Справа №22ц-7331 2006 рік
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Дніпропетровської області
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Дніпропетровськ 06 грудня 2006 року
Судова колегія
судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області
в складі:
судді-головуючого - Баранніка О.П.
суддів - ЧУБУКОВА О.П.
- Гокова П.В.
при секретареві - Агаповій В.Г.
та за участю: представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача - Ридчук Н.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в М.Павлограді Дніпропетровської області
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської
області
від 07 вересня 2006 року
по цивільній справі
За позовом ОСОБА_2
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в м. Павлограді Дніпропетровської області
про стягнення страхової виплати на відшкодування моральної
шкоди, -
Справа №22ц-7331 Суддя-головуючий
Категорія: 19 У суді першої інстанції
Дадим Ю.М.
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції ЧУБУКОВ О.П.
2
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської. області від 07 вересня 2006 року позов ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області про стягнення на його користь за рахунок відповідача відшкодування завданої йому наслідками професійного захворювання моральної, шкоди - задоволено частково: на суму 20.000 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції як безпідставного: Законом України „Про бюджет 2006 року" призупинена дія Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди. Окрім того відповідач вважає, що наявність самого факту спричинення позивачу наслідками набутого ним професійного захворювання не є доведеною за відсутністю висновків відповідної судово-медичної експертизи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилася до суду, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Встановлено, що ОСОБА_2,- після тривалого лікування, за висновком МСЕК (медико-соціальної експертної комісії) від 07.03.2002 року встановлено 50% стійкої втрати професійної працездатності, встановлено 3-тю групу інвалідності, як наслідок професійного захворювання.
Вказаний медичний висновок не є єдиним доказом спричинення позивачу наслідками його професійного захворювання ще й моральної шкоди.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 зазнає від наслідків трудового каліцтва також і моральних страждань, тому що постійно відчуває його негативні психічні та фізичні наслідки: стан його здоров'я залишається незадовільним, він втратив впевненість у своєму майбутньому, відчуває депресивний стан, змушений відмовитися від звичного йому активного способу життя.
Вказані ознаки спричиненої позивачу моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано визнані як наявні, а також як такі, що безсуперечно зумовлюють для нього необхідність по новому організовувати своє повсякденне життя, по новому пристосовуватись до нього, зазнаючи при цьому відповідних моральних страждань.
3
При вказаних обставинах розмір відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди, вважає судова колегія, судом першої інстанції встановлено з урахуванням характеру та тяжкості наслідків його травми, ступеня втрати ним професійної працездатності та загального стану його здоров'я, характеру та обсягу фізичних та моральних страждань: втрата професійної працездатності складає 50%, група інвалідності третя, що дає йому можливість займатися продуктивною працею та вести відносно активний спосіб життя.
А тому, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вирішення питання відносно розміру відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції цілком обґрунтоване.
Посилання апелянта на те, що дія ч.3 ст.34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" призупинена на період 2006 року Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" і тому у Фонду обов'язку щодо відшкодування моральної шкоди по заяві позивача немає, судова колегія визнає безпідставним, тому що у відповідності до положень ст.22 Конституції України право у позивача на відшкодування спричиненої йому професійним захворюванням моральної шкоди зберігається і на вказаний період часу, тому що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод людини і громадянина не допускається.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст.303,307,309,314,317 і 319 ЦПК України, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в М.Павлограді Дніпропетровської області відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2006 року про стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2 відшкодування в рахунок страхової виплати за спричинення йому моральної шкоди в розмірі 20.000 (двадцять тисяч) гривень залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж моменту може бути оскаржена дo Верховного Суду України протягом двох місяців.