АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 538/572/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/2163/14

Головуючий у 1-й інстанції Крекотень С.А.

Доповідач Кривчун Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.,

Суддів: Дряниці Ю.В., Карнауха П.М.

при секретарі Філоненко О.В.

за участю: відповідача - ОСОБА_1

представника третьої особи - Вітер Л.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 04 червня 2014 року,

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування нерухомого майна недійсним.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 04 червня 2014 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_4 про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування нерухомого майна недійсним відмовлено.

З цією ухвалою не погодився відповідач, який оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, відповідач просить ухвалу місцевого суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою його клопотання про закриття провадження по справі задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що у рішенні Лохвицького районного суду Полтавської області від 29.10.2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування будинку з допоміжними побудовами та земельної ділянки, яким було повністю задоволено вимоги ОСОБА_3 та визнано недійсними від часу їх укладання, тобто від 10.04.2013 року два договори дарування від 10.04.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, розглядались і досліджувались обидві окремі підстави для скасування договорів: визнання цих договорів недійсними внаслідок помилки (ст.229 ЦКУ) та визнання цих договорів недійсними внаслідок введення в оману (ст.230 ЦКУ); тоді позивачка самостійно змінила підставу позову-з «помилки» на «введення в оману», а місцевий суд, ретельно дослідивши підставу укладення договорів дарування внаслідок «помилки з боку позивачки», постановив рішення на її користь, яке було згодом скасоване апеляційною інстанцією та ухвалене нове рішення.

Зазначає, що обидва договори дарування від 10.04.2013р. житлового будинку у АДРЕСА_1 та земелької ділянки для його обслуговування розміром 0,0400га позивачка уклала з ним, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та при розгляді попередньої справи у суді не навела жодних доказів того, що діяла під впливом «помилки».

У судовому засіданні відповідач доводи апеляційної скарги підтримав та прохав її задовольнити.

Представник третьої особи - Лохвицької державної нотаріальної контори- при винесенні рішення поклалася на розсуд суду.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом

першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до ОСОБА_1 з позовом, в якому прохала визнати недійсним договір дарування будинку з допоміжними господарчими побудовами АДРЕСА_1 від 10.04.2013 року, з моменту його укладення та визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0400 га, на якій розташований разом з допоміжними спорудами будинок АДРЕСА_1 від 10.04.2013 року.

Підставою позовних вимог зазначено статтю 229 ЦК України.

Зі змісту рішення Апеляційного суду Полтавської області від 5 грудня 2013 року, яке набрало законної сили, по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним (справа №538/572/14-ц), вбачається, що підставою позовних вимог зазначено ч.1 ст.230 ЦК України (а.с.5-6).

Відмовляючи у задоволенні клопотання про закриття провадження по справі з підстав, визначених п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України, місцевий суд обґрунтовано виходив із того, що позови ОСОБА_3 до ОСОБА_1 заявлені з різних підстав.

Такі висновки місцевого суду відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

Пунктом 9 Постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12.06.2009р. №5 Пленум Верховного Суду України роз»яснив, що предмет позову - це те, що конкретно вимагає позивач, підстава позову - це те, чим він обґрунтовує свої вимоги.

Оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Позов вважається тотожним лише тоді, коли всі три елемента позову співпадають, у разі, якщо навіть один з елементів позову не співпадає, позов не є тотожним.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: набрало законної сили рішення суду постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав.

Приймаючи до уваги те, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування будинку з допоміжними побудовами та земельної ділянки недійсним з підстав ст.229 ЦК України не розглядався, судове рішення, яке б набрало законної сили з цієї підстави відсутнє, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача та його представника про закриття провадження по справі з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не містять відповідних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Посилання на те, що місцевим та апеляційним судом розглядалися та досліджувалися обидві підстави для скасування договорів дарування, не заслуговують на увагу, оскільки суперечать зазначеному рішенню та ухвалі апеляційного суду.

За таких обставин ухвалу постановлено з додержанням вимог закону, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.303, п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312, ст.ст.314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, - відхилити.

Ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 04 червня 2014 року,- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ Т.О.Кривчун

СУДДІ: /підпис/ Ю.В. Дряниця

/підпис/ П.М. Карнаух

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун