ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року Справа № 908/2164/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Удовиченка О.С.,

суддів:Міщенка П.К., Поліщука В.Ю.

розглянувши касаційну скаргу на постанову Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2014 року

у справі№ 908/2164/13

господарського суду за заявою Запорізької області Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство "Будкомплекс"

провизнання банкрутом

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.01.2014 року у справі № 908/2164/13 за результатами розгляду поточних кредиторських вимог Бердянської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області визнав у сумі 59 677,64 грн. щодо податкової заборгованості з орендної плати за період з липня по жовтень 2013 року та відхилив у визнанні грошових вимог на суму 15 676,66грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2014 року (судді: Богатир К.В. - головуючий, Дучал Н.М., Ушенко Л.В.) апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на ухвалу господарського суду Запорізької області від 30.01.2014 року у справі № 908/2164/13 залишено без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 30.01.2014 року у справі № 908/2164/13 залишено без змін.

Не погодившись із наведеною постановою апеляційного господарського суду, Бердянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, з проханням її скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати поточні грошові вимоги заявника у повному обсязі, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема п. 46.1 ст.46, п. 54.1 ст. 54, п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На думку заявника касаційної скарги, грошові зобов'язання у ТОВ Виробничо-торгове підприємство "Будкомплекс" виникли до винесення постанови про визнання боржника банкрутом та з моменту подання податкової декларації з плати на землю, у якій самостійно визначено грошове зобов'язання у сумі 179 032,88 грн. за звітний 2013 рік, яке складає щомісячно 14 919,41грн. Оскільки ліквідатор не звернувся до міської ради про припинення договору оренди земельної ділянки, тому договір є чинним та підлягає виконання з боку ліквідатора при проведенні ліквідаційної процедури, а також на думку апелянта, земельне законодавство не пов'язує визнання особи банкрутом з припиненням зобов'язань по оплаті за користування земельною ділянкою.

Крім того, заявник касаційної скарги зазначає, що суди безпідставно відмовили у задоволенні його заяви в частині визнання грошових вимог в сумі 749,27грн., з посиланням на те, що зазначена сума є штрафною санкцією, та всупереч вимогам ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" нарахована протягом дії мораторію. На думку податкового органу, сума податкового боргу, у зв'язку з несплатою якого боржнику нараховані штрафні санкції, виникла після порушення провадження у справі про банкрутство, а відтак на нарахування штрафних санкцій, у даному випадку, не поширюється дія мораторію відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла до висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Згідно із частинами 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року N 4212-VI) (далі - Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Під час розгляду справи судами встановлено наступні обставини.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.07.2013 року за заявою боржника ТОВ Виробничо-торгове підприємство "Будкомплекс" порушено провадження у справі про його банкрутство, введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Плецьку Ю.В.

За результатами попереднього засідання ухвалою від 26.09.2013 року господарським судом затверджено реєстр вимог кредиторів.

Постановою від 22.10.2013 року господарським судом Запорізької області боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Плецьку Ю.В.

У газеті "Голос України" від 30.10.2013 року № 203 здійснено оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

З поточним вимогами до банкрута звернулась Бердянська ОДПІ, пославшись на наявність у ТОВ Виробничо-торгове підприємство "Будкомплекс" заборгованості під час процедури розпорядження майном у справі у сумі 75 354,30 грн., що складаються зі сплати орендної плати, за період з 30.06.2013 року по 30.11.2013 року та штрафних санкцій та пені, які нараховані в період стадії розпорядження майном у даній справі.

Розглянувши вказані вимоги, господарський суд першої інстанції, рішення якого підтримав у оскаржуваній постанові апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що задоволенню підлягають лише вимоги щодо заборгованості з орендної плати у сумі 59 677,64 грн., яка виникла у період з липня по жовтень 2013 року, включно, проте не визнано штрафні санкції у сумі 749,27 грн. та пеню у сумі 7,98 грн., оскільки нараховані в порушення ст. 19 Закону про банкрутство.

Також, судом першої інстанції, із яким погодився суд другої інстанції, не визнано заборгованість з орендної плати, нарахованої за період листопада 2013 року у сумі 14 919,41грн., оскільки остання виникла після визнання боржника банкрутом, що є порушенням ч. 1 ст.38 Закону про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками попередніх судових інстанцій про відхилення кредиторських вимог у сумі 749,27 грн. штрафних санкцій та пені у сумі 7,98 грн., з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 4-1 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 1 ст. 5 Закону про банкрутство встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно п.п.14.1.265 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом із тим, Закон визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 4 ст. 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи із змісту Закону про банкрутство, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись із попередніми судовими інстанціями щодо висновку про відхилення кредиторських вимог податкового органу заборгованості з орендної плати, нарахованої за період листопада 2013 року у сумі 14 919,41 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 38 Закону про банкрутство, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, а вимоги, виникли під час проведення процедур банкрутства (розпорядження майном та санації), можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Також згідно положень зазначеної статті у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута.

У ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута можуть виникати у випадках, передбачених у цьому Законі, зокрема, такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (п. 1 ст. 38, п.8 ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Судами встановлено, що Бердянська ОДПІ звернулась з поточними кредиторськими вимогами у встановлений двомісячний строк.

У заяві від 27.12.2013 року № 10114/10/10 Бердянська ОДПІ вказує про наявність заборгованості у банкрута зі сплати оренди земельної ділянки за період з 30.06.2013 року по 30.11.2013 року на суму 74 597,05 грн.

Слід погодитись із твердженнями заявника касаційної скарги про підставність такого нарахування та про пріоритетність застосування, у даному випадку, земельного та податкового законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 1.1. Податкового кодексу України, цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Судами встановлено, що боржник перебуває на обліку у Бердянській ОДПІ, як платник окремих податків, відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України.

Згідно розрахунку боргу ТОВ ВТП "Будкомплекс" самостійно визначено зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку та подано декларацію з плати за землю на початку звітного (календарного) року, за який платником податків визначається плата за землю, відповідно до - п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Земельного кодексу України, суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

У ч. 2 ст. 781 Цивільного кодексу України визначено, що, договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Колегія суддів касаційної інстанції, з урахуванням наведених норм, вважає за необхідне відзначити, що обмеження, передбачені нормами ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство, не стосуються, у даному випадку, вимог Бердянської ОДПІ, оскільки у матеріалах справи відсутні докази припинення орендних відносин, суб'єктом яких є ТОВ ВТП "Будкомплекс", а також відсутні докази подання ліквідатором, у даній справі, за наявності зміни обставин (визнання боржника банкрутом), які існували на момент подання податкової декларації, подання уточнюючого розрахунку, у якому виключено суми до сплати, які на думку ліквідатора, не підлягають сплаті після визнання боржника банкрутом.

Оскільки, приписами Податкового кодексу України не передбачено самостійного корегування податковим органом сум, задекларованих платником податків, а земельне законодавство не пов'язує визнання особи банкрутом з припиненням зобов'язань по оплаті за користування земельною ділянкою, отже, нараховану за період листопада 2013 року суму 14 919,41 грн. зі сплати податку за оренду землі, слід вважати витратами пов'язаними з ліквідаційною процедурою.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновок суду першої інстанції, який підтримав апеляційний господарський суд про безпідставність вимог заявника, які складаються з пені та штрафних санкцій нарахованих податковим органом під час дії встановленого судом мораторію, таким, що відповідає обставинам справи та вимогам спеціального Закону, а висновок щодо відхилення вимог у сумі 14 919,41 грн. зі сплати податку за оренду землі, за період листопада 2013 року, тобто після визнання боржника банкрутом таким, що не відповідає обставинам справи та приписам чинного законодавства.

Дійшовши такого висновку та застосовуючи повноваження, передбачені нормами п. 5 ст. 1119 ГПК України, оскаржувані судові рішення підлягають зміні, враховуючи визнання частини вимог Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області у сумі 14 919,41грн.

Керуючись ст. ст. 19, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2014 року та ухвалу господарського суду Запорізької області від 30.01.2014 року у справі №908/2164/13 змінити.

Викласти резолютивну частину ухвали господарського суду Запорізької області у наступній редакції: "Визнати Бердянську об'єднану державну податкову інспекцію Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області кредитором у даній справі з поточними грошовими вимогами на суму 74 677,64 грн. - заборгованість з орендної плати за період з липня по листопад 2013 року.

Грошові вимоги Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області у сумі 757,25 грн. - відхилити".

Матеріали справи №908/2164/13 повернути до господарського суду Запорізької області.

Головуючий: О.С. Удовиченко

Судді: П. К. Міщенко

В.Ю. Поліщук