Справа № 2-481/2008 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2008 року Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Погасій О.Ф.,
при секретарі - Щегульній Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення подвійної суми завдатку, відшкодування моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору про наміри та завдаток недійсним та стягнення матеріальної та моральної шкоди, зобов'язати повернути документи -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 10 липня 2007 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 23 травня 2007 року поміж ним, ОСОБА_1, та відповідачами ОСОБА_3 і ОСОБА_2 було укладено договір про наміри та завдаток в рахунок належних з нього платежів за договором купівлі-продажу належної відповідачам ОСОБА_3 і ОСОБА_2 трьохкімнатної ізольованої квартири № 42 у житловому будинку № 24-Г по вул. Блюхера в м. Харкові у простій письмовій формі. Згідно даного договору відповідачі зобов'язалися продати йому вищевказану квартиру за суму, еквівалентну 60 000 доларів США в строк до 18.00 годин 01 липня 2007 року, і в забезпечення даного договору одержали від нього завдаток у сумі еквівалентній 3 500 доларів США, що на час звернення до суду складало 17 675 гривень по курсу НБУ 5, 05 гривень за 1 долар США. Однак, договір купівлі-продажу між ними не укладений, відповідачі зненацька передумали продавати йому вищезазначений об"єкт нерухомості. На укладення договору купівлі-продажу вони не з"явилися, що підтверджується нотаріальним свідоцтвом про посвідчення факту перебування фізичної особи в певному місці від 11.07.2007 року. Відповідно до п. 10 Договору у разі невиконання завдаткоотримувачем своїх договірних обов"язків, він зобов"язаний повернути завдаток завдаткодавцю в двократному розмірі. Відповідачі суму завдатку в подвійному розмірі йому в добровільному порядку не повертають.
Крім цього, між ним та відповідачами 12 квітня 2007 року було укладено договір доручення на ексклюзивне право виконавця на пошук потенційних покупців на вищезазначену квартиру, згідно якого було визначено первісну вартість квартири у розмірі 85 000 доларів США. Відповідно до п. 4.2.1 цього договору у випадку відмови продавця продати об"єкт нерухомого майна покупцю за оговорену суму,
або при достроковому розірванні договору доручення, продавець зобов'язаний виплатити виконавцю 2 % від вартості об"єкту, що складає 8 585 гривень. Вважає, що відповідачі винні йому зазначену суму, так як вони відмовилися від продажу квартири. Також при підготовці квартири до продажу ним були сплачені борги відповідачів за комунальні послуги в сумі 225 гривень. Вважає, що діями позивачів йому заподіяна моральна шкода, яку він оцінює в 5 000 гривень.
З урахуванням наведеного, зазнаючи, що він виконав умови угоди, а відповідачі ухилилися від своїх обов'язків укласти договір купівлі-продажу, просив стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно подвійну суму завдатку в розмірі 35 350 гривень, 2% від первісної вартості квартири за відмову її продавати у розмірі 8 585 гривень, за сплачені борги по комунальним послугам 225 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 гривень, а також просив стягнути солідарно з відповідачів понесені ним судові витрати за сплату судового збору у розмірі 466 гривень 85 копійок, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу у розмірі 30 гривень.
У судовому засіданні позивач повністю підтримав свої позовні вимоги з тих же підстав.
Відповідачі цей позов не визнали, свій зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання договору про наміри та завдаток недійсним та стягнення матеріальної та моральної шкоди підтримали у повному обсязі, пояснивши суду, що дійсно між ними та ОСОБА_1 12.04.2007 року було укладено договір доручення на ексклюзивне право виконавця на пошук потенційних покупців на належну їм квартиру № 42 у житловому будинку № 24-Г по вул. Блюхера в м. Харкові, згідно якого було визначено вартість квартири у сумі еквівалентній 85 000 доларів США. Вважають, що ОСОБА_1 покладені на нього цим договором зобов"язання виконував неналежним чином, не розповсюджував інформацію про квартиру з метою знаходження потенційних покупців, ніяким чином не докладав ніяких зусиль для пошуку покупців, внаслідок чого покупців знайдено не було. Тоді, знаючи про їх скрутний матеріальний стан він запропонував самому купити квартиру, але за ціну, значно нижчу від первісної, а саме за суму еквівалентну 60 000 доларів США, при цьому запевнив їх, що дає реальну ціну за квартиру, а за 85 000 доларів США квартиру в них ніхто не купить. Знаходячись в тяжкому становищі, гостро нуждаючись в значних грошових коштах, вони змушені були погодитися на пропозицію ОСОБА_1 на вкрай невигідних для себе умовах та 23.05.2007 року уклали з ним договір про наміри та завдаток, при цьому отримали від ОСОБА_1 гроші в сумі еквівалентній 3 500 доларів США, що вони вважають авансом, а не завдатком. Після чого вони дізналися від інших ріелтерів, що на той час вартість їх квартири складала не менш ніж 75 000 доларів США. Таким чином вважають, що при укладенні договору доручення ОСОБА_1 не мав наміру знаходити покупців на їх квартиру, а користуючись їх скрутним матеріальним становищем та неусвідомленістю в цінах на ринку купівлі-продажу нерухомості, ввів їх в оману, щоб придбати дешево квартиру собі на вкрай невигідних для них умовах, вони помилялися відносно природи цієї угоди, своїх прав та обов"язків, реальної вартості квартири. Відповідно до п.3.2.1. договору доручення вони надали ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на житло та технічний паспорт на квартиру, строк дії цього договору закінчився ще 01 серпня 2007 року, але він безпідставно продовжує утримувати документи у себе, відмовляється їх повертати. Вони змушені були звертатися до різних інстанцій з питання виготовлення нових документів, внаслідок чого понесли матеріальні збитки у розмірі 100 гривень. Також вважають, що діями ОСОБА_1 їм спричинена моральна шкода, яку вони оцінюють у розмірі 1 500 гривень.
Виходячи з наведеного, просили визнати договір про наміри та завдаток від 23 травня 2007 року недійсним, згодні при цьому повернути ОСОБА_1 отримані від нього кошти в розмірі 17 675 гривень, які в забезпечення свого позову внесли на депозитний рахунок суду, зобов"язати ОСОБА_1 повернути їм отримані ним документи по договору доручення від 12.04.2007 року, стягнути з нього на їх користь матеріальну шкоду в розмірі 100 гривень, у відшкодування моральної шкоди - 1 500 гривень, а також понесені судові витрати за сплату судового збору у розмірі 59 гривень 50 копійок, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу у розмірі 30 гривень, в задоволенні основного позову просять відмовити з цих же підстав, а також тому, що при його укладанні не були дотримані всі вимоги, необхідні для даного виду договорів, він не містить у собі умов, підтверджуючих це зобов"язання, нотаріально не посвідчений, тому вважають, що видана їм позивачем сума, повинна бути визнана авансом, а не завдатком. В цьому випадку не можуть бути застосовані наслідки порушення зобов"язання, забезпеченого завдатком, а саме про повернення завдатку в подвійному розмірі, а аванс може бути повернутий тільки у розмірі виданої суми. Також вважають безпідставними вимоги про стягнення на користь позивача 8 585 гривень, як виконавцю договору-доручення, тому що ним не надано ніяких доказів виконання взятих на себе зобов"язань та їх відмови від продажу квартири за первісно визначену ціну еквівалент 85 000 доларів США, заперечують проти спричинення ОСОБА_1 якої-небудь моральної шкоди, так як невиконання договірних відносин не тягне за собою виникнення моральної шкоди, крім того, позивачем не надано доказів існування взагалі в нього такої шкоди, того, внаслідок чого вона б могла виникнути та причинного зв"язку між нею та видачею ним авансу та боргу. Вважають, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необгрунтованими.
Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 його не визнав, просив суд відмовити в його задоволенні.
Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, вважає, що первісний та зустрічний позови підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що сторони у справі уклали поміж собою 12 квітня 2007 року договір доручення на ексклюзивне право виконавця на пошук потенційних покупців на квартиру № 42 у житловому будинку № 24-Г по вул. Блюхера в м. Харкові (а.с. 19 ), яким було визначено первісну вартість квартири у розмірі 85 000 доларів США.
Згідно цього договору виконавець зобов"язався розповсюджувати інформацію про зазначений об"єкт нерухомості з метою знаходження потенційних покупців, давати об"єктивну характеристику квартири зацікавленим особам, забезпечити збереження документів продавця, які знаходяться в нього на збереженні, за що він несе відповідальність.
Продавці зобов"язані надати виконавцю на перевірку та збереження документи, а також надати йому право розповсюджувати інформацію про квартиру, проводити огляд квартири з потенційними покупцями, під час дії договору не змінювати вартості квартири в бік збільшення ціни. У разі відмови продавця продати об"єкт нерухомості покупцю за домовлену вартість, або при достроковому розірванні цього договору, продавець зобов"язується виплатити виконавцю 2% від вартості об"єкту та сплатити послуги виконавця.
Як вбачається з цього договору, відповідно до п.3.2.1. продавцями виконавцю договору, а саме ОСОБА_1 були надані на збереження документи - свідоцтво про право власності на житло і технічний паспорт на квартиру, відповідно до п. 8.1
договору він діє до 01.08.2007 року, п. 8.3 передбачено, що договір вважається продовженим ще не один строк його дії, якщо ні одна з сторін не висловила бажання його розірвати в письмовому вигляді в день закінчення строку його дії. Таким чином, цей договір діяв з 12.04.2007 року по 01.08.2007 року, та був продовжений ще на один строк, тобто до 18.11.2007 року. Строк його дії на цей час закінчився, у зв"язку з чим документи, які знаходилися на збереженні у ОСОБА_1, знаходяться в нього безпідставно і повинні бути повернуті власникам квартири.
Відповідно до п. 4.2.1 цього договору у випадку відмови продавця продати об"єкт нерухомого майна покупцю за оговорену суму, або при достроковому розірванні договору доручення, продавець зобов"язаний виплатити виконавцю 2 % від вартості об"єкту, що складає 8 585 гривень. Але позивачем ОСОБА_1 не надано ніяких доказів виконання взятих на себе зобов"язань та відмови продавців ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від продажу квартири за первісно визначену ціну еквівалент 85 000 доларів США. При цьому суд враховує і те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ще до закінчення дії цього договору, а саме 10.07.2007 року, що свідчить не на користь того, що відмовилися продавці.
Також судом встановлено, що 23 травня 2007 року між сторонами по справі ОСОБА_1, з одного боку, та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, з іншого, було укладено договір про наміри та завдаток (а.с.6 ), згідно якого ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зобов"язалися продати ОСОБА_1 трьохкімнатну ізольовану квартиру № 42 у житловому будинку № 24-Г по вул. Блюхера в м. Харкові за суму, еквівалентну 60 000 доларів США і ОСОБА_3 отримав гроші у розмірі 3 500 доларів США, що на час звернення до суду становить 17 675 гривень.
Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума чи рухоме майно, яке видається кредитору боржником у рахунок належних з нього платежів, в підтвердження зобов"язання та забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена у рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона визнається авансом.
Таким чином, закон вимагає, що для визнання виданої боржником суми завдатком, необхідно надати незаперечні докази цього, а також прямо вказати на це в договорі, дотриматися укладання договору у письмовій формі.
Наданий позивачем договір про наміри і завдаток, хоч і укладений у письмовій формі, але при його укладанні не були дотримані вимоги, необхідні для даного виду договорів, він не містить у собі умов, підтверджуючих це зобов"язання, про строк і забезпечення його виконання, нотаріально не посвідчений.
Таким чином суд вважає, що сума, видана позивачем, повинна бути визнана авансом, а не завдатком. В цьому випадку не можуть бути застосовані наслідки порушення зобов"язання, забезпеченого завдатком, передбачені ст. 571 ЦК України, а саме про повернення завдатку в подвійному розмірі. Аванс може бути повернутий кредитором боржникові тільки у розмірі виданої суми авансу.
Тому суд прийшов до висновку, що сума, видана позивачем відповідачу, є авансом, а не завдатком та підлягає поверненню у розмірі 17 675 гривень.
Незаперечно судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 були сплачені борги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за комунальні послуги в розмірі 225 гривень, що підтверджується наданими суду квитанціями (а.с. 25-28 ), тобто суд вважає, що ці вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 229 ЦК України якщо сторона, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в
результаті її власного недбальства, зобов"язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.
Суд вважає встановленим, що укладений між сторонами 23 травня 2007 року договір про наміри та завдаток є недійсним, тому як при укладенні договору доручення ОСОБА_1 не мав наміру знаходити і не знаходив покупців на квартиру, яка належить відповідачам, а скориставшись їх скрутним матеріальним становищем та неусвідомленістю в цінах на ринку купівлі-продажу нерухомості, ввів їх в оману, запропонував придбати квартиру самому на вкрай невигідних для них умовах, за ціну значно нижчу від первісної та від реальної вартості квартири. Відповідачі, знаходячись в тяжкому матеріальному стані, змушені були погодитися на умови ОСОБА_1, при цьому вони суттєво помилялися відносно природи цієї угоди, своїх прав та обов"язків, реальної вартості квартири, вважали надані гроші авансом, а не завдатком, суму, надану ОСОБА_1 отримав тільки ОСОБА_3, про що свідчить зроблений ним власноруч запис у тексті договору.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не було надано доказів того, що вони понесли витрати по відновленню ними правовстановлюючих документів на квартиру і технічного паспорту, документально їх не підтвердили, тому ці вимоги не підлягають задоволенню.
За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог як ОСОБА_1, так і ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про відшкодування їм моральної шкоди. Невиконання договірних відносин не тягне за собою виникнення моральної шкоди, крім того, позивачами не надано доказів існування взагалі в них такої шкоди, того, внаслідок чого вона б могла виникнути та причинного зв"язку між нею та діями іншої сторони, ризик невиконання зобов"язань при договірних зобов"язаннях повинен передбачатися сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування йому судових витрат з відповідачів підлягають частковому задоволенню, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням сплаченого держмита відповідачами ОСОБА_3 , за сплату судового збору у розмірі 197 гривень, оскільки його позовні вимоги задоволено частково, а понесені судові витрати сторін документально підтверджені (а.с. 2-3; 52-53 ).
На підставі викладеного, керуючись ст. 229, 570, 571, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 210, 214-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 18 097 гривень.
В останній частині в задоволенні позову відмовити.
Позов ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати договір про наміри та завдаток, укладений 23 травня 2007 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_2 - недійсним.
Зобов'язати ОСОБА_1 повернути ОСОБА_3, ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на житло і технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1. В останній частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.