Справа № 2-253/08

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м     У к р а ї н и

30 грудня 2008 року                                                                                                              смт. Шацьк

Шацький районний суд Волинської області у складі

головуючого -                                   судді Жевнєрової Н.В.,

при секретарі -                                  Саць Н.В.,

з участю позивачів -                        ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Шацької селищної ради Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до Шацької селищної ради про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться АДРЕСА_1. Позовні вимоги обґрунтували тим, що вони є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, дружина та дочка померлого, і після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 вказаного нерухомого майна. Позивачі в установленому законом порядку прийняли спадщину. Однак їм відмовлено в нотаріальному оформленні майнових та спадкових прав, тому що відсутні правовстановлюючі документи на майно та при виготовленні технічної документації на житловий будинок виявлено самочинно збудовані господарські споруди. Тому позивачі просять в судовому порядку визнати за ними право власності: за ОСОБА_1 на Ѕ майна, що знаходиться у спільній власності подружжя, та на ј майна в порядку спадкування, всього ѕ вказаного нерухомого майна, а за ОСОБА_2 право власності на ј вказаного майна в порядку спадкування, з урахуванням самочинно збудованих господарських споруд.

            В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, кожен зокрема, позовні вимоги підтримали із зазначених у позовній заяві підстав, просили позов задовольнити.

            Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав суду письмову заяву, у якій зазначив, що позов визнає, проти його задоволення не заперечує, просить проводити розгляд справи за його відсутності.

  Заслухавши пояснення позивачів, проаналізувавши обставини справи, представлені докази, суд дійшов висновку, що визнання позову не суперечить вимогам закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, тому позов підлягає задоволенню.

            Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що засвідчує його право власності.

Як убачається із свідоцтва про одруження НОМЕР_1, виданого 05.06.1965 року Шацькою селищною радою Волинської області,ОСОБА_3 та ОСОБА_1 одружилися. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 присвоєно прізвище    ОСОБА_1(а.с.  9).

Судом встановлено, що у шлюбі подружжя побудували житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1, що підтверджується проектом забудови земельної ділянки індивідуальним житловим будинком, свідоцтвом про забудову індивідуальної садиби (а.с. 12-20).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Згідно з ч. 1 ст. 28 КпШС України у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.   

Виходячи з наведеного, позивачу ОСОБА_1 належить 1\2 зазначеного нерухомого майна, що є спільною власністю подружжя, і за нею слід визнати право власності на вказану частку майна.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2, виданим 5 квітня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Шацького районного управління юстиції (а.с. 8).

Відповідно до змісту ст. 1220 ЦК України після його смерті відкрилася спадщина, у тому числі на Ѕ житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Доказів того, що ОСОБА_3 за життя розпорядився своїм майном, суду не представлено, тому спадкування після його смерті здійснюватиметься за законом.

            Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Стаття 1261 ЦК України визначає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

            Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї.

Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями першої черги за законом є його дружина ОСОБА_1, що стверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 9), та дочка ОСОБА_2, що стверджується свідоцтвом про її народження НОМЕР_3, виданим 31.05.1966 року Шацькою селищною радою Любомльського району, та свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_4, виданим 25.05.1985 року Шацькою селищною радою Любомльського району (а.с. 10, 11).

Факт прийняття спадщини позивачами підтверджується довідкою Шацької селищної ради від 17.01.2008 року №133, з якої вбачається, що на момент смерті ОСОБА_3 разом з ним проживали його дружина ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_2, а також копією спадкової справи після смерті ОСОБА_3, з якої вбачається що позивач ОСОБА_1 звернулася в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка і отримала свідоцтво про право на спадщину, а саме, на право на грошові вклади у банку (а.с. 6, 39, 41).

Таким чином, позивачі, кожен зокрема, успадкували по ј  житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться АДРЕСА_1.

Згідно зі ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Однак позивачам, кожному зокрема, було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно у зв'язку з відсутністю первинної реєстрації права власності на дані будівлі.

Крім того, при виготовленні технічного паспорта на об'єкт нерухомого майна, що розташований АДРЕСА_1, встановлено, що літня кухня В-1 та гараж Г-1 добудовані самочинно (а.с. 22).

Згідно з ч. 3 ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно з ч. 5  ст. 376 ЦК України на вимогу власника земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до висновку технічного стану споруди №16 від 15.04.2008 року індивідуальний житловий будинок у АДРЕСА_1 знаходиться у доброму стані і придатний для проживання.

            Відповідно до довідки головного державного санітарного лікаря Любомльського району від 05.11.2008 року №5.1/1820 самовільно добудовані приміщення гаража та літньої кухні, які розташовані при житловому будинку АДРЕСА_1, відповідають санітарно-гігієнічним вимогам і можуть використовуватися для господарської діяльності      (а.с. 27).

            Згідно з довідкою Шацького РВ ГУ МНС України в Волинській області від 04.11.2008 року №380 самовільно збудовані приміщення літньої кухні та гаража, що розташовані при житловому будинку АДРЕСА_1, відповідають нормативним актам та правилам з питань пожежної безпеки (а.с. 28).

            Відповідно до довідки управління Держкомзему у Шацькому районі Волинської області від 04.11.2008 року №990 земельна ділянка, на якій здійснено самочинну добудову літньої кухні та гаража до житлового будинку АДРЕСА_1, може використовуватись для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 26).

Отже, на підставі викладеного, за наявності доказів, самочинно збудовані господарські споруди до житлового будинку відповідають вимогам чинних будівельних норм та правил, санітарно-гігієнічним та пожежним нормам, зведені на земельній ділянці, що належить позивачу і використовується за цільовим призначенням, при цьому не порушено права інших осіб, суд дійшов висновку, що за позивачами може бути визнане право власності на вказані частки нерухомого з урахуванням самочинно збудованих господарських споруд, що знаходиться АДРЕСА_1.

На підставі статей 22, 28 КпШС України, статей 328, 375, 376, 392, 1217, 1223, 1258, 1261, 1269, 1270, 1296 ЦК України,  керуючись статтями 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 житлового будинку «А-1», прибудови «а» , сарая «Б-1»,  літньої кухні «В-1», гаража «Г-1», колодязя «к», що знаходяться АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 житлового будинку «А-1», прибудови «а» , сарая «Б-1»,  літньої кухні «В-1», гаража «Г-1», колодязя «к», що знаходяться АДРЕСА_1.

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.

            На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на дане рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в  строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

 Головуючий                                                                                                                Н.В.Жевнєрова