Справа № 338/630/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1638/2014

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Битківський Л.М.

Суддя-доповідач Ковалюк Я.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.

суддів: Матківського Р.Й., Шалаути Г.І.

секретаря Бойчука Л.М.

з участю: апелянта ОСОБА_2, її представника - ОСОБА_3, позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богородчанського районного суду від 10 червня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся в суд із позовом про усунення перешкод в користуванні належною йому земельною ділянкою, які вчиняє ОСОБА_2 та просить зобов'язати відповідачку демонтувати змонтовану поза встановленою межею огорожу і відновити межові знаки.

Рішенням Богородчанського районного суду від 10 червня 2014 року позов задоволено.

Вирішено усунути перешкоди, які чинить відповідач ОСОБА_2 в користуванні земельною ділянкою, що належить ОСОБА_4, шляхом демонтажу встановленої з порушенням межових знаків.

На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що її батько - ОСОБА_5 отримав у 1993 році земельну ділянку у приватну власність розміром 0,6955 і її межі були погоджені із позивачем та іншими межівниками. Однак батько помер у 2006 році та не встиг приватизувати земельну ділянку. Рішенням сільської ради від 15 грудня 2006 року земельну ділянку передано її у приватну власність. Жодних змін щодо визначених межових знаків вона не здійснювала. Позивач має захід до свого городу поза огорожею як і мав до її встановлення. Жодних захоплень земельної ділянки вона не здійснювала.

Апелянт також вказує, що суд помилково взяв до уваги акт, складений комісією щодо перевірки межових знаків, оскільки в цьому акті жодних відомостей про захоплення нею земельної ділянки позивача немає. Він є поверхневий та не може бути підставою для задоволення позову.

Вважає, що огорожу вона встановила на своїй земельній ділянці. Жодних порушень меж відносно земельної ділянки позивача не встановлено.

На думку апелянта, суд даним обставинам не дав належної оцінки та ухвалив рішення з порушенням вимог закону.

З вище наведених підстав просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні апелянт та її представник доводи апеляційної скарги підтримали з мотивів поданих у апеляційній скарзі, просили про їх задоволення.

Позивач скаргу заперечив, вважає її безпідставною, а рішення суду законним та обґрунтованим.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач самовільно змінила межу, встановлену у державному акті на ім'я позивача, що підтверджено актом, складеним комісією, відтак самовільне захоплення частини земельної ділянки позивача знайшли своє підтвердження.

З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Згідно ч. 1 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до п. в ч. 1 ст. 81 ЗК України право власності на земельну ділянку набувається на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

За ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтями 125 та 126 цього ж Кодексу визначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачу ОСОБА_4 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,6301га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 на підставі рішення Росільнянської сільської ради від 15.12.2006 року користується земельною ділянкою, площею 0,65га, що межує із земельною ділянкою позивача. Згідно актів, складених комісією Росільнянської сільської ради, відповідач самовільно змінила межу земельної ділянки, встановлену в Державному акті на ім'я позивача, внаслідок чого площа самовільно зайнятої земельної ділянки, яка належить позивачу складає 0,0030га.

Вищевказані обставини підтверджуються документальними доказами, що є в матеріалах справи та не спростовані відповідачем.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частина 3 ст. 152 ЗК України визначає способи захисту порушених прав, зокрема: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином суд повно з'ясував обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав належну оцінку доказам та постановив рішення, яке відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Посилання апелянта на ту обставину, що акт складений комісією є неповний та поверхневий, не заслуговує на увагу, оскільки в акті від 09.04.2014 року (а.с.5), складеного комісією сільської ради, чітко зазначено про те, що площа земельної ділянки ОСОБА_4 захопленої ОСОБА_2 становить 0,0030га, на які знаходиться огорожа та посаджені відповідачкою саджанці.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції при вирішенні спору.

Відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Богородчанського районного суду від 10 червня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: Р.Й. Матківський

Г.І. Шалаута