АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-6303 /2006                  Головуючий у 1 інстанції Леонов А.А.

Категорія 44                                  Доповідач - Болтунова Л.М

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

29 листопада 2006 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Петренко І.О.

суддів Болтунової Л.М., Лаченкової О.В.

при секретарі Шило СЮ.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скар­гою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетров­ська від 08 лютого 2005 року за позовом ОСОБА_1 до Міського державно­го комунального експлуатаційного підприємства ,Дніпроміськелектротранс" про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

встановила:

У лютому 2004 року позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відпові­дача матеріальної шкоди в розмірі 59 626,23 грн. та 50 000 грн. моральної шкоди, вказуючи, на те, що 20 грудня 2002 року близько 10 год. 15 хвилин вона їхала в тролейбусі 17 маршру­ту. На зупинці „ Будинок торгівлі" вона стала виходити з тролейбусу, однак водій не переко­навшись, що вона вийшла, закриваючи двері защепне їй руку та почав рух, і вона кілька ме­трів пробігла за тролейбусом, а потім впавши потрапила під його колесо.

В результаті ДТП позивачці спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню важкості, тому нею були витрачені грошові кошти на придбання медичних ліків на суму 93 грн. та 817,53 грн, а також були пошкоджені чоботи вартістю 680 грн. та дублянка 2500 грн. В зв'язку з погіршенням стану здоров'я, виникла необхідність у підсиленому харчуванні на що витрачено 1700 грн.. Спричинені ушкодження утворили спотворений рубець, виведення якого потребує пластичної операції, вартість якою складає 1800 грн., а за консультації з цьо­го приводу було сплачено лікарям 200 грн. Знаходячись на амбулаторному лікуванні вона була обмежена в пересуванні, в зв'язку з чим примушена користуватися послугами таксі на протязі шести місяців, на що витрачено 1300 грн.

Крім того, за проведення судової медичної експертизи нею сплачено 36 грн., а за по­слуги адвоката, який приймав участь у кримінальному процесі було сплачено 500 грн. Таким чином, загальна вартість матеріальних витрат складає 9626,53 грн.

Моральну шкоду позивачка оцінює в 50 000 грн. та просить її позовні вимоги задово­льнити в повному обсязі.

У подальшому позивачка неодноразово уточнювала свої вимоги і остаточно просила стягнути з відповідача - 3320,84 грн. за придбання ліків, 1700 грн. на підсилене харчування, 1800 грн. на проведення пластичної операції, 200 грн. за консультації у лікарів, 1300 грн. за користування послугами таксі, 18 грн. за проведення експертизи, 680 грн. за вартість чобіт та 2500 грн. за дублянку, а також 50 000 грн. моральної шкоди.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково. Третя особа ОСОБА_2 згідно повідомлення 30 січня 2004 року помер. (а.с.50)

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2005 року позов ОСОБА_1 був задоволений частково.

В апеляційній скарзі позивачка не погоджується з рішенням суду і просить його змі­нити і стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 12018, 84 грн. та моральну 50 000 грн.

Перевіривши матеріали справи, законність та обгрунтованність рішення суду в межах доводів скарги та заявлений вимог в суді першої інстанції, колегія суддів вважає необхідним скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено, що 20.12.2002 року близько 10 години водій ОСОБА_2 - управляючи тролейбусом ЗИУ-9, інв. номер 1122, який був у придатному стані та належить тролейбусному депо № 1 МДКЕП „Дніпроміськелектротранс", зупинився на зупинці громадського транспорту „Будинок торгівлі" на пр. Правда м. Дніпропетровська. Перед початком руху від зазначеної зупинки з боку моста № 2 в напрямку вул. Б.Хмельницького, ОСОБА_2 закрив двері тролейбуса, защепивши праву руку пасажирки ОСОБА_1, яка виходила з салону тролейбуса, після чого грубо порушуючи правила без­пеки дорожнього руху та виявляючи крайню неувагу до дорожньої обстановки і її змінам, в порушення п.п. 1.3, 1.5, 10.1 Правил дорожнього руху України, продовжив рух, заднім пра­вим колесом допустив наїзд на позивачку, яка після поновлення руху впала на проїжджу ча­стину.

В результаті ДТП ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження, які по своєму характеру відносяться до середнього ступеня важкості.

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2004 року кримінальна справа за звинуваченням ОСОБА_2 по ст.286 ч. 1 КК України була прова­дженням закрита на підставі п. "д" ст. 1 Закону України„Про амністію" від 12.08.2003 року.

Колегія суддів вважає, що районний суд прийшов до правильного висновку про част­кове задоволення позову ОСОБА_1 в частині матеріальної шкоди в розмірі 3320,84 грн. за придбання нею ліків та 200 грн. на відновлення дублянки, повно і всебічно дослідивши і оцінивши обставини по справі та надані сторонами докази.

Що стосується відмови в позові про стягнення з відповідача коштів, які були витрачені позивачкою на підсилене харчування в сумі 1700 грн., на сплату послуг таксі 1300 грн., за консультації лікарів 200 грн., а також 18 грн. за сплату СМЕ, то і в цій частині, судом першої інстанції було ухвалено рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а також обґрунтовано були залишені без розгляду вимоги ОСОБА_1 про стягнення 1800 грн. на проведення пластичної операції, оскільки така проведене ще не була. Постановляючи рішення та стягуючи з відповідача на користь позивачки вартість чо­біт в сумі 680 грн., колегія суддів вважає, що даний висновок районним судом був зроблений помилково, оскільки надана ОСОБА_1 копія товарного чеку на полу чоботи не є належ­ним доказом їх придбання, а самі чоботи, як вбачається з матеріалів справи позивачкою не були представлені суду для дослідження з причини їх незбереження.

Судом першої інстанції також необгрунтовано був задоволений позов в частині стяг­нення з відповідача 500 грн. в рахунок відшкодування витрат зазнаних на сплату послуг ад­воката, який приймав участь у кримінальному процесі.

Позивачкою, при розгляді даної справи, як в районному суді, так і в суді апеляційної інстанції не були надані докази сплати нею вказаної суми.

Із наданого договору від 28 вересня 2004 року видно, що строк його виконання - по­вний розгляд цивільної справи в судових інстанціях.

Між тим, договір не містить конкретної назви справи, сама сума узгодженої сторонами сплати повинна оформлятися самостійно виписаним рахунком, який наданий позивачкою не був, і по даній справі адвокат участі не приймав.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в зазначених частинах підлягає скасуванню на підставі п.З ст.309 ЦПК України з ухвалення нового рішення про відмову в позові. (а.с. 43,56)

Задовольняючи частково вимоги позивачки стосовно моральної шкоди та стягуючи з відповідача на її користь 15 000 грн, колегія суддів вважає, що даний розмір шкоди судом першої інстанції був визначений без врахування характеру та конкретних обставин по спра­ві, а тому виходячи із засад розумності, виваженості, справедливості рішення суду в цій ча­стині слід змінити, знизити його суму до 3 000 грн. та ухвалити нове рішення про стягнення її з відповідача на користь ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 304, 307,308,309,316,317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2005 року в частині стягнення 680 грн матеріальної шкоди та 500 грн. за надання правової допомоги ска­сувати і в позові ОСОБА_1 до Міського державного комунального експлу­атаційного підприємства ,Дніпроміськелектротранс" про стягнення цих сум відмовити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2005 року в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 15 000 грн. змінити, стягнути з Міського дер­жавного комунального експлуатаційного підприємства ,,Дніпроміськелектротранс" на ко­ристь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 3 000 грн. В іншій частині вимог відмовити.

В решті - рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2005 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до Верховно­го Суду України.

Судді: