Справа № 339/789/13-ц
Провадження № 22-ц/779/1625/2014
Категорія 39
Головуючий у 1 інстанції Поляниця М.М.
Суддя-доповідач Ковалюк Я.Ю.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2014 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Ковалюка Я.Ю.
суддів: Мелінишин Г.П. Шишка А.І.
секретаря Бойчука Л.М.
з участю: апелянта ОСОБА_2, її представника - ОСОБА_3, представника позивача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Підберезької сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 про надання додаткового строку для прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Болехівського міського суду від 23 травня 2014 року,-
в с т а н о в и л а :
Позивач звернулася в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. У визначений законом строк подати заяву в нотаріальну контору про прийняття спадщини не мала можливості, оскільки перебувала за межами України в Чеській Республіці на навчанні.
Рішенням Болехівського міського суду від 23 травня 2014 року позов задоволено.
Визначено ОСОБА_5 додатковий строк для прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Підбереж, Болехівської міської ради, Івано-Франківської області терміном на два місяці з часу набуття рішенням законної сили.
На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апелянт зазначає, що згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину, а досліджувати поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Апелянт також вказує, що судом помилково визнано поважною причиною пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини, згідно представленої позивачкою довідки про навчання за кордоном. Така довідка є не належним доказом, оскільки підтверджень перетинання нею кордону України в матеріалах справи немає. Крім того, в липні 2011 року позивач була в Україні, і при зустрічі на роковинах батька, вимог з її сторони щодо оспорювання прийнятої нею після смерті батька спадщини не було.
Вважає, що позивач мала можливість у шестимісячний термін також і у період канікул прибути до України та подати заяву про прийняття спадщини, однак вона цього не зробила, а тому зазначена в заяві причина пропуску такого строку є неповажною.
На думку апелянта, суд даним обставинам не дав належної оцінки та ухвалив рішення з порушенням вимог закону.
З вище наведених підстав просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В судовому засіданні апелянт та її представник доводи апеляційної скарги підтримали з мотивів поданих у апеляційній скарзі, просили про їх задоволення.
Представник позивача скаргу заперечив, вважає її безпідставною, а рішення суду законним та обґрунтованим.
Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно з вимогами ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 17.05.2007 року склав заповіт, яким заповів все своє майно в рівних частках своїм дітям - ОСОБА_2 та ОСОБА_9 Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер і після нього відкрилася спадщина у вигляді майна та майнових прав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що після відкриття спадщини, пов'язаної із смертю ОСОБА_8, позивач не встигла вчасно оформити свої спадкові права через ряд об'єктивних обставин, в тому числі із навчанням з 2010 року по 2013 рік у Чеській Республіці. Сукупність цих обставин суд вважав достатньо вагомими причинами, які перешкодили позивачці своєчасно звернутись до державної нотаріальної контори по місцю знаходження спадкового майна, як це передбачено ч.2 ст. 1269 ЦК України, у встановлений шестимісячний строк.
Проте, колегія суддів з таким висновком погодитись не може з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 1272 ЦК, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
У п. 24 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 Верховний Суд України роз'яснив, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Приймаючи до уваги, як належний доказ, довідку про навчання (а.с.7), суд першої інстанції не зауважив, що така видана 01.06.2010 року (ще до смерті ОСОБА_8) про те, що позивачка є студенткою ВПШ в 2010/2011 навчальному році, а запланований термін закінчення навчання - червень 2013 року з видачею диплома. Проте, доказів про її навчання по червень 2013 року, а також копію диплома ВПШ, позивач суду не представила. А тому, колегія суддів вважає, що дана довідка не може бути належним та допустимим доказом в даній справі. Крім того, позивач могла подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори в період канікул або ж надіслати поштою. А висновок суду про те, що на час смерті ОСОБА_8, позивачці виповнилось тільки 21 рік і вона була молодою недосвідченою людиною є необґрунтованим.
Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_5 є внучкою померлого ОСОБА_8, яка звертаючись в суд з даним позовом вказала, що вона є спадкоємницею першої черги в силу ст. 1266 ЦК України - за правом представлення.
Як убачається із повідомлення Долинської районної ДНК №655/01-09 від 24.12.2013 року, на запит суду, встановлено, що після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, 16.11.2010 року заведено спадкову справу №271/2010 по заяві ОСОБА_2 (апелянта у справі), а 19.11.2011 року за №869 та 3874 було видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом. По вказаній спадковій справі ніхто із спадкоємців, крім ОСОБА_2 в нотаріальну контору не звертався. Згідно довідки виконкому Підберезької сільської ради №1662 від 16.11.2010 року, померлий на день смерті проживав один, спадкоємців, які б вважалися такими, що прийняли спадщину немає (а.с.39).
У відповідності до вимог ч.1 ст. 1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Згідно зазначеної норми закону, внуки мають право на спадкування тієї частки майна, що належала б їх померлому батькові тільки за законом, а не за заповітом, який був складений на їх батька. В даному випадку позивач ОСОБА_5 мала б право на спадщину свого діда, якби її батько прийняв спадщину, однак він на міг її прийняти, оскільки помер до відкриття спадщини.
Проте, суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув та ухвалив рішення з порушенням вимог закону.
Згідно ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції являється незаконним та необгрунтованим, а тому підлягає до скасування, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Болехівського міського суду від 23 травня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_5 до Підберезької сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 про надання додаткового строку для прийняття спадщини
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Я.Ю. Ковалюк
Судді: Г.П. Мелінишин
А.І. Шишко