УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

1 лютого 2008 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі Новодворської О.І., Висоцької B.C., Олєйникової Л.С.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Укрсоцстрах" про стягнення майнової та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2005 року,

встановила:

У травні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом, в якому зазначав, що 17.03.2004 року він уклав із ВАТ "Страхова компанія "Укрсоцстрах" договір добровільного страхування заставлених засобів наземного транспорту №В045_025-04-СТ. Об"єктом страхування були майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки МАЗДА-6, д. н. НОМЕР_1, 2003 року випуску.

Серед страхових випадків, від настання яких проводилось страхування, був випадок пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

18.06.2004 року на 112 км. автодороги Херсон - Красноперекопськ - Сімферополь у ре­зультаті ДТП було пошкоджено його автомобіль.

Згідно висновку автотоварознавчої експертизи №375 від 12 липня 2004 року розмір за­подіяної шкоди становив 130966 грн.

Відповідно до умов страхування, 21.06.2004 року було подано заяву про страхову подію та необхідність виплатити страхової суми.

Листом №413-07-2010-2 від 20.10.2004 року він був повідомлений про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Вважаючи таку відмову незаконною, ОСОБА_1 просив стягнути на свою користь 130 тис. грн. страхової суми, 10740 грн. пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування та 100 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями відповідача, а також 20 тис. грн.. на відшкодування витрат за надання юридичної допомоги.

Оскільки йому стало відомо, що всі обов"язки страховика по його договору страхування перейшли до ВАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", а тому

№33ц-150кс-08

Головуючий у першій інстанції Малінін В.В.

Доповідач Новодворська О.І.

просив усі суми стягнути в солідарному порядку з ВАТ "Страхова компанія "Укрсоцстрах" та ВАТ "HACK "Оранта".

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03 серпня 2005 року позов задоволено частково, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Укрсоцстрах" на користь ОСОБА_1 130 тис. грн. у відшкодування страхової суми, 10700 грн. пені, 6500 грн. за надання юридичної допомоги та 5000 грн. моральної шкоди та на користь держави 1308 грн. 50 коп.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2005 року рішення місцевого суду скасоване та ухвалене нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на  рішення апеляційної інстанції.

В обгрунтування касаційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення із залишенням без зміни рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню   з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та, ухвалюючи нове, апеляційний суд виходив із того, що 17.03.2004 року між позивачем та ВАТ "Страхова компанія "Укрсоцстрах" був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту В045-025-04-СТ. Об'єктом страхування були майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки МАЗДА - 6, д. н. НОМЕР_1, 2003 року випуску.

Відповідно до умов договору страхувальник гарантує, що застрахований наземний транспорт належить йому на праві власності і на момент укладення договору, а також протягом його дії, знаходиться та буде знаходитись у виключному володінні та користуванні страхувальника, а також осіб, уповноважених страхувальником на експлуатацію застрахованого наземного транспорту.

Про те, що ОСОБА_1 ознайомлений з умовами договору і погодився на такі умови свідчить його власноручний підпис як на договорі страхування, так і на заяві про страхування заставленого транспортного засобу.

18 червня 2004 року на 112 км автодороги Херсон- Красноперекопськ -Сімферополь сталася дорожньо-транспортна подія в результаті якої застрахований ОСОБА_1 автомобіль МАЗДА-6 отримав механічні ушкодження. На момент ДТП автомобілем МАЗДА- 6 керував ОСОБА_2 Винним у скоєні даної дорожньо-транспортної події є водій КАМАЗу-55102, д. н. НОМЕР_3 -ОСОБА_3

Згідно з п. п. 1.6, 1.6.2 страховик гарантує, що застрахований транспортний засіб на момент укладання цього договору, а також протягом його дії, знаходиться та буде знаходитись у виключному володінні та користуванні страхувальника, а також осіб, уповноважених страхувальником на експлуатацію застрахованого наземного транспорту (зазначаються в заяві).

Відповідно дп. 1.2.2 сертифікати оформляються на підставі заяви страхувальника (Додаток №1 до цього Договору, який є його невід'ємною складовою частиною), та містить суттєві умови страхування кожного окремого застрахованого наземного транспорту.

До таких істотних умов відноситься перелік указаних у заяві осіб, допущених до керування застрахованим автомобілем, саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Позивач же передав керування автомобілем ОСОБА_2, який керував ним 18.06.2004 року - в день коли сталося ДТП.

Позивачем було порушено умови договору страхування, тому він позбавлений права на отримання відшкодування заподіяної автомобілю в результаті ДТП шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним,

вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення ухвалено з додержанням судами норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового їх скасування.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити   . Рішення Апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2005 року   залишити без зміни. Ухвала оскарженню не підлягає.