Справа № 345/1051/14-ц

Провадження № 22ц/779/1588/2014

Категорія 53

Головуючий у 1 інстанції Онушканич В. В.

Суддя-доповідач Ковалюк Я.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.

суддів: Матківського Р.Й., Шалаути Г.І.

секретаря Бойчука Л.М.

з участю: апелянта ОСОБА_2, її представників - ОСОБА_3, ОСОБА_4; представників відповідача - Стефанів М.Ф., Жуклінської В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Вищого професійного училища №7 м. Калуша про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду від 06 червня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 02.09.2002 року працює на посаді викладача суспільних дисциплін ВПУ-7 м. Калуша, де працювала до 18.10.2013 року. Наказом №50-к від 18.10.2013 року її звільнили з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України. Рішенням апеляційного суду від 29.01.2014 року її поновлено на посаду. Наказом №1-с від 14.02.2014 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» їй оголосили догану за невиконання п.п. 2.1, 2.1.12, 2.1.13 Посадової інструкції викладача загальноосвітніх предметів, Положення про навчальні кабінеті, Положення про організацію навчально-виробничого процесу у ПТНЗ, Наказу МОН України №419 від 30.05.2006 року. Вважає даний наказ незаконним.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 06 червня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що відповідно до вимог п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення працівника.

Апелянт також вказує, що суд не взяв до уваги план роботи кабінету №14, мотивуючи тим, що даний документ не затверджений та не підписаний заступником директора з навчально-виробничої роботи Стефанів М.Ф. Однак це не відповідає дійсності, оскільки остання підписала вказаний документ із зауваженням «доопрацювати», не вказавши термін для усунення недоліків, а отже у неї був час усунути недоліки. Також суд не вник у специфіку роботи викладача ВПУ в тій частині, що поурочно тематичні робочі плани складаються на основі навчальної програми, а не навпаки, як вказав суд у рішенні. Суд не взяв до уваги написану нею скаргу директору, голові трудового колективу, голові профспілки з приводу неправомірної поведінки Стефанів М.Ф. щодо неї після поновлення її апеляційним судом на роботі. З боку адміністрації ніякого реагування не відбулося, натомість її безпідставно звинуватили в порушенні педагогічної етики.

Крім того, суд не врахував долучені нею до справи численні грамоти і подяки, які характеризують її як працівника.

На думку апелянта, суд даним доказам та обставинам не дав належної оцінки, не звернув уваги на упереджене відношення з боку керівництва училища щодо неї, яке проявилося після поновлення її судом на роботі та ухвалив рішення з порушенням вимог закону.

З вище наведених підстав просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні апелянт та її представники доводи апеляційної скарги підтримали з мотивів поданих у апеляційній скарзі, просили про їх задоволення.

Представники відповідача скаргу заперечили, вважають її безпідставною, а рішення суду законним та обґрунтованим.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 2002 року працює на посаді викладача суспільних дисциплін у Вищому професійному училищі №7 м. Калуша, що підтверджується копією трудової книжки. Наказом від 18.10.2013 року її було звільнено з роботи, проте, рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29.01.2014 року її поновлено на посаді викладача суспільних дисциплін ВПУ №7 м. Калуша.

Після поновлення на роботі, відповідно до наказу №32 від 31.01.2014 року за викладачем ОСОБА_2 було закріплено навчальний кабінет № 14. Наказом № 39 від 04.02.2014 року, відмінено попередній наказ і за викладачем ОСОБА_2 було закріплено кабінет №1 навчального корпусу №2 та зобов'язано її скласти перспективний план оснащення кабінету; забезпечити умови для проведення уроків; сприяти оновленню та удосконаленню матеріальної бази кабінету; систематизувати та каталогізувати матеріальні об'єкти; забезпечити дотримання в кабінеті правил електричної та пожежної безпеки, чистоти, порядку тощо, відповідно до Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів (наказ Міністерства освіти і науки України від 20.07.2004 N 601 пункт 7.3.). Згідно з цим наказом викладач повинна була подати планувальну документацію кабінету і гуртка на затвердження заступнику директора з навчально-виробничої роботи Стефанів М.Ф. до 06.02.2014 року. Контроль за виконанням цього наказу було покладено на Стефанів М. Ф.

Відповідно до наказу №43 від 05.02.2014 року, викладач ОСОБА_2 до проведення уроків повинна була підготувати та подати на погодження заступникам директора з НВР Стефанів М. Ф., МР ОСОБА_7 планувальну документацію, розгорнуті плани уроків з врахуванням ефективності застосування та впровадження сучасних адаптованих технологій навчання, методів, прийомів, що спрацьовують на результативність та якість стану викладання історії. Контроль за рівнем організації урочної діяльності викладача ОСОБА_2 та виконанням навчальних програм з історії відповідно до Державного стандарту покладено на заступників директора - Стефанів М.Ф. та ОСОБА_7 Згідно акту від 10.02.2014 року, складеним комісією у складі заступника директора з НВР Стефанів М. Ф., заступника директора з МР ОСОБА_7 та методиста ОСОБА_8, у викладача були відсутні плани уроків за 06.02.2014 року в групі №24, за 07.02.2014 року в групі №15, а в групі №32 - план наявний в нерозгорнутому варіанті, без дотримання педагогічних та методичних вимог, за 10.02.2014 року відсутні плани у групах № 19, 28, 26. Про даний факт Стефанів М.Ф. подала директору ВПУ-№7 ОСОБА_9 доповідну записку.

Згідно іншого акту від 10.02.2014 року, складеного комісією у складі заступника директора з НВР Стефанів М. Ф., заступника директора з МР ОСОБА_7 та методиста ОСОБА_8, вбачається, що на 10.02.2014 року у викладача ОСОБА_2 план роботи кабінету №1 відсутній. Дана обставина підтверджується доповідною запискою на ім'я директора ОСОБА_9, в якій Стефанів М. Ф. вказує на невиконання ОСОБА_2 наказу №39 від 04.02.2014 року та просить вжити заходів за невиконання пунктів посадової інструкції.

Наказом директора №1-е від 14.02.2014 року за невиконання пунктів 2.1.1., 2.1.12, 2.1.13 Посадової інструкції викладача загальноосвітніх предметів, Положення про навчальні кабінети, Положення про організацію навчально-виробничого процесу у ПТНЗ, наказу МОН України №419 від 30.05.2006 року, викладачу суспільних дисциплін ОСОБА_2 оголошено догану.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем правомірно, у відповідності до вимог ст.ст. 147-149 КЗпП України, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за невиконання своїх посадових обов'язків.

Проте, колегія суддів з таким висновком погодитись не може з наступних підстав.

Частиною 1 статті 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Відповідно до ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) працівника.

Згідно ст. 148 цього Кодексу, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Виявлення проступку означає не лише виявлення факту (події), а й встановлення працівника, що порушив трудові обов'язки, характеру порушення, шкідливих наслідків, причинного зв'язку між правопорушенням і шкідливими наслідками, вини працівника.

З'ясовуючи питання обґрунтованості застосованих до ОСОБА_2 дисциплінарних стягнень та додержання вимог чинного законодавства при звільненні, колегія суддів вважає встановленим наступне.

Підставою для застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 слугували обставини, які викладені у доповідній записці від 31.01.2014 року заступника директора Стефанів М.Ф. про те, що ОСОБА_2 не підготувала документацію щодо здійснення навчального процесу, не подала на затвердження індивідуального плану роботи, не працювала на підвищення кваліфікації, підтверджені актами, складенми комісією, які перелічені вище. Однак, колегією суддів встановлено, що і не заперечувала в судовому засіданні Стефанів М.Ф., такий план ОСОБА_2 був складений, подавався і був підписаний заступником директора з навчально-виробничої роботи Стефанів М.Ф. із зауваженням «доопрацювати». Разом з тим, Стефанів М.Ф. його не затвердила, вказавши, що він поданий з недоліками, не зазначила, які саме недоліки і в який термін слід усунути.

Зазначене також підтверджується і листом від 06.06.2014 року Державної інспекції навчальних закладах України, в якому вказано, що складені ОСОБА_2 поурочно-тематичні плани не в повній мірі відповідають навчальним програмам. По суті, такі помилки не призвели до шкідливих наслідків для ВПУ №7 м. Калуша та могли бути усунені в будь-який час без особливих складнощів, а ОСОБА_2 з цього приводу давала письмові пояснення. В засіданні апеляційного суду позивач також підтвердила, що поурочно-тематичні плани у неї в наявності були і є і вона їх склала саме так, як вважала за потрібне, однак ті зауваження, які були від заступника директора з навчально-виробничої роботи Стефанів М.Ф. - «доопрацювати», є не що інше як упереджене ставлення до неї після поновлення судом на роботі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач поновлена на роботу та приступила до її виконання з 30.01.2014 року, а 31 01.2014 року, заступник директора Стефанів М.Ф. вже написала директору доповідну записку, де вказала, що ОСОБА_2 не подала індивідуальні плани тощо, хоча наказ про такі вимоги виданий 04.02.2014 року, тобто після доповідної записки, що є доказом упередженого ставлення зі сторони керівництва училища до свого працівника.

Проте, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, а зробив висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи.

Як випливає з ч. 1 ст. 147 Кодексу законів про працю України, дисциплінарне стягнення може бути накладено на працівника лише у випадку порушення ним трудової дисципліни. Причому характер цього порушення визначає вид дисциплінарного стягнення.

Крім того в засіданні апеляційного суду встановлено, що протягом тривалого часу між сторонами виникали конфлікти, зокрема з приводу того, що позивачку було звільнено з роботи, а судом її поновлено на посаду. Встановлено, що позивач безперервно працювала у ВПУ №7 м. Калуша з 2002 року і протягом цього часу не мала жодних дисциплінарних стягнень чи зауважень до роботи. Навпаки, матеріали справи свідчать про те, що протягом всього часу роботи позивач сумлінно відносилась до своєї роботи, що підтверджується численними грамотами, подяками, дипломами, сертифікатами, копіями рецензій (т.1, а.с.187-199). А тому, твердження відповідача про невиконання трудових обов'язків більше мотивовано неприязністю стосунків, ніж фактичним виконання обов'язків.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани до позивачки.

З огляду на зазначене, рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає незаконним та необґрунтованим та таким, що постановлене за невідповідністю висновкам суду обставинам справи, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 06 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до Вищого професійного училища №7 м. Калуша про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Вищого професійного училища №7 м. Калуша №1-с від 14 лютого 2014 року про накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: Р.Й. Матківський

Г.І. Шалаута