АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/983/14Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 45 Савенко В. Г.

Доповідач в апеляційній інстанції

Пономаренко В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПономаренка В. В.

суддівГончар Н. І. , Ювшина В. І.

при секретарі за участю: прокурора представника позивача представника відповідача представника третьої особи Волвенко А.В., Посипайко А.В., ОСОБА_7, Бражнюк О.В. Куліш А.А., Ситника Т.А. Сизько Б.Б. Блоха Я.М. Свирид Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги СТОВ «Пальміра», Золотоніської районної державної адміністрації на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_14 до Золотоніської районної державної адміністрації, Головного управління Держземагенства у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору СТОВ «Пальміра», про надання в оренду земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року ОСОБА_14 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що у жовтні 2013 року він звернувся до Золотоніської райдержадміністрації з письмовою заявою про надання в оренду земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства та просив дати згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельних ділянок загальною площею 265,4 га (з них ріллі - 265,4 га) в адміністративних межах Синьооківської сільської ради Золотоніського району за межами населеного пункту.

31 жовтня 2013 року Золотоніська райдержадміністрації надала позивачу письмову відповідь, якою безпідставно відмовила в наданні в оренду земельних ділянок, та вказала, що повноваженнями щодо надання земель сільськогосподарського призначення у користування наділене Головне управління Держземагенства у Черкаській області.

19 грудня 2013 року позивач знову звернувся до Золотоніської райдержадміністрації з письмовою заявою про надання в оренду земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства, в якій просив дати згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельних ділянок загальною площею 623,4158 гектарів (з них ріллі - 623,4158га), в адміністративних межах Кропивнянської сільської ради Золотоніського району за межами населеного пункту в оренду з метою ведення фермерського господарства і також до цієї заяви позивач додав пакет необхідних документів.

20 грудня 2013 року Золотоніська райдержадміністрація надала позивачу письмову відповідь (вих.№ 01-01-15/58), якою також безпідставно відмовила в наданні в оренду земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства, а тому позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому звертає увагу суду на те, що Золотоніська РДА безпідставно відмовила йому в наданні вказаних земельних ділянок посилаючись на те, що вказані земельні ділянки перебувають в оренді СТОВ «Пальміра», з яким вона уклала відповідні договори оренди земельних ділянок. Представник позивача при цьому вказує на те, що державна реєстрація вказаних договорів оренди була проведена у свій час з порушенням порядку реєстрації, встановленому законом, фактично, на думку представника позивача така реєстрація не відбулася, а тому ці договори оренди є неукладеними, а земельні ділянки не перебувають ні під якими обтяженнями, а отже є вільними з юридичної точки зору, а тому повинні бути надані позивачу в оренду.

ОСОБА_14 вважає такі дії незаконними, тому з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд зобов'язати Золотоніську райдержадміністрацію та Головне управління Держземагенства у Черкаській області дати йому згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельних ділянок, а також надати йому в довгострокову оренду строком на 49 років для ведення фермерського господарства вказані земельні ділянки.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03 березня 2014 року позов задоволено.

Зобов'язано Золотоніську райдержадміністрацію та Головне управління Держземагенства у Черкаській області дати ОСОБА_14 згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельних ділянок в оренду з метою ведення фермерського господарства загальною площею 888,855 га, із них: 265,4398 га ріллі в адміністративних межах Синьооківської сільської ради Золотоніського району за межами населеного пункту, з зазначення відповідних кадастрових номерів; 623,4158 га ріллі в адміністративних межах Кропивнянської сільської ради Золотоніського району за межами населеного пункту, з зазначення відповідних кадастрових номерів.

Надано ОСОБА_14 в довгострокову оренду строком на 49 років для створення фермерського господарства землі сільськогосподарського виробництва (виробництва сільськогосподарської продукції) вказаною площею, з зазначення відповідних кадастрових номерів.

Не погоджуючись з рішенням суду, Золотоніська районна державна адміністрація Черкаської області та СТОВ «Пальміра» оскаржили його в апеляційному порядку, та посилаючись на його невідповідність нормам матеріального та процесуального права, просили суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, виходив з того, що Золотоніською районною державною адміністрацією безпідставно було відмовлено в задоволенні заяв позивача про надання йому в оренду земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства.

Так, відповідно до ст. 640 ч.3 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно ст.792 ч.2 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст.13 Законому України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст.18 цього Закону, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (ст.20 Закону).

Згідно із ст. 8 ЦПК України, у разі невідповідності правового акта закону України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. При цьому у своєму рішенні від 09.02.1999 року №1-рп/99 Конституційний Суд України роз'яснив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі необхідно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

01 січня 2004 року набрав чинності ЦК України, відповідно до ст.182 якого передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації та порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови в ній встановлюються законом. Цим законом є Закон України від 21.05.1997 року № 208/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні».

Ст. 33 цього Закону вказує, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить реєстрація суб'єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею.

На підтвердження цього положення Верховний Суд України в постанові від 31.10.2012 року, переглядаючи ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.06.2011 року, вказав, що не можна погодитися з тим, що державна реєстрація договорів оренди землі повинна була проводитись за Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 року №174 (далі-наказ №174), у силу того, що він є підзаконним нормативним актом (рішенням Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 18 квітня 2007 року №35 дію цього акту зупинено з тих підстав, що Держкомзем України не наділений повноваженнями прийняття порядку ведення державного реєстру земель, оскільки він повинен установлюватись законом).

Відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України і суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 20.04.2010 року №К-8025/09 - визнані протиправними та скасовані пункт 1.4, абзаци 3, 5, 6 пункту 1.16, друге речення пункту 2.14, пункти 3.1, 3.2, 3.10, перше та четверте речення пункту 5.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року №43 (із змінами і доповненнями, внесеними наказами Державного комітету України по земельних ресурсах від 29.02.2000 року №27, від 23.08.2001 року №144, від 19.02.2002 року №17, від 02.07.2003 року №174, від 29.12.2003 року №322). При цьому у вказаній постанові зазначено, що визначення Центру державного земельного кадастру, як виконавчого органу не грунтується на вимогах Конституції України, яка визначає систему органів виконавчої влади, порядок їх формування та повноваження.

Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" відповідно до наказу Держкомзему №110 від 04.11.1997 року створено з метою впровадження автоматизації ведення державного земельного кадастру в Україні на базі широкого використання комп'ютерної техніки для забезпечення органів державної влади та місцевого самоврядування, громадян, підприємств, установ, організацій достовірною інформацією про землю, виконання робіт, для інформаційного забезпечення ведення державного земельного кадастру та відпрацювання технологій робіт.

Відповідно до Конституції України, Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах, яке затверджено Указом Президента України №970/2000 від 14 серпня 2000 року, Держкомзем України не мав повноважень наділяти, в тому числі делегувати владні повноваження суб'єктів владних повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, державному підприємству, яким в даному випадку є Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України.

Також у цій постанові Вищого адміністративного суду України вказано, що відповідно до Повідомлення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, яке надруковано в газеті "Урядовий кур'єр" №113 27 червня 2007 року Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва, було прийнято рішення №35 від 18.04.2007 року "Про необхідність усунення порушень Державним комітетом України по земельних ресурсах принципів державної регуляторної політики" згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 року "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" щодо скасування наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 року №174 "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель", як такого, що не відповідає основним принципам державної регуляторної політики.

Враховуючи невиконання Державним комітетом України по земельних ресурсах рішення Держкомпідприємництва України у встановлений строк та виходячи із змісту повноважень Комітету, регламентованих частиною 5 статті 28 Закону "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", дія наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 року №174 "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель" була зупинена з 18 червня 2007 року.

У цій постанові колегія суддів ВАС України дійшла висновку, що оспорюванні положення Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі не відповідають нормам матеріального права, які регулюють ці правовідносини, суперечать їм, а Державний комітет України по земельних ресурсах, затвердивши своїм наказом вказані положення Інструкції, діяв у спосіб, що не передбачений чинним законодавством та вийшов за межі власних повноважень.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що вказаною постановою Вищий адміністративний суд України скасував зокрема, ті положення, якими було встановлено, що державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України (п. 3.2 Інструкції).

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду від 20.05.2013 року №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" в п.10 роз'яснено, що скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Тобто, як вважає суд, скасувавши норми п.3.2. Інструкції № 43, Вищий адміністративний суд України визнав, що вказані норми п.3.2. не породжують жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта (Інструкції № 43).

Встановлено, що договір оренди землі від 04.02.2009 року, зареєстрований 30.03.2009 року Золотоніським райвідділом Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» за №040978400001; та договір оренди землі від 01.02.2010 року, зареєстрований 23.12.2010 року Золотоніським райвідділом Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» за № 041078400756, які укладені між Золотоніською райдержадміністрацією та СТОВ «Пальміра», були зареєстровані саме Золотоніським райвідділом Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України».

Таким чином суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що зазначені договори оренди землі не пройшли державну реєстрацію у порядку, встановленому законом і, відповідно до вказаного, не набрали чинності.

Згідно п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Також Верховний Суд України в рішенні від 21.09.2011 року № 6-5640св09, зазначив, що відповідно до ч.1 ст.20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації і, на підставі ч.1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України та ст.18 Закону України "Про оренду землі", є укладеним з моменту такої реєстрації.

Згідно вимог ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Ця вимога також підтверджується і ст. 640 ЦК України.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що у зв'язку з відсутністю належної державної реєстрації договори не є укладеними. При цьому відповідно до змісту ст. 215 ЦК України та роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України в п. 8 постанови "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року №9, недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що договори оренди землі від 04.02.2009 року та від 01.02.2010 року, укладені між Золотоніською райдержадміністрацією та СТОВ «Пальміра» не пройшли державну реєстрацію у порядку, встановленому законом, а отже не набрали чинності і повинні бути визнані не вчиненими.

Вказані земельні ділянки, які виступають предметом спору, не перебувають ні під жодним з обтяжень, а отже можуть бути надані позивачу в оренду з метою ведення ним фермерського господарства, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача.

Крім того, колегія суддів при розгляді апеляційних скарг враховує, що позивач ОСОБА_14 звернувся до Золотоніського міськрайонного суду з позовом до Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області та Головного управління Держземагенства у Черкаській області про надання в оренду земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства.

Відповідно до норм ч.1 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство», для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Згідно до ч.4 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство», у разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом. Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує право власності або укладання договору оренди. Відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться після збирання врожаю на цій ділянці попереднім землекористувачем.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 16.04.2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (в редакції від 19.03.2010 року) дав роз'яснення, що земельні спори громадян з органами державної влади та органами місцевого самоврядування з питань надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у випадках, передбачених законодавством, а також спори з майнових питань, пов'язаних із земельними відносинами, за участю громадян, що є членами фермерського господарства, їхніх спадкоємців тощо розглядаються за правилами цивільного судочинства (п.3); судам слід мати на увазі, що спори, пов'язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні (п.7); суд вирішує відповідно до ч.4 ст.7 Закону України від 19 червня 2003 pоку №973-IV "Про фермерське господарство" питання про надання земельної ділянки у власність або оренду для створення фермерського господарства, якщо відповідна районна (міська) державна адміністрація чи орган місцевого самоврядування безпідставно відмовили в цьому (п.7).

Колегія суддів приходить до переконання, що норми Закону України «Про фермерське господарство» (в т.ч. і про надання в оренду земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства) є спеціальними, а норми ст.ст. 122 та 123 ЗК України є загальними. Таким чином, при вирішенні справи суд першої інстанції правильно застосував норми спеціального закону (ст.7 Закону України «Про фермерське господарство»), а не норми загального закону (ст.ст.122, 123 ЗК України).

З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів відхиляє апеляційні скарги СТОВ «Пальміра», Золотоніської районної державної адміністрації і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,-

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги СТОВ «Пальміра», Золотоніської районної державної адміністрації на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області - відхилити.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_14 до Золотоніської районної державної адміністрації, Головного управління Держземагенства у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору СТОВ «Пальміра», про надання в оренду земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :