Номер провадження: 22-ц/785/6095/14
Головуючий у першій інстанції Суворова О. В.
Доповідач Варикаша О. Д.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.06.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді - Варикаші О.Д.
суддів - Ступакова О.А.
- Станкевича В.А.
при секретарі - Стадніченко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.04.2014 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, за участю третьої особи органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про заборону чинення перешкод у спілкуванні з малолітнім сином, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею,-
встановила:
Позивач звернувся з вказаним позовом до суду (а. с. 2-3), який уточнив в ході розгляду справи (а. с. 85-87) та просив: зобов'язати ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_5 у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1; встановити наступний порядок та спосіб участі ОСОБА_5 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення систематичних побачень батька з дитиною щотижня, у вівторок, четвер з 18.00 до 20.00 години, а також в суботу з 9.00 до 13.00 години без присутності матері малолітньої дитини.
Свої позовні вимоги позивач, як зазначено в рішенні суду, обґрунтовував тим, що він з 11.07.2008 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, від якого у сторін народилася дитина: син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.01.2012 року шлюб між ним та відповідачкою був розірваний. Після розірвання шлюбу у нього виникли складнощі у спілкуванні з рідною дитиною та її вихованням, в зв'язку з перешкоджанням відповідачки.
В судовому засіданні в суді першої інстанції, як зазначено в рішенні суду, ОСОБА_5, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідачки заперечував проти задоволення позовних вимог. Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24.04.2014 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_5 у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Встановлено наступний спосіб участі ОСОБА_5 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення систематичних побачень батька з дитиною щотижня, у вівторок, четвер з 18.00 до 20.00 години, а також в суботу з 9.00 до 13.00 години.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 через свого представника подала апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.04.2014 року, в якій просить рішення суду від 24.04.2014 року скасувати, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, винесено без встановлення дійсних обставин справи та дослідження доказів, а також є суспільно небезпечним, оскільки суперечить інтересам дитини.
Позивачем рішення суду не оскаржується.
В судовому засіданні відповідачка та її представник підтримали апеляційну скаргу, позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник органу опіки та піклування в судове засідання не з'явився, орган опіки та піклування про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки свого представника суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи від нього на адресу суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог, наданих доказів і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є, зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Задовольняючи позов ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 з 11.07.2008 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, від якого у сторін народилася дитина: син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.01.2012 року шлюб між позивачем та відповідачкою був розірваний. Після розірвання шлюбу у позивача виникли складнощі у спілкуванні з рідною дитиною та її вихованням, в зв'язку з перешкоджанням відповідачки.
Як встановлено судом під час розгляду справи, свою позицію щодо відмови у наданні позивачу повноцінної можливості спілкування з дитиною відповідачка не мотивувала достатніми й обґрунтованими аргументами, оскільки, жодні міркування, що не ґрунтуються на мотивах забезпечення інтересів неповнолітньої дитини, не можуть вважатися в такому випадку достатніми для відмови батькові в побаченнях з дитиною без участі відповідачки.
За таких умов відповідачкою порушуються права позивача, закріплені в статті 151 Сімейного кодексу України, відповідно до якої, він має переважне право перед іншими особами (крім матері дитини) на особисте виховання дитини, а також статті 141 СК України, що закріплює рівність прав і обов'язків матері і батька щодо дитини, у тому числі того батька, що проживає окремо від дитини.
Такими діями відповідачки порушуються права й інтереси самої дитини, оскільки її гармонійний та органічний розвиток без участі у її вихованні батька є неможливим, це може травмувати дитину і спричинити розвиток в ньому негативних наслідків.
Також суд зауважив, що в матеріалах справи міститься висновок органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації ОМР від 18.05.2012 року, який на день розгляду справи є чинним, та яким зобов'язано відповідачку не перешкоджати зустрічам і спілкуванню батька ОСОБА_5 з його малолітнім сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та визначено способи участі позивача у вихованні дитини шляхом встановлення систематичних побачень батька з дитиною щотижня , у вівторок, четвер з 18.00 до 20.00 години, а також в суботу з 9.00 до 13.00 години.
Виходячи з наведеного, у ситуації, що склалась між сторонами, суд першої інстанції вважав, що єдиним способом вирішення спору між сторонами є встановлення судом порядку участі батька у вихованні його неповнолітнього сина, що він й просить установити, виходячи з інтересів дитини, а також його інтересів і прав, що заслуговують уваги і захисту зі сторони суду.
Визначаючи такий порядок суд першої інстанції вважав, що виходить з міркування забезпечення максимально рівноцінного спілкування з дитиною батька та матері, беручи до уваги, що дитина проживатиме з матір'ю.
За таких обставин, керуючись ст. ст. 141, 151, 153, 157, 159 СК України, ст. ст. 10, 11, 88, 212, 214-215 ЦПК України, суд першої інстанції задовольнив позов ОСОБА_5
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідачки не чинити перешкоди позивачу у спілкуванні та вихованні малолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_1, та встановлення способу участі позивача у вихованні малолітнього сина, шляхом встановлення систематичних побачень батька з дитиною щотижня, у вівторок, четвер з 18.00 до 20.00 години, а також в суботу з 9.00 до 13.00 години.
Оскільки, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод; суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
В судовому засіданні встановлено, що між сторонами виник спір стосовно виховання їхньої спільної дитини та участі позивача у вихованні дитини, яка проживає з відповідачкою після розлучення сторін (а. с. 4-5, 7-8).
Тому суд першої інстанції обґрунтовано, враховуючи вищевказані вимоги Закону, зобов'язав відповідачку не чинити перешкоди позивачу у спілкуванні та вихованні дитини та встановив спосіб участі позивача у вихованні малолітнього сина, враховуючи висновок органу опіки та піклування (а. с. 4-5), відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України.
Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до ч. 2 ст. 159 СК України, в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Згідно з ч. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що малолітній син позивача та відповідачки страждає алергічним захворюванням та потребує спеціальної дієти (а. с. 99, 105-106), дотримання якої забезпечує відповідачка, враховуючи, що дитина проживає з нею, на що вказувала в своїх запереченнях на позов (а. с. 96), а також вказує в апеляційній скарзі (а. с. 130) і відповідачка, підтвердивши ці обставини в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.
За таких обставин, судова колегія вважає, що в інтересах дитини, враховуючи стан її здоров'я та вік дитини (4-и роки) необхідно обумовити побачення позивача з малолітньою дитиною в присутності матері (відповідачки), а рішення суду першої інстанції, в зв'язку з цим, змінити.
Таким чином, на підставі викладеного, судова колегія, частково погоджується з доводами апеляційної скарги та, враховуючи доводи апеляційної скарги, вважає, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.04.2014 року підлягає зміні, а спосіб участі ОСОБА_5 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом систематичних побачень батька з дитиною щотижня, у вівторок, четвер з 18.00 до 20.00 години, а також в суботу з 9.00 до 13.00 години необхідно встановити у присутності матері - ОСОБА_4 В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.
Інші доводи апеляційної скарги судова колегія не приймає до уваги, так як вони не спростовують висновку суду першої інстанції, з якими погодилася судова колегія, враховуючи наявні докази в матеріалах справи.
Та, оскільки, відповідно до ст. 141, ч. 1 ст. 151 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини; батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Звернення позивача з вказаним позовом до суду та встановлені судом обставини у справі, свідчать про наявність спору між сторонами стосовно виховання їхньої спільної дитини та участі позивача у вихованні дитини, який вирішується судом відповідно до ст. 159 СК України.
Також судова колегія не погоджується з доводами позивача в запереченні на апеляційну скаргу, стосовно того, що він спілкувався із дитячим педіатром, на обліку якого знаходиться дитина, та педіатр не підтвердив вказаний відповідачкою діагноз дитини, оскільки ці доводи не підтверджуються будь-якими доказами, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України) та спростовуються матеріалами справи (а. с. 99, 105-106).
Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.04.2014 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, за участю третьої особи органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про заборону чинення перешкод у спілкуванні з малолітнім сином, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею змінити.
Встановити спосіб участі ОСОБА_5 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом систематичних побачень батька з дитиною щотижня, у вівторок, четвер з 18.00 до 20.00 години, а також в суботу з 9.00 до 13.00 години у присутності матері - ОСОБА_4.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша
О.А. Ступаков
В.А. Станкевич