УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №296/905/14-ц Головуючий у 1-й інст. Колупаєв В.В.
Категорія 55 Доповідач Борисюк Р. М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.
суддів Галацевич О.М., Широкової Л.В.
з участю секретаря
судового засідання Ходаківської О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп-Буки» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,
за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 травня 2014 року, -
в с т а н о в и л а :
У січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток в розмірі 34679 грн. 80 коп. за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.02.2013 року по 05.12.2013 року.
В обґрунтування позову зазначав, що він працював комерційним директором у ТОВ «Темп-Буки». У 2011 році новий керівник почав вчиняти дії щодо не допуску його до робочого місця та позбавив можливості виконувати трудові функції. У другій половині 2011 року він повернувся з відпустки та дізнався, що його звільнено.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 16.05.2013 року на його користь з відповідача було стягнуто 27743 грн. 84 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку з 05.06.2012 року по 05.02.2013 року.
26 вересня 2013 року на його користь стягнуто з підприємства за період з 30.06.2011 року по 05.06.2012 року 5683 грн. 33 коп. розрахункових коштів належних працівникові при звільнені, 38983 грн. 56 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку, 10125 грн. 60 коп. вихідної допомоги та 1000 грн. моральної шкоди.
Однак, за вказаними судовими рішенням кошти товариством йому повністю не виплачені, тому звернувся до суду із даним позовом.
Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 14 травня 2014 року позов залишено без задоволення за перебігом строку звернення до суду.
Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема положень ст. ст. 110, 160, 213, 214, 215 ЦПК України. Оскільки відповідач фактично не розрахувався з позивачем при його звільненні, строк звернення до суду не сплив, тому висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на законі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду та не ставить питання про його поновлення.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можна виходячи із наступного.
Відповідно до ч.5 п. 25 постанови пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Рішенням Конституційного суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі №1-5/2012 було визначено, що положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Таким чином Конституційним судом було визначено, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як не виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Пунктом 20 вищезгаданої постанови пленуму Верховного суду України передбачено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Оскільки рішення суду від 16.05.2013 року та 26.09.2013 року набрали законної сили, вони відповідачем не виконані, стягнуті кошти позивачеві повністю не виплачені, а тому висновки суду про пропуск строку звернення до суду є помилковими.
Приймаючи до уваги, що середньомісячний заробіток позивача до звільнення був 3467, 98 грн., що встановлено судовим рішенням від 26 вересня 2013 року (а.с. 9-10), період не проведення розрахунку складає 10 місяців (з 05.02.2013 року по 05.12.2013 року), то відповідно підлягає стягненню з ТОВ «Темп-Буки» на користь ОСОБА_2 34679 грн. 80 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період.
Враховуючи, що позивач у відповідності до положень п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подання позову, то згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України із відповідача стягується в доход держави судовий збір в розмірі 520 грн. 18 коп. ( 346,79 ( 1 відсоток ціни позову) + 173, 39(50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідності до ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія судів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити.
Заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 травня 2014 року скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп-Буки» на користь ОСОБА_2 34679 грн. 80 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 лютого 2013 року по 05 грудня 2013 року та на користь держави 520 грн. 18 коп. судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий Судді