Справа № 22- 8072                          головуючий по 1 інстанції - Нєсвєтова Н.М.

Доповідач - Столбун В.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

07 листопада 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеля­ційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Столбун В.І, 

суддів Вовченка.М. ,  Желепи О.В.

при секретарі Денисенко С. С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Києві цивільну справу за апеляцій­ною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 липня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_2,  ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді Столбун В.І.,  пояснення осіб,  перевіривши матеріа­ли справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія

встановила :

06.06.2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3  звернулись до суду з позовом,  в якому просили стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 8 185, 67 грн. та моральну на користь кожного з них по 5000 грн.,  яка заподіяна внаслідок ДТП,  що сталася 07.02.2007 року на вул. .Ягідній, 6 в м. Києві з вини відповідача,  який керував автомобілем "ДАФ-45" держномер НОМЕР_1 на підставі довіреності. Внаслідок ДТП був пошкоджений його автомобіль "Шкода» держномер НОМЕР_2. Вина від­повідача встановлена постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.02.2007 року.

Моральну шкоду позивачі мотивували тим,  що вони перенесли нервовий стрес,  отримали тілесні ушкодження,  що спричинило порушення нормальних життєвих зв"язків,  погіршення психологічного стану.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 липня 2007 року позо­вні вимоги задоволені частково. З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто мате­ріальну шкоду в розмірі 8185, 67 грн. та на користь кожного з позивачів моральну шко­ду по 1500 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням ,  ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу,  в якій просить його скасувати і направити справу на новий розгляд. При цьому вказує,  що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права,  ви­сновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема,  судом не прийня­то до уваги ту обставину,  що він під час ДТП перебував у трудових відносинах і влас­ником транспортного засобу є ОСОБА_4

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги,  перевіривши закон­ність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині,  суд дійшов висновку,  що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і проти чого не заперечував і сам відповідач ОСОБА_1,  ДТП,  яка мала місце 07.02.2007 року на вул. .Ягідній, 6 в м.  Києві,  сталася з його вини. Страхова компанія частково відшкодувала власнику пошкодженого авто­мобіля матеріальну шкоду.

Відповідно до  ст.  1166 ЦК України майнова шкода,  завдана неправомірними ді­ями чи бездіяльністю фізичної особи,  відшкодовується в повному обсязі особою,  яка її завдала.

Відповідно до  ст. 203 ЦПК України у рішенні суду зазначаються встановлені су­дом факти і відповідні їм правовідносини,  наявність порушених прав і свобод,  за захис­том яких спрямоване звернення до суду (підстави щодо задоволення вимог).

З оскаржуваного рішення вбачається,  що суд,  задовольняючи вимоги ОСОБА_3  та стягуючи матеріальну і моральну шкоду з ОСОБА_1,  виходив з того,  що останній є власником джерела підвищеної небезпеки. Проте,  будь-які докази з даного приводу в матеріалах справи відсутні. Посилання апелянта на те,  що в момент ДТП він керував автомобілем «ДАФ-45» держномер НОМЕР_1,  який належить ОСОБА_4 і з яким він перебував у трудових стосунках є голослівними. Ні шляховий лист,  ні доручення на керування,  ні трудовий договір,  ні трудову книжку ОСОБА_1 не зміг надати суду. Клопотання про витребування цих доказів не заявляв.

Оскільки за загальним правилом відповідно до  ст. 1166 ЦК України шкода за­подіяна особі або майну громадянина відшкодовується винною особою,  тому колегія вважає,  що при постановленні рішення судом першої інстанції невірно застосована но­рма матеріального права,  що є підставою для його зміни.

Виходячи з наведеного,  з мотивувальної частини оскарженого рішення слід ви­ключити посилання,  як на правову підставу задоволення вимог,  на  ст.  1187 ЦК України.

В решті рішення не оскаржується і є правильним.

Керуючись  ст.  303,  307,  309, 314, 316 ЦПК України,  колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1   задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 липня 2007 року зміни­ти,  виключивши з мотивувальної частини посилання на  ст.  1187 ЦК України.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців.