АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/271/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/2277/14

Головуючий у 1-й інстанції Тищенко Л. І.

Доповідач Дряниця Ю. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді: Дряниці Ю.В.

суддів: Карнауха П.М., Пилипчук Л.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 червня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Великобудищанська сільська рада Гадяцького району Полтавської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки та виселення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В., -

в с т а н о в и л а :

В лютому 2014 року позивач звернувся до місцевого суду з позовом до відповідачів, який в подальшому змінив, та просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на іпотечне майно - нежитлове приміщення «магазин-кафе» та житловий будинок, виселивши з будинку відповідачів.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 28 листопада 2007 року, між ТОВ Банк «Фінанси та кредит» правонаступником якого є ПАТ Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № МКЛГ-10-07. Згідно умов кредитного договору Банк надав позичальнику кредит в сумі 136336 гривень строком користування до 27 листопада 2022 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,5 відсотків річних, який був змінений додатковою угодою від 29.08.2008 року на 22,72 відсотка річних. В наслідок неналежного виконання умов договору, заборгованість становить 151973,22 гривень, з них: заборгованість за кредитом - 53785, 36 грн.; заборгованість за простроченим кредитом - 48762,04 грн.; заборгованість за процентами - 1021,32 грн.; заборгованість за простроченими процентами - 38938,53 грн.; заборгованість на підставі положень п.6.1. кредитного договору - нарахована пеня 9465,97 грн.

В забезпечення зобов'язань по кредитному договору з ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № МЗГ-10-07 від 28.11.2007 року. Предметом іпотеки є нежитлове приміщення «магазин-кафе», загальною площею 112,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці належній ОСОБА_1 та житловий будинок загальною площею 56,1 кв.м. з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, розташований на земельній ділянці належній ОСОБА_1 У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків по кредитному договору, на виконання вимог ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», банк направив боржнику вимогу про усунення порушень умов договору, яка була отримана ОСОБА_1 4.10.2013 року, та яка до цього часу не задоволена.

Відповідно до положень п.п.7.4.14 пункту 7, пунктів 9, 10 договору іпотеки, укладеного між позивачем та відповідачем від 28.11.2007 року, правом позивача є на його розсуд обирати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, а підпунктом 10.3.1 пункту 10.3 договору іпотеки передбачено, що задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватися шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки та на підставі ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» виселити всіх мешканців з житлового будинку, який є предметом іпотеки.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 червня 2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28 листопада 2007 року в розмірі 151973 гривні 22 коп. - передано право власності на предмет іпотеки Публічному акціонерному товариству Банк «Фінанси та кредит», в рахунок виконання основного зобов'язання, на будинок літ. А-1, загальна площа якого становить 56,1 кв. м, житлова площа 10,1 кв. м , з господарськими будівлями: сарай Б - 63,3 кв.м, вбиральня Г - площею 1,8 кв.м, огорожа № 1, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, розташований на земельній ділянці належній ОСОБА_1 і на підставі Державного акта серія ПЛ № 183819, виданого Великобудищанською сільською радою 08.04.2005 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності за № 010535900005.

Визнано за Публічним акціонерним товариством Банк «Фінанси та кредит», юридична адреса: м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856 право власності на будинок літ. А-1, загальна площа якого становить 56,1 кв. м, житлова площа 10,1 кв. м , з господарськими будівлями: сарай Б - 63,3 кв.м, вбиральня Г - площею 1,8 кв.м, огорожа № 1, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, розташований на земельній ділянці належній ОСОБА_1 на підставі Державного акта серія ПЛ № 183819, виданого Великобудищанською сільською радою 08.04.2005 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності за № 010535900005, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Великобудищанської сільської ради 12 листопада 2007 року, зареєстрованого у електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно Миргородським підприємством технічної інвентаризації та експертиз «Інвентаризатор» 15.11.2007 року, за вартістю, на підставі оцінки будинку, як предмета іпотеки, суб'єктом оціночної діяльності на момент державної реєстрації права власності.

В іншій частині позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та кредит» витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 759 гривень 87 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом не дано оцінку тому, що рішенням суду в іншій справі вже стягнуто заборгованість, а тому пред'явлення цього позову свідчить про подвійність стягнення. Також вважає, що в іпотечному договорі не передбачені умови переходу права власності.

В апеляційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просить рішення місцевого суду скасувати в частині відмови звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на нежитлове приміщення «магазин-кафе» та виселення відповідачів із житлового будинку, на яке звернуто стягнення, прийняти нове рішення, яким задовольни ці позовні вимоги. Посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом рішення ухвалено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В суд апеляційної інстанції учасники процесу не з'явилися.

Від апелянта ОСОБА_1 надійшла заява про перенесення слухання справи, в зв'язку із хворобою та перебуванням на лікуванні. Будь-які докази на підтвердження обставин, викладених в заяві, не надано. Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 отримав судову повістку, що підтверджується поштовим повідомленням.

Представник апелянта ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» судову повістку отримав, що підтверджується поштовим повідомленням.

Враховуючи те, що апелянти належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, доказів причини неявки не надали, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до необхідності відхилення апеляційної скарги ОСОБА_1 та задоволення апеляційної скарги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ухвалення нового рішення з підстав, визначених п. 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України - невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що відповідно до договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № МКЛГ-10-07 від 28 листопада 2007 року, укладеного між ТОВ Банк «Фінанси та кредит», правонаступником якого є ПАТ Банк «Фінанси та кредит», та ОСОБА_1, банк надав відповідачеві кредит у сумі 136336 гривень, строком користування до 27 листопада 2022 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,5 відсотків річних, розмір яких був змінений додатковою угодою від 29.08.2008 року на 22,72 відсотка річних.

В забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору № МКЛГ-10-07 від 28.11.2007 року Банком було укладено зі ОСОБА_1 договір іпотеки № МЗГ-10-07 від 28.11.2007 року, предметом якого є: нежитлове приміщення «магазин-кафе», загальною площею 112,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці належній ОСОБА_1 та житловий будинок загальною площею 56,1 кв.м. з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці належній ОСОБА_1

Заочним рішенням Гадяцького районного суду від 29 грудня 2011 року солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на користь ПАТ Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за кредитним договором № МКЛГ-10-07 від 28.11.2007 року в сумі 114529 грн. 70 коп.

Заочне рішення звернуто до виконання, однак до даного часу не виконано, що не заперечувалося представником відповідача ОСОБА_1

01 жовтня 2013 року Банк направив ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення умов договору в порядку ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», яку ОСОБА_1 особисто отримала 04.10.2013 року.

Внаслідок неналежного виконання умов договору, станом на 16.12.2013 року утворилася заборгованість в розмірі 151973,22 гривень, яка складається з: заборгованості за кредитом - 53785, 36 грн.; заборгованості за простроченим кредитом - 48762,04 грн.; заборгованості за процентами - 1021,32 грн.; заборгованості за простроченими процентами - 38938,53 грн.; пені 9465,97 грн.

Підпунктом 7.4.14 пункту 7, пунктами 9, 10, укладеного між позивачем та відповідачем договору іпотеки від 28.11.2007 року, передбачено, що правом позивача є на його розсуд обирати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як значиться у п.10.3. даного договору, застереженням вимог іпотекодержателя є передбачене підпунктом 10.3.1. договору іпотеки - задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Частково задовольняючи позовні вимоги місцевий суд виходив з того, що позивач правомірно звернувся з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання на нього права власності. Разом з цим, суд зробив висновок, що на нежитлове приміщення «магазин-кафе» не може бути звернуто стягнення, оскільки в п. 2 іпотечного договору передбачено передання в іпотеку лише житлового будинку. Також, суд відмовив у виселенні мешканців житлового будинку, на яке звернув стягнення, в зв'язку з передчасністю пред'явлення позивачем цієї вимоги.

Однак, з такими висновками суду колегія суддів повністю погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до норм статей 629, 610, 612, 625 ЦК України - договір є обов'язковим до виконання; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.

Забезпечення виконання зобов'язання здійснюється шляхом встановлен ня спеціальних способів, які стимулюють боржника до належної поведінки, га рантують виконання ним основного зобов'язання з урахуванням інтересів кредитора. Ці способи спрямовані на упередження або зменшення обсягу негатив них наслідків, які можуть настати у разі порушення зобов'язання.

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Згідно із ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

При цьому, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Пунктом 10.3. договору іпотеки від 28.11.2007 року № МЗГ-10-07 визначено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із перерахованих у цьому пункті способів, у тому числі (п.10.3.1.) шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань у порядку, установленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Саме така правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України у справах № 6-73цс13 від 04.09.2013 року та № 6-124цс13 від 11.12.2013 року.

Враховуючи вище викладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що в іпотечному договорі не передбачені умови переходу права власності та рішенням суду в іншій справі вже стягнуто заборгованість, а тому пред'явлення цього позову свідчить про подвійність стягнення - є безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд правильно дав оцінку нормам матеріального права та умовам іпотечного договору, зокрема п. 10.3.1., і, врахувавши правові позиції, висловлені Верховним Судом України, правильно не взяв до уваги доводи відповідача щодо наявності судового рішення про стягнення заборгованості, яке унеможливлює вирішення питання звернення стягнення на предмет іпотеки в позовному провадженні, та прийшов до обґрунтованого висновку про правомірність пред'явлення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

Разом з цим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на нежитлове приміщення «магазин-кафе» та виселення відповідачів, оскільки вони не відповідають встановленим обставинам по справі та ґрунтуються не невірному тлумаченні норм матеріального права.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про звернення стягнення на нежитлове приміщення «магазин-кафе», місцевий суд виходив з того, що відповідно до пункту 2 договору іпотеки значиться про передачу в іпотеку лише будинку, як забезпечення виданих кредитних ресурсів, а тому вважав, що підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття позивачем права власності на нежитлове приміщення «магазин-кафе», відсутні.

З такими висновками місцевого суду колегія суддів не погоджується, оскільки суд першої інстанції не дав належної оцінки п. 1 Договору іпотеки, який визначає обсяг «Предмету іпотеки».

Так, в п. 1 Договору іпотеки чітко визначено, що «Предметом іпотеки» є: нежитлове приміщення «магазин-кафе», загальною площею 112,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці належній ОСОБА_1 та житловий будинок загальною площею 56,1 кв.м. з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці належній ОСОБА_1

В послідуючому в умовах договору застосовується саме поняття «Предмет іпотеки» з відсилкою на п. 1 Договору.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про те, що суд неправильно визначив змістовне навантаження п. 2 Договору іпотеки та вважає, що тлумачення умов договору іпотеки судом було проведено поверхового без системного зв'язку всіх пунктів договору в цілому.

Також колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про передчасність пред'явлення позовної вимоги про виселення, оскільки Банком не дотримано процедуру, визначену ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України.

Так, як вбачається з матеріалів справи (а.с.29) 01 жовтня 2013 року Банк направив ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення умов договору в порядку ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», яку ОСОБА_1 особисто отримала 04.10.2013 року.

Відповідно до цієї вимоги, Банк керуючись ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» попередив ОСОБА_1 про наявність порушень умов кредитного договору з боку боржника та зазначив, що в разі невиконання в 30-ти денний термін цієї вимоги Банк зверне стягнення на предмет іпотеки: нежитлове приміщення «магазин-кафе», загальною площею 112,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці належній Іпотекодавцю та житловий будинок загальною площею 56,1 кв.м. з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці належній Іпотекодавцю.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

В даному випадку ОСОБА_1 являється власником будинку, а не наймачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 109 ЖК Української РСР звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Із системного аналізу положень ст. 109 ЖК Української РСР та ст. 40 Закону України «Про іпотеку» випливає, що всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги у тому разі, якщо іпотекодержатель прийняв рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. За таких обставин, якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Тобто, вимоги Закону про направлення мешканцям письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення не стосується виселення мешканців на підставі рішення суду про зверненням стягнення на предмет іпотеки з одночасним виселенням мешканців, а стосується позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки.

На зазначені норми матеріального права, суд першої інстанції уваги не звернув, що призвело до невірного їх тлумачення.

Ухвалене рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду та виселення підлягає виконанню у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення шляхом набуття права власності на нежитлове приміщення «магазин-кафе» та виселення, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення цих позовних вимог.

Судові витрати понесені сторонами підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України. На користь позивача слід стягнути з відповідачів в сукупному 3361,26 грн., виходячи з розміру сплаченого судового збору за подачу позову до суду (2494,13 грн.) та за подачу апеляційної скарги (867,13 грн.): з ОСОБА_1 1980,12 грн. (1763,33 грн. відповідно до задоволених щодо неї позовних вимог + 216,79 грн. за подачу апеляційної скарги); з ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 по 460,38 грн. з кожного (243,6 грн. відповідно до задоволених позовних вимог + 216,78 грн. за подачу апеляційної скарги).

Керуючись ст.ст. 303, 309 ч.1 п. 3, 4, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - задовольнити.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 червня 2014 року -скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення шляхом набуття права власності на нежитлове приміщення «магазин-кафе» та виселення і в частині стягнення судових витрат.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 28 листопада 2007 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання невідновлюваної кредитної лінії від 28 листопада 2007 року № МКЛГ-10-07 у розмірі 151 973 грн. 22 коп. шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» на нежитлове приміщення «магазин-кафе» загальною площею 112,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташоване на земельній ділянці, що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі Державного акту серія ПЛ № 183820, виданого Великобудищанською сільською радою 08.04.2005 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності за № 010535900006, вартістю на підставі оцінки незалежного суб'єкта оціночної діяльності на момент державної реєстрації права власності.

Виселити ОСОБА_1 з будинку АДРЕСА_2.

Виселити ОСОБА_2 з будинку АДРЕСА_2.

Виселити ОСОБА_3 з будинку АДРЕСА_2.

Виселити ОСОБА_4 з будинку АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 1980 грн. 12 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат по оплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 460 грн. 38 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат по оплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 460 грн. 38 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат по оплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 460 грн. 38 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат по оплаті судового збору.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) Дряниця Ю.В.

Судді: (підпис) Карнаух П.М

(підпис) Пилипчук Л.І.

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Дряниця Ю.В.