АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Cправа № 2/638/723/14

Провадження №22ц/790/2309/14

Головуючий1 інстанції: Наумова С.М.

Категорія: кредитні Доповідач: Гуцал Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Гуцал Л.В.,

суддів -Івах А.П. Коростійової В.І.,

за участю секретаря - Литвин О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3, на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 13 лютого 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

07 червня 2012 року Публічне акціонерне товариство (далі ПАТ) «УкрСиббанк» звернулось до суду з позовом.

В уточнених позовних вимогах позивач просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11015954000 від 04 липня 2006 року в сумі 35 421,78 доларів США, пеню в сумі 9 756,40 грн. та судовий збір в сумі 2 928,82 грн.

Посилався на те, що 04 липня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» (на теперішній час - АТ «УкрСиббанк») і ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11015954000, згідно з яким банк надав позичальнику кредит в сумі 36 000 доларів США, а позичальник відповідно до п.п. 1.1, 1.2.2, 4.1, 4.2 договору зобов`язався щомісячно сплачувати кредит в строки, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до кредитного договору), а також сплачувати нараховані проценти згідно з п.п.1.3.1, 1.3.4 кредитного договору. Позивач умови договору виконав, натомість ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання систематично не виконував, що призвело до утворення заборгованості.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_2 та його представники посилались на те, що дійсно договір ним був підписаний, проте кошти за договором № 11015954000 04 липня 2006 року в сумі 36 000 доларів США ОСОБА_2 не отримував, а отримав за договором № 11015976000 від 04 липня 2006 року кошти в розмірі 7 000 доларів США, а 07 липня 2006 року отримав в АТ «УкрСиббанк» кредит в сумі 36 000 грн. за договором № 11015954000.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 13 лютого 2014 року позов задоволено - стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11015954000 від 04 липня 2006 року в сумі 35 421,78 доларів США,що по курсу НБУ станом на 17 січня 2014 року складає 283 126,29 грн. та 9756,40 грн. пені, а також судовий збір в сумі 2928,82 коп.

Не погоджуючись з цим рішенням, ОСОБА_2 в особі свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його представники апеляційну скаргу підтримали, представник позивача проти задоволення скарги заперечувала.

Перевіряючи законність і обгрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 липня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» (на теперішній час - АТ «УкрСиббанк») і ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11015954000. За умовами договору банк надав позичальнику кредит в сумі 36 000 доларів США, а позичальник зобов`язався щомісячно сплачувати кредит в строки, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до кредитного договору), а також сплачувати нараховані проценти. У забезпечення виконання зобов`язань позичальника за даним договором ОСОБА_2 передано банку в іпотеку нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить останньому на підставі договору купівлі-продажу від 04 липня 2006 року, посвідченому приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстром № 3601 (т.1 а.с.23-36).

Частиною 1 ст. 1066 ЦК України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 04 липня 2006 року та укладеного між сторонами договору банківського рахунку НОМЕР_3 від 04 липня 2006 року, дійсність якого ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не оспорювалась, позивачем був відкритий поточний рахунок НОМЕР_2, на який згідно мемориального ордеру № 0600108135 від 04 липня 2006 року було зараховано 36 000 доларів США, з призначенням платежу - надання ОСОБА_2 кредиту за угодою № 11015954000 від 04 липня 2006 року (т.2 а.с.132-146).

09 січня 2009 року між ОСОБА_2 і АТ «УкрСиббанк», в особі начальника відділення № 180 ОСОБА_9, укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 11015954000 від 07 липня 2006 року, якою сторони домовились про зміну строку сплати процентів позичальником за користування кредитом. Додатком до даної додаткової угоди є графік погашення заборгованості, який підписаний сторонами (т.2 а.с.30-33).

Починаючи з лютого 2011 року відповідач не виконує свої зобов`язання по сплаті основного боргу за кредитним договором № 11015954000 від 04 липня 2006 року і з березня 2012 року - зобов`язання по сплаті процентів за користування кредитом. Станом на 17 січня 2014 року загальний розмір заборгованості відповідача складає 35 421,78 доларів США, що по курсу НБУ станом на 17 січня 2014 р. складає 283 126,29 грн.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що сторони уклали кредитний договір, на виконання якого банк перерахував на відкритий з цією метою на ім'я відповідача поточний валютний рахунок обумовлену договором грошову суму, яку останній отримав, однак у повному обсязі не повернув та не сплатив проценти за користування отриманими в кредит грошовими коштами, а тому з нього на користь позивача підлягає стягненню вся сума заборгованості з урахуванням процентів за користування кредитними коштами та штрафних санкцій за порушення зобов'язання, передбачених умовами договору.

Такий висновок є правильним і доводами апеляційної скарги не спростовується.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

З огляду на зазначені приписи процессуального закону, посилання в апеляційній скарзі на те, що за умови невизнання ОСОБА_2 факту отримання кредитних коштів єдиним належним і допустимим доказом на підтвердження цього факту може бути заява позичальника про видачу готівки, не можна визнати обгрунтованим.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд, задовольняючи позов не прийняв до уваги висновок почеркознавчої експертизи «щодо фальшування позивачем заяви на видачу готівки» на правильність висновків суду не впливають.

Так, 25 липня 2013 року Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. Професора М.С. Бокаріуса проведено комісійну судово-почеркознавчу експертизу, за висновком якої на двух оригіналах заяви на видачу готівки в сумі 36 000 доларів США підпис виконано не ОСОБА_2, а іншою особою (т.2 а.с.1-12).

Суд першої інстанції, хоча і надав власну оцінку експертному висновку, але в своєму рішенні не посилався на заяву на видачу готівки, як на доказ отримання ОСОБА_2 кредитних коштів в сумі 36 000 доларів США, зазначивши, що в матеріалах справи містяться інші докази на підтвердження факту отримання цієї суми відповідачем в АТ «УкрСиббанк» (т.2 а.с.160).

Твердження відповідача про те, що позивач не довів факт видачі ОСОБА_2 іноземної валюти в сумі 36 000 доларів США саме за спірним договором, а відтак цей договір є неукладеним і у позичальника не виникло валютного грошового зобов'язання, не грунтується на законі і спростовується наявними у матеріалах справи доказами.

Так, згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

На підставі ч. 2 ст. 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.

Законодавець пов'язує момент укладення договору з моментом передання грошей у випадку укладення договору позики (ст. 1046 ЦК України). Однак кредитний договір, спір щодо якого вирішено у справі, є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору, а дії щодо зняття грошей з рахунку стосуються його виконання, а не укладення.

ОСОБА_2 визнається факт підписання сторонами кредитного договору 04 липня 2006 року на суму 36 000 доларів США. Договір укладено у письмовій формі, яка вимагається ч. 1 ст. 1055 ЦК України. В п.п.1.2.1,1.4,1.5 договору зазначено, що надання кредиту здійснюється 04 липня 2006 року, шляхом зарахування банком грошових коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_2 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням, а саме, для придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1. Ця умова договору банком також виконана, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (т.2 а.с.132-146).

Визнається ОСОБА_2 і факт того, що саме 04 липня 2006 року о 13.48 год. між ним, як покупцем, та ОСОБА_8, як продавцем, було укладено і нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 вартістю еквівалентною 48 000 доларів США, які отримані продавцем до підписання цього договору.

Не оспорюється відповідачем і факт укладення сторонами 04 липня 2006 року о 18.14 договору іпотеки, в якому також зазначається про те, що предметом договору, зокрема, є забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 по поверненню в повному обсязі, в порядку та на умовах відповідно до кредитного договору № 11015954000 від 04 липня 2006 року кредитних коштів в сумі 36 000 доларів США, шляхом передачі в іпотеку банку квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Не спростовується ОСОБА_2 і факт укладення 04 липня 2006 року між сторонами договору про надання споживчого кредиту №11015976000 на сумі 1 214 грн. 27 коп., мета укладення якого визначена п.1.7 договору і виконання зобов'язання за яким також забезпечено зазначеним вище договором іпотеки (т.2 а.с.69-80).

Твердження ОСОБА_2, про те, що він підписав всі вище перелічені документи, до того, як йому було відмовлено в отриманні повної суми грошей за кредитом (видано лише 7 000 доларів США) є голослівним та викликає сумнів.

Так, незрозумілим є підписання ОСОБА_2 договору іпотеки 04 липня 2006 року о 18.14, у разі не отримання ним грошових коштів від банку до укладання договору купівлі-продажу квартири того ж дня о 13.48 год. Доказів на підтвердження своїх доводів, що квартиру, яка і наразі перебуває в іпотеці банку, він придбав за кошти, які 04 липня 2006 року позичив у фізичної особи, ОСОБА_2 суду не надав.

Слід зазначити, що з моменту укладення договору - 04 липня 2006 року ОСОБА_2 будь-яким чином не оскаржував дії банку щодо невиконання договірних зобов'язань про надання кредитних коштів в обумовленій договором сумі. Навпаки, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 до лютого 2011 року сплачував кредит.

Звертає на себе увагу і той факт, що до отримання висновків почеркознавчої експеризи підпису відповідача на заяві про видачу готівки, ні ОСОБА_2 ні його представники жодного разу не заявляли про існування правовідносин між сторонами за іншими договорами та не спростовували факт отримання останнім кредитних коштів в сумі саме 36 000 доларів США. Навпаки, зміст зустрічною позовної заяви (яка за заявою представника відповідача була залишена без розгляду), письмових заперечень відповідача проти позову та власноручно написаних ОСОБА_2 листів на адресу банку, свідчить про те, що відповідач посилався на несправедливість умов договору, на утворення заборгованості у зв'язку із підвищенням курсу долару США та інше, визнавав факт придбання квартири, яка є предметом іпотеки, саме за кредитні кошти.(т.1 а.с.69- 72; 83-100,190-194; т.2 а.с.81-84). Посилання відповідача на існування у нього інших листів на адресу банку з тими ж вхідними номерами (т.2 а.с.147-149) судовою колегією не приймається, з огляду на те, що їх зміст протирічить змісту документів за підписом відповідача чи його представників, які наявні у матеріалах справи за серпень-лютий 2012 року.

Посилання в апеляційній скарзі на невмотивовану відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судової економічної експертизи також не є підставою для скасування оскаржуваного рішення. В суді апеляційної інстанції ні ОСОБА_2 ні його представники такого клопотання не заявляли, хоча і мали таку процесуальну можливість.

Посилання ОСОБА_2 та його представників на існування ще одного кредитного договору, нібито укладеного між сторонами 07 липня 2006 року на суму 36 000 грн. є голослівним. Банком цей факт не визнається. ОСОБА_2 не надано суду жодного доказу на підтвердження факту укладання такого договору чи факту його виконання сторонами.

Та обставина, що позивачем на підтвердження своїх вимог надано графік погашення заборгованості до додаткової угоди від 09 січня 2009 року, який містить помилки у даті (07 липня замість 04 липня) та валюті зобов'язання (гривня замість долар США), з огляду на свідчення свідка ОСОБА_9, яким суд першої інстанції надав відповідну правову оцінку, та у сукупності з іншими доказами, не свідчить про існування між сторонами правовідносин за іншим договором.

Інші доводи апеляційної скарги безпідставні, носять суб'єктивний характер, зводяться лише до переоцінки доказів по справі, та непогодженням з їх оцінкою судом першої інстанції. Тоді як колегія суддів вважає, що розглядаючи справу суд оцінив докази по у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, і встановивши обставини по справі у відповідності до норм права, яким регулюються виниклі між сторонами правовідносини, обґрунтовано задовольнив позов.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 13 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді