УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2008 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
Новодворської О.І., Висоцької B.C., Олєйникової Л.С.
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 липня 2006 року,
встановила:
У грудні 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Посилалися на те, що автомобіль Ауді А-6 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Відповідно до запису МРЕВ-4 при УДАІ м. Києва від 16.08, 04 вказаний автомобіль знято з обліку для реалізації у межах України, державні номерні знаки здані, транзитний номер не видавався.
На підставі довіреності право на продаж та керування автомобілем Ауді А-6 надано ОСОБА_2
Автомобіль Опель "Вектра" належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.
Постановою судді Подільського районного суду м. Києва від 15.11.04, яка вступила в законну силу, встановлено, що 06.10.04 о 13 год. 10 хв. ОСОБА_3 керуючи автомобілем Опель "Вектра" д.н. НОМЕР_1, при виїзді з другорядної дороги на головну (із вул. Оленівської на вул. Межигірську в м. Києві) не виконав вимоги п.16.11. ПДР і не дав дорогу автомобілю Ауді А-6 без д.н., який наближався до цього перехрестя і допустив з ним зіткнення, а потім з автомобілем Мерседес д.н НОМЕР_2 в результаті чого було пошкоджено всі три
Справа №33ц-349кс-08 Категорія ЦП: 40
Головуючий у першій інстанції Васильченко О.В.
Доповідач Новодворська О.І.
автомобілі, тобто своїми діями вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні ДТП, піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави в розмірі одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян. У день винесення постанови (15.11.04) відповідачем у добровільному порядку сплачено штраф, постанову не оскаржено.
В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль Ауді А-6. Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 8555 від 06.10.05, матеріальна шкода завдана володільцеві автомобіля Ауді А-6 ОСОБА_1, внаслідок ДТП, що сталося 06.10.04, складає 50377 грн. 65 коп.
Позивач - ОСОБА_2 у момент ДТП здійснював керування автомобілем Ауді А-6 на підставі довіреності серія ВВМ №573461 від 01.10.04 року.
В результаті ДТП позивачеві - ОСОБА_2 було завдано легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, що підтверджується висновками фахівців у галузі судово-медичної експертизи За наслідками лікування ОСОБА_2 було рекомендовано лікуватися медичними препаратами, перелік яких визначений у виписці з історії хвороби № 6859 Клінічної лікарні № 3 від 28.10.04 року.
ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 49782 грн. 80 коп., посилаючись на те, що протиправними винними діями ОСОБА_3 в ДТП було пошкоджено автомобіль Ауді А-6, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.
ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 1653 грн. 19 коп., моральної шкоди - 10000 грн. судові витрати - 1131 грн. 36 коп., витрати на правову допомогу - 2650 грн.
В судовому засіданні позивачі уточнили позовні вимоги та просили суд стягнути з І ОСОБА_3: на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 50377 грн. 65 коп.; на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 1653 грн. 19 коп., судові витрати - 4279 грн. 97 коп., у відшкодування моральної шкоди - 15000 грн.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 12 травня 2006 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 липня 2006 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди завданої у результаті пошкодження автомобіля Ауді А-6 50377 грн. 65 коп., стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди: 1570 грн. за транспортування та зберігання пошкодженого автомобіля; 600 грн. за складання акту автотоварознавчого дослідження № 112-А від 23.10.04; 394 грн. 66 коп. за проведення судової автотоварознавчої експертизи (№ 8555 від 06.10.05) у КНДІСЕ; 12 грн. 41 коп. пов'язаних із проведенням експертиз; 100 грн. компенсації часу експерта в суді; 83 грн. 19 коп. лікування травм отриманих унаслідок ДТП; 75 грн. 48 коп. за висновки фахівця у галузі судово-медичної експертизи; 2650 грн. за надання правової допомоги; 522 грн. 90 коп. державного мита
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 2500грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави 35 грн. 73 коп.
ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на судові рішення.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судами норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового їх скасування.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.
Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 липня 2006 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.