Справа № 638/1664/14 - А

Номер провадження 2 - А/638/169/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2014 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Штих Т. В.

за участю секретаря Кондратюк І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області про стягнення компенсації за обслуговування на дому інваліда,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася 05.02.2014 р. до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить суд прийняти позов ОСОБА_1 до провадження. Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Дзержинського району м. Харкова 8494,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що у зв'язку з невиплатою відповідачем компенсації за обслуговування на дому інваліда за період з 23.08.2005 р. по 31.12.2007 р. утворилася заборгованість в розмірі 1121,61 грн., індекс інфляції за період з 23.08.2005 р. по 31.12.2013 р. складає 2116,00 грн., сума моральної шкоди за 8 років садизму 5000,00 грн., а всього 8494,83 грн.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, який діє на підставі нотаріальної довіреності від 15.05.2012 р., посвідченою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованою в реєстрі за № 1147, підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов та тих підставах, які в ньому викладені.

В судовому засіданні представник управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. Від начальника управління ОСОБА_4 надійшли заперечення, в яких він просить в задоволенні позову відмовити, оскільки позов не обґрунтований та не відповідає вимогам діючого законодавства. В запереченні зазначено, що позивач не звертався для призначення йому компенсації за надання соціальних послуг інваліду 2 групи ОСОБА_2 після 31.12.2007 р., тому немає підстав для відкриття провадження по справі. Оскільки закон „Про соціальні послуги" не передбачає відшкодування моральної шкоди, тому немає підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом в ході розгляду справи встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.03.2014 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області про стягнення компенсації за обслуговування на дому інваліда залишений без розгляду за період з 23.08.2005 р. по 04.08.2013 р.

Ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 р. апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення. Ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.03.2014 р. по справі № 638/1664/14 - А залишена без змін.

29.09.2010 р. ОСОБА_1 звернулася із заявою до начальника Дзержинського УПСЗН, в якій просила припинити виплату їй компенсації фізичній особі, яка здійснює соціальні послуги ОСОБА_2

Розпорядженням УПСЗН від 12.10.2010 р. № 610962 ОСОБА_1 на інваліда ОСОБА_2, 1930 р. н., закрита виплата компенсації фізичним особам, які здійснюють соціальні послуги, припинено з 14.02.2008 р. у зв'язку з оформленням обслуговування в територіальному центрі соціального обслуговування пенсіонерів „Турбота" Дзержинського району.

В своєму листі Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат від 27.06.2012 р. № 2008 повідомляє, що ОСОБА_1 компенсація фізичній особі за надання соціальних послуг інваліду ІІ групи за період з 23.08.2005 р. по 31.12.2007 р. нарахована у розмірі 2325,46 грн. Заявниця не отримала компенсацію по причині відсутності за адресою реєстрації: АДРЕСА_1.

В листі управління праці та соціальних питань виконавчого комітету департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради від 29.03.2011 № 1820/0/48 - 11 на ім'я ОСОБА_1 зазначається, що у зв'язку з відсутністю фінансування виплат призначеної компенсації по догляду за інвалідом 2 групи по м. Харкову не проводилася, тому виникла заборгованість за період з 23.08.2005 р. по 31.12.2007 р. в сумі 2121,77 грн. Аналогічного змісту надана відповідь ОСОБА_2 департаментом праці та соціальної політики виконавчого комітету Харківської міської ради від 26.08.2011 р. С - 1 - 16970/0/1 - 11.08.39.

За ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, а також з врахуванням положень Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 р. при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають такі питання: наявність такої шкоди; протиправність дій особи, яка його завдала; наявність причинного зв'язку між завданою шкодою та протиправними діями; наявність вини особи, яка завдала шкоду.

Підставою для відшкодування моральної шкоди позивач вказує, що протягом восьми років вона не отримувала компенсацію по догляду за інвалідом, виходячи з того, що позивач не надав доказів того чим саме підтверджується факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди.

Вимоги позивача про стягнення суми компенсації по догляду за інвалідом за період з 23.08.2005 р. по 04.08.2013 р. залишені без розгляду, оскільки ці вимоги залишені без розгляду, тому підстав для задоволення вимоги про стягнення індексу інфляції, яка нараховується на суму компенсації, суд не вбачає.

На підставі ст. ст. 23, 1167 ЦК України, а також з врахуванням положень Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 р., керуючись ст. ст. 2, 8, 9, 11, 17, 21, 69 - 71, 159 - 163 КАС України, суд

постановив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області про стягнення компенсації за обслуговування на дому інваліда - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: