Справа № 22-352-2008 Головуючий у 1-й інстанції: Бойко П.М.
Категорія: 44 Доповідач: Белінська І.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2008 року Колегія суддів судової палати в
цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Кривохижі В.І. (головуючої),
Белінської І.М.,
Спірідонової Л.С.,
при секретарі - Шевченко Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" про відшкодування збитків та моральної шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ТОВ "Агрокомплекс" на рішення Долинського районного суду від 27 листопада 2007 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ "Агрокомплекс" про відшкодування збитків та моральної шкоди.
В обгрунтування позовних вимог зазначала, що у вересні 2004 року відповідач незаконно зібрав з частини належної їй на праві оренди земельної ділянки, розташованої на території Седнівської сільської ради Устинівського району, урожай соняшнику, чим заподіяв їй майнову шкоду в розмірі 13 600 гривень. Неправомірні дії ТОВ "Агрокомплекс" завдали їй також моральної шкоди, у відшкодування якої просила стягнути з відповідача 1699 гривень.
В подальшому позивачка збільшила розмір позовних вимог в частині відшкодування збитків і просила стягнути з відповідача на її користь 23 055 гривень, посилаючись на зростання цін на насіння соняшнику на час вирішення судом її позову.
Рішенням Долинського районного суду від 27 листопада 2007 року позовні вимоги задоволено частково: з ТОВ "Агрокомплекс" на користь позивачки стягнуто 23 055 гривень у відшкодування збитків, завданих внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, що знаходилась у її тимчасовому користуванні. В задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення її позовних вимог про відшкодування моральної шкоди і про ухвалення нового рішення
про задоволення її вимог в повному обсязі. Вказується на те, що суд безпідставно відмовив їй у задоволенні позову в цій частині, чим порушив норми матеріального і процесуального права. Крім того, суд не вирішив питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ТОВ "Агрокомплекс" порушується питання про скасування судового рішення в частині, якою позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені і про ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні її позовних вимог в повному обсязі. Зазначається про те, що суд першої інстанції неповно з"ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо обов"язку ТОВ відшкодувати позивачці збитки не відповідають обставинам справи, оскільки обставини, які суд вважав встановленими, насправді є недоведеними. Вказується також на порушення судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення незаконного і необгрунтованого рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вирішила, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині, якою позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені, тобто в частині відшкодування збитків, з ухваленням нового рішення про відмову в їх задоволенні - з таких підстав.
Задовільняючи позов, суд дійшов висновку про доведеність факту самовільного зайняття відповідачем частини належної позивачці на праві оренди земельної ділянки, що відповідно до ст.ст.211, 212 Земельного Кодексу України, ч. 1ст. 1166 ЦК України є підставою для покладання на відповідача обов"язку повернути належному землекористувачу вирощений на цій ділянці урожай, а у разі неможливості повернення в натурі -відшкодувати його вартість.
Проте, з таким рішенням не можна погодитись, оскільки воно не грунтується на повному та всебічному з"ясуванні обставин, що мають значення для справи, належній оцінці доказів, правильному застосуванні норм матеріального права.
Як видно з матеріалів справи, згідно із договором оренди від 1.02.2004 року ОСОБА_1 отримала в тимчасове користування (строком на 1 рік) земельну ділянку, площею 76, 73 га орних земель (за рахунок незатребуваних земельних паїв) на території Седнівської сільської ради Устинівського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
В обгрунтування позовних вимог позивачка посилалась на те, що зі слів її чоловіка їй відомо, що весною 2004 року 10, 4 га із вищезазначеної земельної ділянки ним було оброблено та засіяно насінням соняшника. 26 вересня 2004 року, прибувши на цю земельну ділянку, вона з чоловіком побачили, що соняшник був скошений, що стало підставою для її звернення до правоохоронних органів із заявою про притянення до кримінальної відповідльності особи, які здійснила крадіжку належного їм врожаю
соняшнику. Також зазначала, відповідач повинен повернути вирощений на належній їй земельній ділянці врожай або вішкодувати його вартість виходячи з самого факту самовільного зайняття ним цієї ділянки.
Суд першої інстанції правильно визначив, що спірні правовідносини врегульовано, зокрема п."б" ч.1 ст.211, ст.1166 ЦК України, однак неправильно застосував норми матеріального права.
Самовільне зайняття земельної ділянки, за що передбачена, зокрема, цивільно-правова відповідальність особи, що вчинила таке правопорушення, з суб"єктивного боку завжди є навмисним порушенням закону, спрямованим на заволодіння земельною ділянкою.
Задовільняючи позов щодо відшкодування завданої шкоди, суд першої інстанції не встановив факту неправомірності дій відповідача з точки зору наявності чи відсутності складу зазначеного правопорушення з його боку. Наведені в рішенні докази насправді не доводять вини відповідача у самовільному зайнятті землі, більше того, висновок суду про фактичне використання саме відповідачем належної позивачці земельної ділянки не відповідає доказам, на які суд посилається як на підставу для такого висновку, про що обгрунтовано зазначається в апеляційній скарзі ТОВ "Агрокомплекс".
Не відповідає матеріалам справи посилання суду першої інстанції про те, що відповідач визнав факт самовільного зайняття землі, та про те, що цей факт підтверджується постановою про закриття провадження в кримінальній справі від 22.09.2005 року за п.1 ст.6 КПК України (оскільки на час розгляду справи ця постанова була скасована і позивачка заперечувала проти зупинення провадження в справі до закінчення розгляду кримінальної справи). Не є доказом того, що самовільне зайняття земельної ділянки було вчинене саме відповідачем, і сам по собі акт огляду земельної ділянки, на який послався суд в своєму рішенні. Інші докази вини відповідача у самовільному зайнятті земельної ділянки судом першої інстанції не наведені, в матеріалах справи відсутні. Відповідач же заперечував і заперечує свою вину у вчиненні зазначеного порушення земельного законодавства.
Відповідно до ст.10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Позивачка не надала доказів, які б відповідно до ст.57-59, 62-66 ЦПК України, доводили наявність підстав для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати завдані збитки.
Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та цивільно-процесуального права, що відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для його скасування в апеляційному порядку та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в частині його вирішення про відшкодування збитків, завданих внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди - залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303-304, 307-309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Долинського районного суду від 27 листопада 2007 року скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Агрокомплекс" про відшкодування збитків, завданих самовільним зайняттям земельної ділянки, і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині їй відмовити.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з часу набрання ним законної сили.