Справа № 427/10857/13-а
Провадження № 2-а/427/57/14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2014 року
Свердловський міський суд в складі:
Головуючого судді: Маркової Т.Г.
при секретарі: Гойдіній Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Свердловська адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області, в якому, в обґрунтування своїх вимог, зазначає, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06.08.2008 року у справі №2а-8565/08 та постановою Свердловського міського суду від 17.12.2009 року у справі № 2-а-4440-2009 йому була призначена основна та додаткова пенсія згідно ст. 50, ст. 54 п.4 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішення суду набрало законної сили та не має обмежень його дії у часі. Постанова виконувалась до 01.11.2011 року. Позивач зазначає, що отримує пенсію в розмірі 2712,83 грн. Згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 06.08.2008 року в справі № 2а-8565/08 та постанови Свердловського міського суду від 17.12.2009 року в справі №2-а-4440-2009 року на 01.09.2011 року позивач отримував пенсію в розмірі 7040,60 грн. Вважає, що розмір пенсії, призначеної згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 року та Постанови КМУ № 745 від 06.07.2011 року не відповідає розміру пенсії, встановленої судом, що порушує його громадянські права на належне пенсійне забезпечення. Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» гарантує: суди застосовують при розгляд справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Європейський суд у постанові від 20 червня 2013 року у справі Цибулько та інших проти України (заява « 65656/11 та 249 інших заявників) прийшов до висновку:
1. Відхилити заперечення уряду про те, що Закон України «Про внесення змін до Закону «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 року та постанови КМУ від 06.07.2011 року не відміняли рішення судів, які набрали законної сили.
2. Відсутність асигнувань на виконання рішень суду в державному бюджеті не є підставою не виконувати рішення суду.
3. Держава Україна порушила ст. 1 Протоколу Конвенції, частину 1 ст. 6 Конвенції, ст. 13 Конвенції
4. Кожному заявнику була призначена додаткова компенсація в 2000 Євро.
З розміром пенсії позивач не згоден, вважає, що його права порушені. Просить суд ухвалити постанову, якою визнати дії Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо припинення виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 06.08.2008 року в справі №2а-8565/08 та постанови Свердловського міського суду Луганської області від 17.12.2009 року в справі №2-а-4440-2009 протиправними; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську, Луганської області виконувати вищевказані постанови, ухвалити постанову згідно ст. 256 КАСУ про невідкладне виконання рішення суду.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, надавши заяву про розгляд справи у їх відсутності.
Представник відповідача у судове засідання надала заперечення на адміністративний позов, в яких зазначає, що позивач не обґрунтовує на підставі якої статті КАС України у нього виникло право для звернення до Свердловського міського суду, вважає, що такого права у позивача не виникло, тому як у ст. 105 КАСУ перелічені вимоги, які може містити адміністративний позов, цей перелік не надає можливості судам розглядати вимоги щодо зобов'язання виконувати рішення суду, яке набрало законної сили. Крім того, позивачем подано адміністративний позов в порядку КАСУ, але п. 2 ст. 99 КАСУ передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод, інтересів. Тож про порушення свого права позивач дізнався ще в листопаді 2011 року, коли було припинено виконання рішення суду, тому звернення з відповідними вимогами позивач мав право ще в 2011 році, а не в 2013 р., після пропуску відповідного строку. Відповідач зазначає, що позивач посилається на ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», яка гарантує, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику суду як джерело права, а також посилаючись на розгляд справи Цибулько та інших проти України ( заява № 65656/11 та 249 інших заяв) та просить визнати дії Управління щодо припинення виконання Постанови Луганського окружного адміністративного суду від 06.08.2008 року в справі №2-а-8565/08 протиправним. Щодо рішення Європейського суду з прав людини по справі «Цибулько та інші проти України», то воно стосується конкретного кола осіб, які вказані в рішенні та у додатках до нього. З цього рішення вбачається, що держава-відповідач повинна виконувати відповідне рішення, але щодо виконання рішень судів територіальними органами Пенсійного фонду мова не йдеться.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Вивченням матеріалів справи, встановлено, що нарахування та виплату позивачу пенсії у розмірах, встановлених вищезазначеною постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06.08.2008 року у адміністративній справі № 2а-8565/08, проводились з 22.05.2008 року до 01.11.2011 року.
Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та не є спірними.
Спірним питанням у справі є правомірність дій пенсійного органу - відповідача у справі, щодо припинення з листопада 2011 року виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 06.08.2008 року у адміністративній справі № 2а-8565/08.
14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19 червня 2011 року. Пунктом 7 частини І зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Із аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Під час вирішення питання, яке з однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв'язання спорів зазначеної категорії, перевагу слід надавати тій з них, що прийнята пізніше. У розглядуваному випадку пізніше прийняті норми Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".
Постановою Кабінету Міністрів України № 745 від 6 липня 2011 року, яка набула чинності з дня опублікування - 23 липня 2011 року (газета Урядовий кур'єр, 2011, 07, 23.07.2011 № 133) визначені розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижче:
1) для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році:
інвалідів I групи - 1200 гривень; інвалідів II групи - 1090 гривень; інвалідів III групи - 980 гривень;
2) для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження:
інвалідів I групи - 870 гривень; інвалідів II групи - 820 гривень; інвалідів III групи - 760 гривень.
Розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяна здоров'ю, згідно з вимогами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність: - тим, що належать до категорії 1 інвалідам 3 групи, - 15 відсотків.
Відповідач з 01.11.2011 здійснив перерахунок пенсії позивача у відповідності до вищенаведених норм пенсійного законодавства. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними і наполягає, що незважаючи на зміни норм законів, які регулюють спірні правовідносини, пенсія йому повинна нараховуватися та виплачуватися в розмірах, встановлених постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06.08.2008 року у адміністративній справі № 2а-8565/08.
Конституційний Суд України у рішенні № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року дійшов висновку, що пункт 4 розділу VII „Прикінцеві положення" Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23 грудня 2010 року № 2857-VI (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 7-8, ст. 52) встановлює механізм реалізації положень законів України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", „Про соціальний захист дітей війни", „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а тому не суперечить статті 75, пункту 3 частини першої статті 85, статті 95 Конституції України. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Суд зазначає, що пенсійний орган, як суб'єкт владних повноважень, повинен діяти на підставі закону та у спосіб, визначений законом. УПФУ, відповідно до пенсійного законодавства, наділений повноваженнями самостійно визначитися щодо порядку та розміру виплати пенсій згідно норм пенсійного законодавства та нормативно-правових актів, якими врегульовані порядок та виплати пенсій, соціальних допомог тощо, в зв'язку з чим приймає відповідні розпорядження щодо перерахунку та встановленню розміру пенсій, які доводить до відома пенсіонера, який в свою чергу, при незгоді, має право на оскарження такого рішення як до вищестоящого органу так і до суду.
На підставі аналізу встановлених обставин справи та наведених норм законів, нормативно-правових актів суд прийшов до висновку про те, що відповідач правомірно здійснив перерахунок пенсії позивача та припинив йому виплату у розмірах, які були визначені судовим рішенням, оскільки змінилося пенсійне законодавство, а рішення суду відповідно до норм КАС України відновлює тільки порушене право на дату винесення судового рішення, а не те, яке може бути порушене в майбутньому.
Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року у справі № 1-11/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України встановлено, що положення статті 1, частин першої, третьої статті 95 Конституції України у системному зв'язку з положеннями статті 3, частини першої статті 17, частини третьої статті 22, статей 46, 48 Основного Закону України треба розуміти так, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. Зазначеним Рішенням також встановлено, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Конституційний Суд України своїм Рішенням від 25.01.2012 року у справі № 1-11/2012 також роз'яснив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» також передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.
Статтею 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються виключно при наявності відповідного призначення. Бюджетне призначення, джерелом фінансування якого є державний бюджет, визначається Законом України «Про Державний бюджет України».
Законами України « Про Державний бюджет України на 2012 рік», «;Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що для здійснення виплат в розмірах, встановлених рішенням суду, коштів у державному бюджеті не передбачено. Зазначені норми законів неконституційними визнані не були.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позову.
Керуючись ст.122, ст. 160, ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: Т.Г.Маркова