№ 201/7916/14-ц

провадження 2-з/201/133/2014

УХВАЛА

8 липня 2014 року м. Дніпропетровська

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., ознайомившись з заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) про стягнення суми боргу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 13 червня 2014 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення суми боргу.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 2 липня 2014 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків в позовній заяві, які ним було усунуто та подано позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 8 липня 2014 року провадження по цій справі було відкрито та призначено проведення судового засідання.

Разом з позовом позивачем до суду було подано заяву про забезпечення позову та 8 липня 2014 року подано уточнену заяву про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт та заборонити вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм та інше) по відчуженню, реалізації майна, передачі іншим особам та переоформленню документів на інших осіб стосовно нерухомого майна, що належить відповідачу, а саме: нежитлового приміщення АДРЕСА_3, літера А-3, загальною площею 192,8 кв.м, оскільки сума заявлених позовних вимог є значною та відповідач під час розгляду справи судом матиме змогу відчужити належне йому майно на користь інших осіб, крім того повернення зазначеної заборгованості за договором позики було забезпечене цим майном, а тому в разі задоволення позову зазначене може бути утруднити чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Частиною 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що суд, за заявою осіб, що беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Накладення арешту на майно та заборона вчиняти певні дії є видами забезпечення позову, передбаченими ст. 152 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Перевіривши матеріали справи і заяву про забезпечення позову та оцінивши надані докази, суд вважає можливим задовольнити заяву про забезпечення позову, в з в'язку з чим накласти арешт та заборонити вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм та ін.) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на інших осіб стосовно нерухомого майна, що належить відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності, а саме: нежитлового приміщення АДРЕСА_3, літера А-3, загальною площею 192,8 кв.м, оскільки між сторонами дійсно виник майновий спір з приводу стягнення суми грошових коштів (1 500 000 гривень), яка є значною, крім того повернення зазначеної заборгованості за договором позики від 14 червня 2006 року було забезпечене цим майном, та зазначені види забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами, а також існують всі підстави вважати, що відповідачем чи іншими особами може бути відчужене зазначене майно на користь інших осіб або вчинені будь-які інші дії щодо вище вказаного нерухомого майна, а тому з урахуванням вище викладеного суд вважає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову відповідач матиме можливість здійснити відчуження майна, що йому належить, на користь інших осіб, а тому дійсно існує реальна загроза утруднення або неможливість виконання рішення суду так як у сторони спору (відповідача ОСОБА_2) до його вирішення наявна можливість розпорядитися об'єктом прав, що йому належать, в зв'язку з чим невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ч. ч. 1, 3 ст. 151, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 153, 210, 293 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт та заборонити вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм та ін.) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на інших осіб стосовно нерухомого майна, що належить відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності, а саме: нежитлового приміщення АДРЕСА_3, літера А-3, загальною площею 192,8 кв.м.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня проголошення ухвали, а у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набрала законної сили 8 липня 2014 року.

Строк пред'явлення ухвали до виконання - один рік.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя - О.А. Антонюк