Номер провадження: 22-ц/785/5357/14
Номер справи місцевого суду: 1523/1492/2012
Головуючий у першій інстанції Дудник В. І.
Доповідач Луняченко А. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.05.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі :
головуючого Луняченко А.В.
суддів Косогор Г.О., Комлевої О.С.
при секретарі Сілукової В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ренійського районного суду Одеської області від 04 березня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Ренійської міської ради Одеської області (треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, відділ Держземагенства у Ренійському районі Одеської області Головного управління Держземагенства в Одеській області) про визнання недійсним рішень органу місцевого самоврядування, скасування державного акту про право власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
встановила:
У серпні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та Ренійської міської ради Одеської області з вимогами про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування щодо надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_2, скасування державного акту про право власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користування земельної ділянкою по АДРЕСА_1, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він є власником квартири у 4-квартирному будинку, а земельна ділянка, що була передана відповідачці, відноситься до двору загального користування.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному
обсязі.
Відповідачі позов не визнали, просили у задоволені позову відмовити.
Рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 04 березня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.
На вказане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, згідно якої просить рішення Ренійського районного суду Одеської області від 04 березня 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Заслухавши доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, домоволодіння АДРЕСА_1 є багатоквартирним житловим будинком, який має чотири квартири, що перебувають у власності громадян, у т.ч. позивача і відповідачки. Позивач ОСОБА_2 є власником квартири № 3 у вищевказаному домоволодінні, відповідачка ОСОБА_3 - є власником квартири № 4 (з 27 травня 2005 р. - АДРЕСА_2).
Як виходить з даних технічного паспорту ОСОБА_2, копії рішення виконкому Ренійської міської ради від 21 травня 1992 р., за домоволодінням АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка площею 796 кв.м.
У матеріалах справи наявні наступні документи щодо визначення правового статусу вищевказаної земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1:
- відповідь виконкому Ренійської міської ради від 15 вересня 2005 р. згідно якої вказано, що земельна ділянка є прибудинковою територією, розділу не підлягає, передана у спільне користування співвласникам будинку;
- довідка Ренійської міської ради від 16 травня 2006 р. відповідно до якої вказано, що земельна ділянка є власністю Ренійської міської громади та перебуває у постійному користуванні ПЖКГ;
- довідка КО «Житлово-комунальної служби Ренійської міської ради» від 24 липня 2013 р., згідно якої земельна ділянка не являється власністю територіальної громади м. Рені і не перебуває на балансі КО;
Отже, вищевказані документи щодо однієї і тієї ж земельної ділянки містять різні відомості та правові підстави, у зв'язку із чим у сторін і сформувалися різні позиції захисту.
Статтею 42 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирни жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.
Поняття прибудинкової території міститься у ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 р., відповідно до якої вона являє собою територію навколо багатоквартирного будинку, визначену актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначену для обслуговування багатоквартирного будинку.
Закон не визначає конкретні розміри земельних ділянок багатоквартирних жилих будинків. Документом, який дає відповідь на ці питання, є проект розподілу території. Проект розподілу території належить до містобудівної документації, яка розробляється для мікрорайону (кварталу) чи його частини з метою розмежування земельних ділянок. Проектом розподілу території визначаються площі та межі прибудинкових територій існуючих і запроектованих жилих будинків. Проект розподілу території є основою для визначення меж земельних ділянок на територіях існуючої забудови для розташування будинків і споруд, розроблення відповідної землевпорядної документації та оформлення в установленому законом порядку правовстановлюючих документів власникам, співвласникам, а також встановлення меж земельної ділянки в натурі.
Згідно ст. 25 Закону України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 р., документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації. У відповідності до ч. 2 ст. 26 даного Закону, розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Згідно матеріалів справи вбачається, що єдиним документом, підтверджуючим розміри та конфігурацію земельної ділянки прибудинкової території, є технічний паспорт, виготовлений КП «Ренійське БТІ». Однак, КП «Ренійське БТІ» не є юридичною особою, що відповідає вищевказаним вимогам, а тому технічний паспорт не відноситься до категорії землевпорядної документації.
Згідно письмової відповіді Відділу Держземагенства у Ренійському районі від 11 лютого 2013 р. в документації із землеустрою, що включена до місцевого фонду документації із землеустрою Відділу, проекти розподілу території кварталу та мікрорайону' відсутні. Згідно наявних у відділі Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою та других примірників державних актів, станом на 31 грудня 2012р. державний акт на право власності на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - не видавався та не реєструвався. Згідно відповіді Відділу містобудування, архітектури, ЖКГ та розвитку інфраструктури від 07 лютого 2013 р. - на теперішній час відсутні проекти розподілу території і землевпорядної документації в районі розташування земельної ділянки.
Крім того, як було встановлено судом першої інстанції, у зв'язку із приватизацією кожним співвласником житла у багатоквартирному житловому будинку, об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку не створювалося, протягом тривалого часу порядок користування прибудинковою територією визначався самими співвласниками, між якими постійно виникали сварки з цього приводу. Про це свідчить копія рішення Ренійського районного суду Одеської області від 31 січня 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_2 до Виконкому Ренійської міськради (третя особа - ОСОБА_3) про визнання незаконним та скасування рішення відповідача № 250 від 27 травня 2005р. «Про дозвіл добудувания житлової кімнати та коридору та зміну поштової адреси кв. ¹ 4 по АДРЕСА_1», яким у задоволенні позову було відмовлено.
Про неприязнені сусідські стосунки та конфліктні ситуації між сторонами, окрім вищевказаного судового рішення, свідчать і численні звернення сторін до Ренійської міської ради, до Прокуратури Ренійського району. Так, за зверненнями проводилися акти обстеження домоволодіння АДРЕСА_1, якими у тому числі було встановлено, що спірна прибудинкова територія використовується не за призначенням (сторони розбили городи), порушення допускалися не тільки ОСОБА_3, а й всіма іншими власниками домоволодіння, таким чином, кожний з співвласників самоправно огородив собі земельну ділянку зі складу прибудинкової території, утворивши перешкоди в спільному користуванні прибудинковою територією кожен сам собі.
Аналізуючи позовні вимоги щодо скасування рішень Ренійської міської ради від 11 лютого 2010 р. № 1526 - V та від 23 вересня 2010р. № 1746 - V, суд вірно зазначив, що при вирішенні питання щодо приватизації земельних ділянок громадянами, відповідними органами проводяться перевірки технічної документації із землеустрою та інші роботи, після чого виготовляється технічна документація з землевпорядкування, яка затверджується рішенням відповідної міської ради. В матеріалах справи щодо питання про передачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3 містяться відповідні висновки Відділу Держкомзему у Ренійському районі (від 08 вересня 2010 р.) та Ренійського районного відділу містобудування, архітектури, ЖКГ та розвитку інфраструктури (від 10 вересня 2010р.), згідно яких за результатами розгляду технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3, було погоджено передачу земельної ділянки у власність і видачу державного акту на право власності на земельну ділянку із зазначенням, що обмеження та сервітути на використання даної земельної ділянки відсутні.
З урахуванням вищенаведеного суд дійшов обгрунтованого висновку, що рішення Ренійської міської ради від 11 лютого 2010р. № 1526 -V та від 23 вересня 2010р. № 1746 -V, виданий ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку є законними; безоплатне виділення ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 відповідає процедурі та порядку, передбаченими Земельним Кодексом України; земельну ділянку відповідачці виділено з земель комунальної власності.
Суд перевірив усі докази, які навели сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив обгрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо здійснення ОСОБА_3 перешкод у користуванні апелянтом земельною ділянкою по АДРЕСА_1, оскільки під час розгляду справи суду апеляційної інстанції не надано жодних письмових доказів на підтвердження такого факту, та встановлено, що взагалі відсутні розміри в натурі та конфігурація земельної ділянки прибудинкової території, у зв'язку із чим неможливо встановити, чи знаходиться виділена ОСОБА_3 земельна ділянка в межах прибудинкової території, відтак, чи порушується передачею її у власність відповідачки право позивача чи третіх осіб на прибудинкову територію.
Крім того, необґрунтованим є посилання ОСОБА_2 на помилки у номерах квартир, допущені у рішенні виконкому Ренійської міської ради від 27 травня 2005 р. №250, адже це питання розглядалося судом в іншому провадженні і рішення по ньому вже було прийнято.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Ренійського районного суду Одеської області від 04 березня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Головуючий ___________________ А.В. Луняченко
Судді ___________________ Г.О. Косогор
___________________ О.С. Комлева