляд справи, не з'явилися. Від відділу Держкомзему в м. Яремче надійшло клопотання про розгляд справи без участі їхнього представника; щодо доводів апеляційної скарги, то такі заперечуються у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник доводи апеляційної скарги не визнали. Рішення суду вважають законним та обгрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, доводи його представника, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами виник спір з приводу користування земельною ділянкою площею 0,0130 га по АДРЕСА_1 в м. Яремче.

Згідно рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради від 20.02.1996 року вказана земельна ділянка надана в постійне користування відповідачу ОСОБА_2 для будівництва гаража. На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 було видано державний акт на право постійного користування землею, що підтверджується відповідними записами в державному акті (т.1 а.с.11-12).

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що під час проведення інвентаризації земель було виявлено накладення земельної ділянки, що перебуває у користуванні відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку позивача. Захоплення смуги відведення залізниці порушує право позивача на користування наданою земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна та забезпечення безпеки руху. Крім того, рішення про передачу відповідачу земельної ділянки в користування суперечить вимогам ст.19 та Глави 4 ЗК України (в ред.1992 року), оскільки таке було прийнято без попереднього вилучення спірної земельної ділянки в позивача.

Зазначене підтверджується матеріалами справи, зокрема, «Актом обстеження земельної ділянки Івано-Франківської дистанції колії ДТГО «Львівська залізниця» на перегоні Делятин-Яремче-Микуличин км.52+782м до км 64+100м права і ліва сторона по ходу км» від 03.11.2011 року та Планом смуги відведення земель лінії Івано-Франківськ-Держкордон Львівської залізниці з яких вбачається, що земельна ділянка, яка надана в постійне користування відповідачу ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні позивача.

Жодна з сторін цієї обставини не заперечує.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, прийшов до висновку, про застосування наслідків спливу строку позовної давності до виниклих правовідносин.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Виходячи з вимог ч.1 ст.256 ЦК України кожна особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах строку позовної давності.

Позов, пред'явлений із пропуском зазначеного строку, задоволенню не підлягає, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі до винесення рішення у справі (частини третя і четверта статті 267 ЦК). Слід зазначити, що на відміну від імперативних правил про застосування позовної давності за ЦК УРСР, новий ЦК передбачає її застосування лише за заявою сторони у спорі (частина третя статті 267 ЦК), і відповідачами в судовому засіданні така заява зроблена.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що з часу отримання Державного акту ОСОБА_2 володів та користувався спірною земельною ділянкою. Більше того, у 2004 році на цій земельній ділянці ОСОБА_2 розпочав будівництво гаража і саме у зв'язку з цією обставиною пов'язується початок перебігу позовної давності, оскільки копію Державного акту ОСОБА_2 передав позивачу - Львівській залізниці через її ж майстра - ОСОБА_6

Будучи допитаним у якості свідка в суді першої інстанції ОСОБА_6 зазначену обставину підтвердив.

Щодо доводів апелянта про помилкове застосування норм Цивільного Кодексу в редакції 2003 року, то слід зазначити наступне.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду стало рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради від 20.02.1996 року, пунктом 2 якого відповідачу ОСОБА_2 надано в постійне користування земельну ділянку для будівництва гаража.

Аналізуючи функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України у рішенні від 16.04. 2009 року у справі N 1-9/2009 дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року N 20-рп/2001, від 23 червня 1997 року N 2-зп.

Таким чином у зв'язку реалізацією пункту 2 рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради від 20.02.1996 року, дія його була вичерпана, а правовстановлюючим документом, який посвідчує право ОСОБА_2 на право користування спірною земельною ділянкою є Державний акт, а правовідносини, що виникли між сторонами у зв'язку з цим є триваючими і продовжують існувати після набрання чинності ЦК України. Отже, до пред'явленого ДТГО «Львівська залізниця» позову суд першої інстанції обґрунтовано застосував правила цього Цивільного Кодексу у редакції 2003 року.

За змістом ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу заступника начальника Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» Дацко М.С. відхилити.

Рішення Яремчанського міського суду від 22 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий О.Є. Меленко

Судді: В.А. Девляшевський

А.Ю. Малєєв