УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2008 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Донецької області в складі: Новодворської О.І., Висоцької B.C., Олєйникової Л.С.
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу „Нептун" про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої затримкою видачі трудової книжки за касаційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу „Нептун" на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду М.Києва від 21 вересня 2006 року,
встановила:
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2006 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2006 року, позов задоволено частково, стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу „Нептун" на користь ОСОБА_1 заборгованість за час затримки видачі трудової книжки в сумі 2642, 90 грн., у відшкодування моральної шкоди в 500, 00 грн., на користь держави судовий збір у сумі 51 грн. 00 коп. та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. 00 коп.
В решті позовних вимог відмовлено.
Житлово-будівельний кооператив „Нептун" звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на судові рішення.
В обгрунтування касаційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішень та ухвалення нового рішення та відмову у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивачки, місцевий суд виходив із того, що в ЖБК "Нептун" трудова книжка ОСОБА_1 була втрачена, при звільненні дублікат трудової книжки видано не було. Уже під час розгляду справи 06.06.2006 р. відповідач виписав дублікат трудової книжки ОСОБА_1, проте його було оформлено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджений наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 р.
№33ц-410кс-08
Головуючий у першій інстанції Савлук Т.В.
Доповідач Новодворська О.І.
Установлена вина відповідача у затримці видачі трудової книжки позивачки стала законною підставою для покладення обов'язку виплатити позивачці середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Визначення підстав для відповідальності власника або
уповноваженого ним органу за затримку видачі трудової книжки ч. 4 ст. 235 КЗпП України, яка регламентує дії у разі поновлення на роботі та зміни формулювання причин звільнення, не ставить під сумнів юридичну силу правила, що затримка видачі трудової книжки перешкоджає працевлаштуванню працівника, а тому тягне відповідальність власника відшкодувати працівникові середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, пов'язаного невидачею (затримкою видачі) трудової книжки
Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду та залишив його рішення без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судами норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового їх скасування.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.
Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу „Нептун" відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2006 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.