ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 05-5-29/5216-29/351 02.07.14

За позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

до Фірми "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт" в особі Представництва "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт"

про визнання податкового зобов'язання в сумі 174 800, 00 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Забашт В.О. (за довіреністю від 14.08.2013);

від відповідача: Лукаш Т.В. (за довіреністю від 11.01.2006).

В судовому засіданні 02 липня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Фірми "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт" в особі Представництва "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт" з позовом про визнання податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 174 800,00 грн., нарахованого з використанням непрямого методу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, за результатами проведення планової комплексної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства відповідачем, виявлені порушення п. 13.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 та ст.ст. 8, 11 Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 від 26.12.1992 "Про прибутковий податок з громадян", внаслідок чого позивачем прийняте повідомлення-рішення про визначення відповідачеві податкового зобов'язання за податком на прибуток в сумі 174 800,00 грн., яке останнім добровільно сплачено не було. На підставі пп. 19.3.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 у позивача виникло право звернутися до суду з позовом про визнання суми податкового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2004 (суддя Усатенко І.В.), керуючись п. 6 ст. 63 ГПК України позовні матеріали повернуті позивачу без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2004 № 05-5-29/5216 касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва задоволено; ухвалу Господарського суду м. Києва № 05-5-29/5216 від 28.01.2004 скасовано, матеріали позовної заяви направлено на розгляд по суті до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою суду від 09.07.2004 розгляд справи призначено на 04.08.2004 та зобов'язано сторони надати суду додаткові матеріали.

Ухвалою суду від 04.08.2004 провадження у справі зупинено у зв'язку з розглядом Господарським судом м. Києва пов'язаної справи №32/331.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва від 12.07.2012, у зв'язку з перебуванням судді Усатенко І.В. у відпустці по догляду за дитиною, враховуючи, що з 01.01.2011 у господарському суді міста Києва введено в дію автоматизовану систему документообігу, та з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, Інструкції з діловодства в господарських судах України, керуючись ст. 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", справу № 05-5-29/5216-29/351 передано для здійснення автоматичного розподілу.

В результаті автоматичного розподілу справу № 05-5-29/5216-29/351 передано для розгляду судді Домнічевій І.О.

Ухвалою суду від 22.10.2012 суддя Домнічева І.О. прийняла справу № 05-5-29/5216-29/351 до свого провадження та поновила у ній провадження; розгляд справи призначено на 13.11.2012.

Ухвалою суду від 25.12.2012, провадження у справі № 05-5-29/5216-29/351 припинено на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2013 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на ухвалу Господарського суду м. Києва від 25.12.2012 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на ухвалу Господарського суду м. Києва від 25.12.2012 у справі № 05-5-29/5216-29/351 задоволено; ухвалу Господарського суду м. Києва від 25.12.2012 скасовано, а справу № 05-5-29/5216-29/351 передано на розгляд по суті до Господарського суду м. Києва.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду м. Києва №04-1/378 від 26.06.2013, відповідно до наказу Голови Господарського суду м. Києва № 10 від 14.02.2013 та п. 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 05-5-29/5216-29/351.

В результаті повторного автоматичного розподілу справу № 05-5-29/5216-29/351 передано для розгляду судді Гавриловській І.О.

Ухвалою від 27.06.2013 справу № 05-5-29/5216-29/351 суддею Гавриловською І.О. прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 07.08.2013. Сторони зобов'язано надати письмові пояснення по справі з урахуванням постанови Київського апеляційного господарського суду № 05-5-29/5216-29/351 від 29.05.2013. Позивача зобов'язано надати суду довідку-витяг державного реєстратора про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на день розгляду справи, довідку з органів статистики про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У судовому засіданні 07.08.2013 позивач надав письмові пояснення, представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим господарський суд оголосив перерву до 28.08.2013.

У судовому засіданні 28.08.2013 господарським судом винесено ухвалу про колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 29.08.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 05-5-29/5216-29/351 у складі колегії суддів: Гавриловської І.О. (головуючий), судді Картавцева Ю.В. та Удалова О.Г.

Ухвалою від 30.08.2013 справу прийнято до свого провадження новим складом суду та призначено до розгляду на 07.10.2013.

У судовому засіданні 07.10.2013 представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості підготуватися до судового розгляду. Просив замінити позивача, Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва, на Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, виходячи з наступного. Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 229 від 20.03.2013 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" територіальні органи Державної податкової служби та Державної митної служби реорганізовано шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів, у зв'язку з чим утворено Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва. У судовому засіданні оголошено перерву до 14.10.2013.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 14.10.2013, у зв'язку з відбуттям суддів у відрядження, призначено новий склад колегії суду для розгляду справи № 05-5-29/5216-29/351: Гавриловська І.О. (головуючий), судді Пригунова А.Б. та Босий В.П.

Ухвалою від 14.10.2013 справу прийнято до провадження новим складом суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2013 суд ухвалив справу № 05-5-29/5216-29/351 передати до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2013 Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва замінено на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 апеляційну скаргу Фірми "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт" в особі Представництва "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт" задоволено; ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.10.2013 про передачу до Окружного адміністартивного суду м. Києва скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

25.04.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 05-5-29/5216-29/351.

Ухвалою суду від 05.05.2014 справу №05-5-29/5216-29/351 прийнято до свого провадження суддею Цюкало Ю.В. Розгляд справи призначено на 02.06.2014.

В судовому засіданні 02.06.2014 у судовому засіданні оголошено перерву до 16.06.2014.

В судовому засіданні 16.06.2014 у судовому засіданні оголошено перерву до 02.07.2014.

В судове засідання, призначене на 02.07.2014, з'явились представники сторін, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позов, зокрема, зазначив, що позивач, на його думку, не мав законних підстав для застосування Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 697 від 27.05.2002, при визначенні сум податкових зобов'язань відповідача за грудень 2001 та І квартал 2002 року, оскільки зазначена методика набрала чинності 01.07.2002, а, відповідно до положень ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Крім того, відповідач зазначив, що податкове рішення-повідомлення, прийняте на підставі Акту податкової перевірки, рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 32/331 від 30.07.2004 визнано недійсним, в зв'язку з чим, на думку відповідача, донарахування останньому податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2000-2002 роки із застосуванням непрямого методу є безпідставним.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва (далі - Позивач) у 2013 році проведена планова комплексна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Представництвом Фірми "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт" (далі - Відповідач) за період з 01.01.2000 по 01.01.2003, в ході проведення якої виявлені порушення Відповідачем п. 13.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997, результатом чого стало заниження податку на прибуток за 2000-2002 роки на суму 663 700 грн., та ст.ст. 8, 11 Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 від 26.12.1992 "Про прибутковий податок з громадян", що призвело до заниженого податкового зобов'язання по прибутковому податку з лютого по листопад 2002 року в сумі 267 670 грн.

Результати проведеної перевірки зафіксовані Актом №1255/23-0301/24268405 від 30.09.2003 (далі - Акт).

На підставі Акту Позивачем прийнято Рішення № 019/23-1 від 04.09.2003 про застосування непрямих методів для позначення сум податкових зобов'язань Відповідача по податку на прибуток за методом аналізу інформації про доходи і витрати платника податків.

Відповідно до п.п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України №2181-111 від 21.12.2000 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі, якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом.

Згідно з п. 2.16 Акту, підставою для застосування непрямих методів обрахунку податкових зобов'язань став факт неподання документів за грудень 2001 року та І квартал 2002 року.

Відсутність первинних документів за наведені періоди - рахунків (інвойсів) за вантажоперевезення, авіанакладних, та факт їх ненадання до моменту перевірки підтверджується пояснювальною запискою за підписом представника Відповідача від 29.08.2003.

Внаслідок застосування непрямих методів визначення податкових зобов'язань відповідно до пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України №2181-111 від 21.12.2000 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Постанови Кабінету Міністрів України № 697 від 27.05.2002 "Про затвердження Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами", виявлено заниження податкових зобов'язань по податку на прибуток на суму 87 400,00 грн., в тому числі: за 4-й квартал 2001 року - на 19 400,00 грн., за 1-й квартал 2002 року - на 68 000 грн.

За результатами проведеної перевірки з застосуванням непрямих методів Позивачем прийнято податкове Повідомлення-рішення № 1885/23-1 від 01.10.2003, відповідно до якого Відповідачеві визначено суму податкового зобов'язання за податком на прибуток в сумі 174 800,00 грн., в тому числі: основний платіж 87 400,00 грн., штрафні (фінансові) санкції на підставі пп. 17.1.3 та 17.1.6 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" - 87 400,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення направлено на адресу Відповідача 02.10.2003 рекомендованим листом (повідомлення про вручення від 06.10.2003).

На підставі пп. 5.2.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Відповідачем на зазначене податкове повідомлення-рішення подано скаргу на ім'я Позивача, в якій Відповідач просить скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення. За результатами розгляду скарги Відповідачем винесено рішення № 220/01-1301/23-1 від 04.12.2003, яким в задоволенні скарги відмовлено, податкове повідомлення-рішення № 1885/23-1 від 01.10.2003 залишено без змін.

На момент звернення Позивача до суду податкове зобов'язання Відповідачем не сплачено, доказів сплати суду не надано.

Відповідно до пп. 19.3.6 Закону України № 2181-111 від 21.12.2000 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), у разі якщо платник податків відмовляється узгодити податкове зобов'язання, нараховане податковим органом з використанням непрямого методу, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду з позовом про визнання суми податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Підпунктом 4.3.5 п. 4.3 зазначеного Закону зазначено, що рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1, зокрема у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Відтак, підставою для сплати платником податку нарахованого податкового зобов'язання, визначеного шляхом непрямого методу, є рішення податкового органу про застосування непрямого методу та рішення суду про визнання суми податкового зобов'язання. При цьому, відповідно до положень пп. 19.3.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), обов'язок доведення того, що таке нарахування було зроблено належним чином, покладається на податковий орган.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.07.2004 у справі №32/331 за позовом Фірми "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт" в особі Представництва "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової адміністрації України про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, рішень про розгляд скарги та податкової вимоги, визнано недійсним рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду скарги від 04.12.2003 №220/01-1301/23-1.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2004 у справі №32/331 рішення Господарського суду м. Києва від 30.07.2004 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2005 у справі №32/331 постанова Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2004 залишена без змін.

Ухвалою Верховного суду України від 10.03.2005 у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 12.01.2005 відмовлено.

Відтак, рішення Господарського суду м. Києва від 30.07.2004 у справі №32/331 набрало законної сили і є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, зокрема про недійсність рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду скарги від 04.12.2003 №220/01-1301/23-1.

Також суд зазначає, що відповідно до п.19.1. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" пункт 4.3. "Визначення сум податкового зобов'язання за непрямими методами" набирає чинності з 01.01.2002.

Пунктом 4.3.3. п.4.3. ст. 4 цього ж Закону передбачено, що методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується Кабінетом Міністрів України, і є загальною для всіх платників податків.

В постанові Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 №697 зазначено, що вона набирає чинності з 01.07.2002.

Отже, до 01.07.2002 не було підстав для застосування непрямих методів при визначенні податкових зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи повинні діяти в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Враховуючи те, що податкові зобов'язання з податку на прибуток за непрямими методами було визначено позивачем за період, що передував 01.07.2002 (грудень 2001 та І квартал 2002), то відповідно останній не мав права застосовувати положення п.4.3. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження позовних вимог, позов є необгрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача враховуючи відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва до Фірми "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт" в особі Представництва "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт" про визнання податкового зобов'язання в сумі 174 800,00 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.07.2014р.

Суддя Ю.В. Цюкало