№ 2-а -91/2008
П О С Т А Н О В А
25 грудня 2008 року м.Маріуполь
Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Ткаченко Т.Б., при секретарі Чудіной Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради про визнання протиправними бездіяльність Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольскої міської Ради щодо нездійснення належних виплат щорічної компенсації на оздоровлення за 2007,2008 роки , та зобов'язання здійснити нарахування і виплату щорічної компенсації на оздоровлення -
В С Т А Н О В И В :
В листопаді 2008 року позивач звернувся з позовною заявою до Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради про визнання протиправними бездіяльність Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольскої міської Ради щодо нездійснення належних виплат щорічної компенсації на оздоровлення за 2007- 2008 роки , просив зобов'язати відповідача здійснити нарахування і виплату щорічної компенсації на оздоровлення в сумі 3965 грн.
В судове засідання позивач не з”явився , направив заяву , в якій підтримав позовні вимоги, просив розглянути справу без його участі.
Представник відповідача - Чекригіна О.В., діюча на підставі доручення від 24.12.2008 року, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснивши, що ОСОБА_1 дійсно з червня 2007 року визнаний інвалідом 2 групи в наслідок Чорнобильської катастрофи, до цього був інвалідом 3 групи і згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» мав в 2007 році право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних зарплат, а в 2008 році в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Але порядок застосування цього закону визначається Кабінетом Міністрів України, який своєю постановою № 562 від 12.07.05 р. встановив розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, потерпілим в наслідок Чорнобильської катастрофи в 2007 р. інвалідам 3 групи по 90 грн., в 2008 р. інвалідам 2 групи - 120 грн., яка позивачу і була сплачена в повному обсязі. Крім того, на підставі Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 р.” внесені зміни в ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що розмір разової грошової допомоги визначається КМУ в межах бюджетних призначень. Аналогічні положення були закріплені і на 2007 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Тому підстав для задоволення позову у частині сплати допомоги на оздоровлення не має. Просила у позові відмовити.
Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 являвся інвалідом 3 групи унаслідок захворювань, пов'язаних з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що не заперечувала представник відповідача, а з 18.06.2007 роки визнаний інвалідом 2 групи, має статус інваліда і особи , яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується довідкою М СЕК. серія ДОН-05 № 090540 від 18.06.2007 р. , посвідченням НОМЕР_1.
Згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції, не є вичерпними. Вони гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обігу існуючих прав і свобод.
У судовому засіданні встановлено , що відповідно до ст. 48 Закону України від 28.02.1991 р. № 796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» позивач ОСОБА_1, в зв'язку з тим, що був визнаний в 2007 році інвалідом 3 групи, мав право на отримання щорічно разової грошової допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних зарплат, а в 2008 році - в розмірі 5 мінімальних зарплат, так як являється інвалідом 2 групи. Фінансування витрат пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Згідно ч.7 ст. 48 вищевказаного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до наданої відповідачем довідки № 05/3982 від 24.12.2008 року, щорічна допомога на оздоровлення ОСОБА_1 у 2007 р. була виплачена в березні в сумі 90 грн., в 2008 р. в лютому в сумі 120 грн.
Відповідно до ст.76 Закону України від 19.12.2006 р. № 489-У „Про Державний бюджет України на 2007 рік” розмір мінімальної заробітної платні встановлений на 01.03.07 р. складає 400 грн.
Згідно ст. 59 Закону України від 28.12.2007 р. № 107-У1 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” розмір мінімальної заробітної платні встановлений на 01.02.08 р. в сумі 515 грн.
Таким чином, суд вважає, що відповідач повинен був виплатити позивачу в 2007 році 1600 грн., а в 2008 році - 2455 грн.
В зв'язку з тим, що в 2007 р. позивачу виплачена допомога на оздоровлення в сумі 90 грн., а в 2008 р. - 120 грн., заборгованість по сплаті вказаної допомоги становить за 2007 рік 1510 грн. (400 грн. х 4) - 90 грн.), за 2008 рік - 24550 грн. (515 грн. х 5) - 120 грн.), які підлягають донарахуванню і виплаті позивачу, так як на думку суду бездіяльність відповідача щодо відмови в перерахунку і доплаті недоотриманих сум щорічної компенсації на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат в 2007 р. і 5 мінімальних заробітних плат в 2008 р., встановлених на момент виплати, є протиправними.
Суд вважає, неправомірними доводи відповідача, а дії незаконними щодо сплати у 2007-2008 роках меншого розміру вищевказаних виплат з посиланням на Постанову КМУ № 562 від 12.07.05 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими встановлювався розмір таких виплат, оскільки не відповідає положенням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Таким чином, встановлені вищеназваною постановою КМУ розміри щорічної допомоги на оздоровлення не відповідає визначеному Законом України «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розміру кратному мінімальній заробітній платі, яка збільшувалася в різні роки.
Вирішуючи спір, суд виходив із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами.
Крім того, встановлений Постановою КМУ № 562 від 12.07.05 р. на підставі Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” розмір допомоги на оздоровлення, згідно до якої у 2007 році виплата щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам 3 групи встановлений в сумі 90 грн., є незаконним, оскільки положення п.30 ст.71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” , яким призупинено дію вище вказаної норми закону в частині визначення розміру виплат щорічної грошової допомоги, визнані рішенням Конституційного Суду України у справі № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року неконституційними.
Неправомірні на думку суду і доводи позивача щодо правомірності застосування у 2008 році розміру разової грошової допомоги на оздоровлення, на яку має право позивач, встановленої ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами, внесеними п.28 розділу П Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, а саме що вказану допомогу інвалідам війни виплачується у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, оскільки положення п.28 розділу П Закону України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнані рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. неконституційним.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів правомірність дій щодо нарахування ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги на оздоровлення протягом 2007-2008 років в розмірі меншому, ніж передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» .
Керуючись ст.11,17,18,19,159,160,163,167 КАС України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради про визнання протиправними бездіяльність Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольскої міської Ради щодо нездійснення належних виплат щорічної компенсації на оздоровлення за 2007,2008 роки , та зобов'язання здійснити нарахування і виплати щорічної компенсації на оздоровлення задовольнити.
Визнати протиправними бездіяльність Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольскої міської Ради щодо нездійснення належних виплат щорічної компенсації на оздоровлення за 2007,2008 роки .
Зобов'язати Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради (вул.Куйбишева 17 в м.Маріуполі) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоотриману щорічну компенсацію на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, з урахуванням фактично виплачених сум, за рахунок Державного бюджету України , за 2007 рік 1510 грн., за 2008 рік 2455 грн.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Іллічівський районний суд м.Маріуполя з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою , яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до ст.. 160 КАС України- з дня складання в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження .
Суддя
№ 2-а -91/2008
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
( Резолютивна частина )
25 грудня 2008 року м.Маріуполь
Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Ткаченко Т.Б., при секретарі Чудіной Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради про визнання протиправними бездіяльність Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольскої міської Ради щодо нездійснення належних виплат щорічної компенсації на оздоровлення за 2007,2008 роки , та зобов'язання здійснити нарахування і виплату щорічної компенсації на оздоровлення -
Керуючись ст.11,17,18,19,159,160,163,167 КАС України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради про визнання протиправними бездіяльність Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольскої міської Ради щодо нездійснення належних виплат щорічної компенсації на оздоровлення за 2007,2008 роки , та зобов'язання здійснити нарахування і виплати щорічної компенсації на оздоровлення задовольнити.
Визнати протиправними бездіяльність Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольскої міської Ради щодо нездійснення належних виплат щорічної компенсації на оздоровлення за 2007,2008 роки .
Зобов'язати Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради (вул.Куйбишева 17 в м.Маріуполі) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоотриману щорічну компенсацію на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, з урахуванням фактично виплачених сум, за рахунок Державного бюджету України , за 2007 рік 1510 грн., за 2008 рік 2455 грн.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Іллічівський районний суд м.Маріуполя з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою , яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до ст.. 160 КАС України- з дня складання в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження .
Суддя