АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 537/132/14-ц
Номер провадження 22-ц/786/1985/14
Головуючий у 1-й інстанції Демиденко І. О.
Доповідач Кривчун Т. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2014 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого: судді Кривчун Т.О.,
суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,
при секретарі - Філоненко О.В.,
за участю: представника третьої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 квітня 2014 року
по справі за позовом ОСОБА_3, яка діє в її та інтересах малолітнього ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5, треті особи -ОСОБА_6, ОСОБА_1, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Крюківської районної ради про визнання незаконною постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,-
В С Т А Н О В И Л А :
Заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 квітня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_3, яка діє в її та інтересах малолітнього ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання незаконною постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій відмовлено.
Вказане рішення оскаржила позивачка ОСОБА_3, яка в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити в повному обсязі.
Вважає, що у судовому рішенні не надана правова оцінка тій обставині, що нотаріус, на порушення ст.49 ЗУ «Про нотаріат», якою передбачено перелік підстав, за якими нотаріус має право відмовити у вчиненні нотаріальної дії, не зазначив у постанові, на якій саме підставі їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а також, що суд дав невірну оцінку діям нотаріуса, що призвело до ухвалення помилкового рішення.
Вважає також, що суд невірно визнав встановленим факт, який не був предметом судового розгляду, а саме те, що ОСОБА_7 не встиг отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину, це твердження є безпідставним, оскільки на підставі рішення суду він мав звернутися до МБТІ та МРЕВ і таким чином провести реєстрацію свого права на нерухоме та рухоме майно.
Зазначає, що нотаріус не вправі давати оцінку судовим рішенням, якщо особа, на користь якої ухвалене рішення, не набула права власності на відповідне майно, а має лише вчинити відповідну нотаріальну дію на підставі тих правовстановлюючих документів, які йому надані.
Вказує, що нею були надані нотаріусу необхідні правовстановлюючі документи, а тому він зобов»язаний був видати їй Свідоцтво про право на спадщину відповідної частки цього майна, однак нотаріус безпідставно відмовив їй у видачі вказаного свідоцтва, не зазначивши при цьому конкретну підставу такої відмови.
У поданих суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу третя особа ОСОБА_1, посилаючись на відсутність матеріально та - процесуально - правових підстав для задоволення позову та скарги просить скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
В обґрунтування доводів заперечень посилається на те, що правова позиція позивача відносно того, що спірне майно, на яке набув право її батько ОСОБА_7, продовжує залишатися у власності померлого чоловіка позивачки ОСОБА_8 та у зв»язку з цим має бути поділене між іншими спадкоємцями, до складу яких входить позивачка та її неповнолітній син ОСОБА_4, не узгоджується з усталеною судовою практикою, а та обставина, що ОСОБА_7 не мав зареєстрованого права власності на спірне майно не позбавляє ОСОБА_1 як його доньку права претендувати на це майно як спадкоємця першої черги.
Зазначає, що під час розгляду справи було встановлено, що наразі між нею, Позивачем та іншими спадкоємцями померлих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 існує спір про спадкове спірне майно, а тому дана справа повинна розглядатися у позовному провадженні, а не шляхом оскарження дій нотаріуса, оскільки незалучення її та інших спадкоємців до даної справи в якості належних відповідачів позбавить їх можливості належним чином захистити свої права.
Вказує, що нотаріусу було відомо про наявність інших спадкоємців, від яких не надходило ніяких заяв про відмову від своєї частки у спадщині, а вона також зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, у задоволенні якої він відмовив з тих же самих причин, з яких відмовив і апелянту, тому вважає, що нотаріус обґрунтовано виніс оскаржувану постанову.
У судовому засіданні представник третьої особи проти апеляційної скарги заперечував та прохав її відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Як убачається з матеріалів справи, з 27.04.2007 року ОСОБА_3 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, про що в Книзі реєстрації шлюбів Крюківського відділу РАЦС Кременчуцького МУЮ Полтавської області 27 квітня 2007 року зроблено відповідний актовий запис за №131 відповідно до Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.15).
Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що в Книзі записів актів громадянського стану про народження відділу РАГС Крюківського РУЮ м. Кременчука Полтавської області 13.03.2001 року зроблено відповідний запис за №102 відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.14).
Згідно дублікату договору дарування гаражу та земельної ділянки від 28.07.2008 року, ОСОБА_8 прийняв в дар від ОСОБА_10 гараж НОМЕР_4 буд. АДРЕСА_2, що в цілому складається з: гаражу літ. А загальною площею 40,6 кв.м., в тому числі підвал літ. Ап, загальною площею 12,2 кв.м., розташовані на земельній ділянці, яка знаходиться у приватній власності, а також земельну ділянку площею 58 кв.м., розташовану по АДРЕСА_2, цільовим призначенням для будівництва індивідуального гаражу, кадастровий номер; 5310436500:08:003:0085 (а.с.20-22).
Згідно копії облікової картки транспортного засобу Кременчуцького ВРЕР від 18.05.2006р. ОСОБА_8 є власником автокрану 10-20Т-С GROVE АТ 400 Б, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_5, 1988 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.23).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, про що в Книзі реєстрації смертей Центрального відділу ДРАЦС Кременчуцького МУЮ Полтавської області 24.12.2010 року зроблено актовий запис за №1921 відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 (а.с.16).
Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина та приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_5 була заведена спадкова справа №10/2011 щодо майна померлого, спадкоємцями якого, що прийняли спадщину відповідно до норм чинного законодавства, є батько (та кредитор) - ОСОБА_7; дружина - ОСОБА_3; малолітній син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1; неповнолітня дочка - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується довідкою приватного нотаріуса від 29.10.2013 р. за №835/02-14 (а.с.18).
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30.09.2011 року, що набрало законної сили 11.10.2011 року, по справі за позовом ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_7, неповнолітньої ОСОБА_6, в інтересах якої діє ОСОБА_12, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання права власності в порядку спадкування, визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на спадкове майно: 1/2 частину квартири АДРЕСА_1; на кошти на поточному рахунку НОМЕР_7 в Кременчуцькому відділенні ПАТ «ОТП Банк»; на кошти ощадного банківського вкладу D03/1535/09 від 02.11.2009 року в доларах США із щомісячною сплатою процентів в Кременчуцькому відділенні ПАТ «ОТП Банк»; на кошти ощадного банківського вкладу D03/1618/09 від 30.11.2009 року в національній валюті гривні з щомісячною сплатою процентів в Кременчуцькому відділенні ПАТ «ОТП Банк».
Визнано за ОСОБА_7 право власності на спадкове майно: вантажний автокран марки/моделі «GROVE АТ 400Е» випуску 1988 року, реєстраційний номер НОМЕР_1; гараж НОМЕР_4, що в цілому складається з гаражу літ. А загальною площею 40,6 кв.м., підвалу літ. Ап загальною площею 12,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_2, та на земельну ділянку площею 0,0043 га кадастровий номер 5310436500:08:003:0085, на якій розташований гараж НОМЕР_4 за адресою АДРЕСА_2 (а.с.37).
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_7, про що в Книзі реєстрації смертей Центрального відділу ДРАЦС Кременчуцького МУЮ Полтавської області 28.10.2011 року зроблено відповідний актовий запис за №1438, відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 (а.с.17).
Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина та приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 заведена спадкова справа за №62/2011 до майна померлого, спадкоємцями за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_5, 21.05.2011 року за реєстровим №1778, відповідно до ст.ст.1268-1270 ЦК України, є ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_13
Спадкоємцями за законом відповідно до ст.ст.1261,1268-1270 ЦКУ, є дочка ОСОБА_1, онук ОСОБА_4 (а.с.19).
Установлено, що за життя ОСОБА_7 не встиг оформити у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину.
11.12.2013 року ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 з заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8, що складається з: вантажного автокрану 10-20 т марки/моделі « GROVE АТ 400 Е», реєстраційний номер - НОМЕР_1, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_5, 1988 року випуску; гараж НОМЕР_4, розташований за адресою АДРЕСА_2; земельної ділянки площею 0,0043 га., кадастровий номер 5310436500:08:003:0085, розташованої по АДРЕСА_2, цільове призначення - для будівництва індивідуального гаража (а.с.6).
Постановою приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 13.12.2013 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі Свідоцтв про право на спадщину на вищевказане майно, так як дане майно перейшло у власність іншого спадкоємця - ОСОБА_7 за рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 30.09.2011 року, яке набрало чинності 11.10.2011 року, за яким спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_8 було поділене між спадкоємцями в натурі (а.с.5).
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд обґрунтовано виходив з недоведеності вимог позивача, існування спору про право на спадкове спірне майно між спадкоємцями, який не може бути розглянутий в ході розгляду даної справи, а також із того, що дії нотаріуса та постанова про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину відповідають вимогам ст.ст.49,50 Закону України «Про нотаріат».
Такі висновки місцевого суду відповідають обставинам справи та наявним у справі доказам, виходячи з наступного.
За приписом ч.1 ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
У відповідності до ст.49 Закону України «Про нотаріат» та Глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595 нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії не внесла плату за її вчинення; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; в інших випадках, передбачених цим Законом.
На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Згідно ст.50 Закону України «Про нотаріат» та Глави 14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
У постанові про відмову зазначаються: дата винесення постанови; прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса;прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи;про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання);причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство;порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства.
Нотаріальні дії вчинюються нотаріусами України на підставі Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, при цьому Глава 10 зазначеного Порядку регламентує порядок видачі нотаріусами свідоцтв про право на спадщину.
Пунктом 4.18. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого Міністерством Юстиції України 22.02.2012 року наказ № 296/5 передбачено, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, при цьому доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на те, що рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30.09.2011 року, яке набрало законної сили, право власності на спадкове майно після померлого ОСОБА_8- гараж та земельну ділянку, а також транспортний засіб визнано за батьком померлого- ОСОБА_7-суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги доводи позивача та надані ним докази, зокрема, зазначені вище договір дарування гаражу та земельної ділянки від 28.07.2008 року та копію облікової картки транспортного засобу (автокрану) Кременчуцького ВРЕР від 18.05.2006р.
Також, зважаючи на те, що, як зазначено вище, та вбачається з наявного у матеріалах справи повідомлення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 відкрилася спадщина та була заведена спадкова справа за №62/2011 до майна померлого і, спадкоємцями за заповітом є ОСОБА_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_13, а спадкоємцями за законом є донька померлого ОСОБА_1 та онук ОСОБА_4, оскільки сином померлого ОСОБА_7 є батько ОСОБА_4- ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що з наданих документів вбачається спір про право на спадкове спірне майно між спадкоємцями, який не може бути розглянутий в рамках даної справи.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Викладені в апеляційній скарзі доводи позивачки стосовно того, що у судовому рішенні не надана правова оцінка тій обставині, що нотаріус, на порушення ст.49 ЗУ «Про нотаріат», якою передбачено перелік підстав, за якими нотаріус має право відмовити у вчиненні нотаріальної дії, не зазначив у постанові, на якій саме підставі їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а також, що суд дав невірну оцінку діям нотаріуса, що призвело до ухвалення помилкового рішення, - не заслуговують на увагу, оскільки у зазначеній постанові нотаріуса від 13.12.2013 року вказано підстави відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, зокрема, те, що спірне майно перейшло у власність іншого спадкоємця ОСОБА_7 за рішенням суду від 11.10.2011 р., що набрало законної сили, за яким спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_8, поділено між спадкоємцями в натурі; місцевим судом надано правовий аналіз зазначеній обставині, на підставі чого він дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_7 на підставі рішення суду мав звернутися до МБТІ та МРЕВ і таким чином провести реєстрацію свого права на нерухоме та рухоме майно, - є помилковими, з огляду на таке.
Відповідно до ст.182 ЦК України та ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року N 1952-IV, право власності та інші речові права на нерухомі речі підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав є обов'язковою. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації виникають з моменту такої реєстрації.
Державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили (п.5 ч.1 ст.19 Закону від 01.07.2004 року N 1952-IV).
Як зазначалося вище, рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30.09.2011 року, що набрало законної сили 11.10.2011 року, визнано за ОСОБА_7 право власності на спадкове майно: вантажний автокран марки/моделі «GROVE АТ 400Е» випуску 1988 року, реєстраційний номер НОМЕР_1; гараж НОМЕР_4, що в цілому складається з гаражу літ. А загальною площею 40,6 кв.м., підвалу літ. Ап загальною площею 12,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_2, та на земельну ділянку площею 0,0043 га кадастровий номер 5310436500:08:003:0085, на якій розташований гараж НОМЕР_4 за адресою АДРЕСА_2.
У відповідності до вказаних правових норм, зазначене рішення є документом, що підтверджує виникнення у ОСОБА_7 права на спірне нерухоме майно.
Окрім того, як убачається з роз'яснень, що викладені в Інформаційному листі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.
Відповідно до норми ч.5 ст.1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч.3 ст.1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).
Отже, поряд із обов'язком спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, законодавець не визначив правові наслідки недотримання цього обов'язку, у тому числі й у вигляді втрати права на спадщину.
Твердження апеляційної скарги про те, що нотаріус не вправі давати оцінку судовим рішенням, якщо особа, на користь якої ухвалене рішення, не набула права власності на відповідне майно, а має лише вчинити відповідну нотаріальну дію на підставі тих правовстановлюючих документів, які йому надані, та що нею були надані нотаріусу необхідні правовстановлюючі документи, а тому він зобов'язаний був видати їй Свідоцтво про право на спадщину відповідної частки цього майна, однак нотаріус безпідставно відмовив їй у видачі вказаного свідоцтва, не зазначивши при цьому конкретну підставу такої відмови, - також є неспроможними та зводяться фактично лише до незгоди з рішенням суду.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують.
Таким чином, суд першої інстанції повно та об»єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за їх недоведеністю та відсутність порушення прав позивачки.
При цьому суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права відповідно до характеру правовідносин, що склалися між сторонами та в межах заявлених позовних вимог.
З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Відповідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303,304,307,308,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 ,- відхилити.
Заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 квітня 2014 року, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ Т.О. Кривчун
СУДДІ: /підпис/ Ю.В. Дряниця
/підпис/ Л.І. Пилипчук
ЗГІДНО:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області Т.О. Кривчун