Справа № 2-242/08
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
26 грудня 2008 року смт. Шацьк
Шацький районний суд Волинської області у складі
головуючого - судді Жевнєрової Н.В.,
при секретарі - Саць Н.В.,
з участю позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Матвійчук Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Шацьк цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шацької селищної ради Волинської області про визнання права власності на Ѕ майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, та на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Шацької селищної ради про визнання права власності на Ѕ майна, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, та на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, а саме, на житловий будинок та господарські будівлі і споруди, що знаходяться АДРЕСА_1. Позовну заяву мотивувала тим, що вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_2 у 1972 році побудували житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за вказаною адресою. Після смерті чоловіка вона як спадкоємець першої черги за законом прийняла спадщину. Але в оформленні права власності на частку чоловіка у нерухомому майні їй відмовлено у зв'язку з відсутністю первинної реєстрації права власності на вказане майно, тому позивач просить суд визнати за нею право власності на Ѕ вказаного нерухомого майна, її частку у спільному сумісному майні подружжя, та на Ѕ цього майна в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у заяві, просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, подала суду письмову заяву, у які просить проводити розгляд справи за її відсутності, позов визнає, проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Заслухавши пояснення позивача, проаналізувавши обставини справи, представлені докази, суд дійшов висновку, що визнання позову не суперечить вимогам закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 328 ЦК України особа вправі набути право власності на підставах, що не заборонені законом, і згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може звернутися до суду з позовом про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про одруження НОМЕР_1, виданого 28.02.1962 року Шацьким райбюро ЗАГС Волинської області, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 присвоєно прізвище ОСОБА_1(а.с. 5).
У 1972 році подружжя побудували житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1, що підтверджується проектом забудови земельної ділянки індивідуальним житловим будинком, будинковою книгою (а.с. 8-21).
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Згідно з ч. 1 ст. 28 КпШС України у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Виходячи з наведеного, кожному з подружжя належить 1\2 зазначеного нерухомого майна.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2, виданим ІНФОРМАЦІЯ_1 відділом реєстрації актів цивільного стану Шацького районного управління юстиції (а.с. 6).
Відповідно до змісту ст. 1220 ЦК України після його смерті відкрилася спадщина, у тому числі на 1\2 житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Доказів того, що ОСОБА_2 за життя розпорядився своїм майном, суду не представлено, тому спадкування після його смерті здійснюватиметься за законом.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Стаття 1261 ЦК України визначає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї.
Після смерті ОСОБА_2 спадкоємцем першої черги за законом є його дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_3.
З довідки Шацької селищної ради від 19.11.2008 року №2339 вбачається, що ОСОБА_2 був зареєстрований і проживав АДРЕСА_1 і разом з ним на момент смерті проживали його дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_3 (а.с. 15).
Разом з тим, син спадкодавця ОСОБА_3 19.06.2008 року подав у нотаріальну контору заяву про відмову від спадщини після батька ОСОБА_2 на користь іншого спадкоємця за законом ОСОБА_1 (а.с. 41).
Згідно зі ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Однак позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно у зв'язку з відсутністю первинної реєстрації права власності на майно.
Відповідно до висновку технічного стану споруди №90 від 18.11.2008 року, індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 знаходиться у доброму стані та придатний до експлуатації (а.с. 28).
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що за ОСОБА_1слід визнати право власності на Ѕ нерухомого майна, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, та на Ѕ нерухомого майна в порядку спадкування за законом, а саме, на житловий будинок та господарські будівлі і споруди, що розташовані АДРЕСА_1.
На підставі ст.ст. 22, 28 КпШС України, ст.ст. 328, 392, 1217, 1220, 1258, 1261, 1268, 1296 ЦК України, керуючись ст.ст. 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1право власності на житловий будинок та господарські будівлі і споруди, що знаходяться АДРЕСА_1.
Право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації.
На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий Н.В.Жевнєрова