Номер провадження: 22-ц/785/5748/14

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Троїцької Л.Л., Фальчука В.П.

при секретарі: Швець В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційними скаргами заступника прокурора Одеської області, ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2014 року по цивільній справі за позовом прокурора м. Одеси в інтересах ОСОБА_5 до Одеської міської ради, ОСОБА_3, за участю третіх осіб на боці позивача: ОСОБА_2; на боці відповідача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов"язання привести приміщення у відповідність з технічним паспортом від 26.02.2003 року та за позовною заявою ОСОБА_3 до Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання права власності на підвальне приміщення, визнання дійсним договору, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2008 року прокурор міста Одеси звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради, ОСОБА_3, за участю третіх осіб на боці позивача: ОСОБА_2; на боці відповідача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу №161 від 30.10.2003 року нежитлового приміщення на аукціоні у вигляді підвального приміщення пл. 182,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ОСОБА_3. Згодом 21.05.2012 року прокурор уточнив позовні вимоги (т.1 а. с. 62) та доповнив позовні вимоги вимогою про зобов'язання ОСОБА_3 привести приміщення у відповідність з технічним паспортом від 26.02.2003 року.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що ними була проведена перевірка за колективним зверненням мешканців будинку та встановлено, що вказане підвальне спірне приміщення є допоміжним,а тому є об'єктом спільної власності власників квартир будинку. Також відповідач ОСОБА_3 здійснив реконструкцію вказаного приміщення.

ОСОБА_3 звернувся до суду до Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_2 з позовом про визнання права власності відповідно до ст. 392 ЦК України на підвальне приміщення пл. 182,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 а. с. 48), який 12.03.2014 року був доповнений вимогою про визнання дійсним та укладеним Договір № 161 купівлі-продажу індивідуально визначеного майна комунальної власності у вигляді нежитлового підвального приміщення (на аукціоні) укладеного між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ОСОБА_3 (т. 3 а. с. 4-6).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначив, що на даний час право власності позивача на нежиле підвальне приміщення оспорюється ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.01.2013 року справи за позовами прокурора м. Одеси та ОСОБА_3 об`єднані в одне провадження для спільного розгляду. (т. 2 а. с. 41)

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 24 квітня 2014 року в задоволенні позовних вимог Прокуратури м.Одеси, яка діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_3 - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2, представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 та заступник прокурора Одеської області звернулися до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами, в яких просять:

1. ОСОБА_2 - скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2014 року, ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним та протиправним договір купівлі-продажу № 161 від 30.10.2003 року на підвальне приміщення, площею 182,5 кв.м., розташованого за адресою:АДРЕСА_1 та привести підвальне приміщення у відповідність з технічним паспортом від 21.02.2003 року, виданому ОСОБА_3 при складені договору купівлі-продажу № 161 від 30.10.2003 року на підвальне приміщення;

2. представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - змінити рішення Приморського районного суду м.Одеси від 24 квітня 2014 року у мотивувальній частині обгрунтування визначення статусу спірного підвального приміщення, яким було відмовлено в задоволенні клопотання про призначення повторної судової будівельної експертизи підвального приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

3. заступник прокурора Одеської області скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову прокурора та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову прокурора у повному обсязі,

посилаючись на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовів та доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1)неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Під час розгляду цивільної справи районним судом встановлені наступні обставини:

- 13 жовтня 2003 року між Представництвом по управлінню комунальної власністю Одеської міської ради та ОСОБА_3 укладено нотаріально-посвідчений договір купівлі-продажу в результаті приватизації нежитлового підвального приміщення заг. пл. 182,5 кв. м., що складається з сходової клітки, підвалів (згідно техпаспорту від 21.08.2003 року -2,3,4), комори-4 за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а. с. 4).

- приватизація об'єкту комунальної власності здійснена відповідно до рішення Одеської міської ради №1046-XXIV від 26.03.2003 року «Про приватизацію та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси у 2003 року».

- зазначене приміщення належало продавцю на підставі рішення виконкому Приморської райради № 613 від 20.07.1990 року та зареєстроване в ОМБТІ та РОН, дублікат реєстраційного посвідчення виданий від 27.08.2003 року за результатами проведення аукціону 25.10.2003 року(т. 2 а. с. 142). Ціна продажу 77 000 грн.(валютний еквівалент 14 4402 долл США за курсом НБУ станом на 30.10.2003 року). Зазначений договір купівлі-продажу був зареєстрований в КП «ОМБТІтаРОН» відповідно до чинного на той момент законодавства.

- відповідно до рішення виконавчого комітету Приморської районної ради народних депутатів №613 від 20.07.1990 року (а.с.122) житловий будинок АДРЕСА_1, який знаходився на балансі районної ради з 1958 року зареєстровано к ОМБТІ на праві державної власності.

- відповідно до довідки-характеристики від 09.07.2001 року КП «ОМБТІтаРОН» приміщення пл..138 кв. м. належить Одеській міській раді (т. 2 а.с.73), яке зареєстровано 08.01.1991 року.

- згідно з технічного паспорту КП «ОМБТІтаРОН» від 27.08.2003р. вбачається, що об'єкт продажу складається з: сходової клітки пл..13,5 кв.м.(літ.1), та підвалів пл.70,5 кв.м. (літ.2), пл..68,8 кв.м. (літ.3), пл.28,7 кв.м (літ.5), клодовки пл.1,0 кв.м.(літ.4), стіни не оштукатурені, без зазначення висоти приміщень.

- ОСОБА_3 зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_1, тобто в цьому ж будинку та є власником цієї квартири відповідно до договору дарування від 14.04.1992 року (т. 2 а.с.146-148 ,149).

- позивач ОСОБА_5 є співвласником квартири НОМЕР_1 в цьому ж будинку відповідно до свідоцтва про право власності від 29.11.1999 року ( т. 1 а. с. 230).

- постановою Вищого адміністративного суду України від 24 січня 2012 року адміністративний позов Першого заступника прокурора міста Одеси до Одеської міської ради, треті особи- Представництво по управлінню комунальної власністю Одеської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання протиправним рішення, задоволений, згідно якого визнано протиправним рішення Одеської міської ради від 26.03.2003р. №1046-ХХІV «Про приватизацію та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси у 2003році» в частині включення до переліку об'єктів , що підлягають приватизації, підвального приміщення площею 182,5 кв. м. житлового будинку по АДРЕСА_1. При цьому у постанові зазначено, що підвальні приміщення не підлягають окремо приватизації, а також що в спірному приміщенні знаходяться теплові комунікації та комунікації щодо водовідведення (т. 1 а. с.49-50).

- згідно листа КП «ОМБТІтаРОН» від 17.01.2006 року за № 8993 повідомляється, що при складанні техпаспорту на нежиле підвальне приміщення по АДРЕСА_1 для складання договору купівлі-продажу від 30.10.2003 року була допущена помилка (при обмірі лінейних розмірів) за даними текучої інвентаризації від 11.01.2006р. встановлена площа цього приміщення 200,3 кв. м (т. 1 а. с. 146).

- з технічного заключення ДНДтаПІІ «НІІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» виконаного в 2007 році на замовлення ОСОБА_3 вбачається, що відповідно до техпаспорту від 11.01.2006 року загальна площа приміщень підвалу, яке належить ОСОБА_3 складає 200,3 кв. м. та яке складається з сходової клітини пл. 13.6.кв. м., трьох підвалів пл.. 80,5 кв. м., 76,6 кв. м., 28,7 кв. м. та комори площею 0,9 кв. м., висота-2,42 м, 3,42 м. В процесі його експлуатації були виконані роботи з очистки від побутового сміття, відремонтовані інженерні комунікації, виконаний ремонт бетонних полів в окремих приміщеннях та демонтовано огороджуючи конструкції комори площею 0,9 кв. м., що призвело до збільшення загальної площі підвальних приміщень. Основні несучі та огороджуючи конструкції обстежуємої частини підвалу знаходяться в задовільному технічному стані, аварійних конструкцій не має. Виконані роботи не погіршують технічний стан конструкцій підвалу та будинку в цілому. Також можливо виконати улаштування додаткового входу в приміщення підвалу з двору (т. 1 а. с. 89-95).

- з листа КП «ЖКС «ФОНТАНСЬКИЙ» від 05.02.2009 року вих. № 293 (т. 1 а. с. 200) вбачається що в підвальному приміщенні пл.. 182,5 кв. м. по АДРЕСА_1 проходять комунікації центрального опалення та холодної води, знаходиться запорна арматура на подачу холодної води будинку.

- з відповіді прокуратури Приморського району м.Одеси від 14.06.2006 року вбачається, що звернення ОСОБА_2 направлені до Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області. ( т. 1 а. с. 233).

- з відповіді Шевченківського ВВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 25.07.2006 року 331/22 вх.360-П на звернення ОСОБА_2 вбачається. що у зв'язку його заявою проведено перевірку та встановлено, що підвальне приміщення належить ОСОБА_3 у зв'язку з чим рекомендовано звертатися до суду(т. 1 а. с. 232).

- з відповіді ІДАБК управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 18.12.2006 року № 37-Ко-9491 на ім'я ОСОБА_7 на колективне звернення мешканців будинку було встановлено з виїздом на місце що власником підвального приміщення ОСОБА_3 ніяких будівельних робіт не ведеться, якому запропоновано виконати технічне обстеження цього приміщення ( т.1 а. с. 206).

- згідно відповіді Прокуратури Приморського району м. Одеси від 19.01.2007 року № 2084-ж 06, мешканцям будинку (ОСОБА_11), де зазначається про результати перевірки щодо законності реконструкції підвального приміщення, якою встановлено, що це приміщення придбано ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 30.10.2003 року та про те, що з цього моменту ОСОБА_3 не проводилися будь-які будівельні роботи та не поглиблював рівень полу. (т. 1 а. с. 207).

- згідно Акту від 13.04.2007 року комісії у складі представників прокуратури Одеської області, прокуратури Приморського району м. Одеси, в.о. директор КП «ЖКС «Фонтанський» обстеження підвального приміщення, яке належить ОСОБА_3, встановлено, що реконструкція підвалу не проводиться, приміщення відповідає технічної документації, висота приміщень 2,46, окрім приміщення зліва від входу, про те у зв'язку зі звільненням власником підвалу цього приміщення від будівельного сміття, та про зобов'язання ОСОБА_3 заказати експертний висновок (т. 1 а. с. 208).

- з матеріалів справи вбачається, що звернення ОСОБА_7 до прокурора Одеської області направлено до прокуратури міста Одеси 13.02.2008 року для проведення перевірки (т. 1 а. с. 222).

- зі звернення ОСОБА_5 від 21.02.2008 року вбачається, що вони не згодні з відповідями на їх заяви з прокуратури Одеської області від 20.04.2007 року та доповненнями до нього від 20.12.2007 року та посиланням на Акт від 13.04.2007 року обстеження підвалу ОСОБА_3, а також листи від прокуратури м. Одеси від 27.12.2006 року про ведення переписки з цього питання з червня 2006 року (т. 1 а. с. 223).

- з листа прокуратури міста Одеси від 28.03.2008 року № 07-883-06 вбачається, що за результатами перевірки внесено протест на рішення Одеської міської ради від 26.03.2003 року №1046-XXIV.

- з висновку №173/13 від 24.01.2014 року судової будівельно-технічної експертизи вбачається, що при обстеженні підвального приміщення площею 182,5 кв. м. виявлено інженерні комунікації (запірна арматура мереж водопостачання та опалення), необхідні для обслуговування житлового будинку, та що дане приміщення відноситься до допоміжних приміщень. У разі перенесення запірної арматури мереж водопостачання та опалення в місця загального користування з безперешкодним доступом, можливо експлуатацію будинку без використання підвального приміщення. В результаті обстеження несучих та огороджувальних конструкцій підвального приміщення не виявлені дефекти та пошкодження, які негативно впливають на їх несучу здатність і експлуатаційну надійсність ( т. 2 а. с. 221-233).

Відмовляючи у задоволенні позову прокурора м. Одеси в інтересах ОСОБА_5 Одеської міської ради, ОСОБА_3, за участю третіх осіб на боці позивача: ОСОБА_2; на боці відповідача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов"язання привести приміщення у відповідність з технічним паспортом від 26.02.2003 року, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором обрано невірний спосіб захисту цивільного права. Зокрема позовні вимоги прокурора в інтересах ОСОБА_5 ґрунтуються на порушенні права власності позивачки, яке належить їй на праві спільної сумісної власності відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 року на підставі ст. ст. 203, 321 ЦК України. В такому випадку майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. Прокурор та позивач ОСОБА_5 вимогу про повернення майна з чужого незаконного володіння не ставили. Позивач ОСОБА_5, в інтересах якої прокурором подано позов, не є суб'єктом органу державної влади або органу місцевого самоврядування, отже не наділена правом на звернення до суду з позовними вимогами про зобов`язання відповідача привести приміщення у відповідність з технічним паспортом від 26.02.2003 року. Крім того, судом не встановлено самовільної реконструкції підвалу, яке б порушило технічний стан будинку та його конструкцій. Крім того в мотивувальній частині рішення суд послався на пропущення позивачем строку позовної давності, але при цьому відмовив у задоволенні позову прокурора м. Одеси в інтересах ОСОБА_5 по суті заявлених вимог у зв`язку із їх безпідставністю та недоведеністю.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 до Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання права власності на підвальне приміщення, визнання дійсним договору суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 є власником спірного приміщення на підставі договору купівлі-продажу від 30.10.2003 року, який зареєстровано відповідно до діючого законодавства на той час (в КП «ОМБТІтаРОН»). За змістом ст. 392 ЦК України належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає, або оспорює право власності. Представники Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності зазначили, що вони не оспорюють право власності ОСОБА_3 на вказане приміщення та не оспорюють договір купівлі-продажу від 30.10.2003 року.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна.

Відповідно до положень ст. ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як роз`яснено у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», особа, яка не є стороною договору, може вимагати визнання його недійсним у тому разі, якщо вона не домагається повернення їй переданого на виконання цього договору майна, а її порушене право може бути відновлене шляхом повернення сторін цього договору до первісного стану.

За положеннями ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Зазачене право передбачене також ч. 2 ст. 382 ЦК України щодо якої власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Рішеннями Конституційного Суду України від 2 березня 2004 pоку №4-рп/2004 у справі № 1-2/2004 та від 9 листопада 2011 року № 14-рп/2011 у справі № 1-22/2011 визначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.), відповідно до п. 2 ст. 10 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду», передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру.

Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій.

Тобто право володіння, користування та розпорядження допоміжними приміщеннями мають усі співвласники житлового будинку.

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою усіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 319 ЦК України лише власник наділений правом на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна.

Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню.

Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку.

Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цим Законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном.

В розумінні ст. 1 даного Закону:

допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення)

неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.

Як вбачається з відповіді КП ЖКС «Фонтанський» від 25.02.2009 року в спірному приміщенні знаходяться теплові комунікації та комунікації щодо водовідведення, в тому числі запорна арматура на постачання холодної води у будинок. В будинку розташовано 28 квартир, які на 2003 рік є приватизованими (т. 1 а. с. 200).

При таких обставинах спірне підвальне приміщення є допоміжним, не підлягає приватизації, належить до неподільного майна, яке у відповідності до ст. 19 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку і не підлягає відчуженню.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 24 січня 2012 року визнано протиправним рішення Одеської міської ради від 26.03.2003 року № 1046-ХХІV «Про приватизацію та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси у 2003 році» в частині включення до переліку об'єктів , що підлягають приватизації, підвального приміщення площею 182,5 кв. м. житлового будинку по АДРЕСА_1.

При прийнятті рішення від 26.03.2003 року № 1046-ХХІV у Одеської міської ради було відсутнє свідоцтво про право власності на підвальне приміщення площею 182,5 кв. м. житлового будинку по АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» при відчуженні приміщення в жилому будинку право на частку неподільного майна підлягає відчуженню разом з приміщенням без виділення частки в натурі.

Судова колегія доходить до переконання, що:

- оскаржуваний договір купівлі-продажу від 30 жовтня 2003 року суперечить ст. ст. 41, 68 Конституції України, ст. ст. 369, 382 Цивільному кодексу України, ст. ст. 1, 19 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду»;

- у багатоповерховому будинку по АДРЕСА_1 розтащовані 28 приватизованих квартир, при цьому мешканцями будинку не створено ОСМД;

- ОСОБА_5 є співвласницею квартири у багатоповерховому будинку, якій на праві спільної сумісної власності належить частка підвального приміщення, у якому знаходяться теплові комунікації та комунікації щодо водовідведення, в тому числі запорна арматура на постачання холодної води у будинок, внаслідок чого це приміщення є допоміжним і відноситься до неподільного майна, яке не підлягає відчуженню;

- неподільне майно багатоквартирного будинку не може бути виділено в натурі і тому не може бути витребувано жодним із співвласників багатоквартирного будинку.

При таких обставинах суд першої інстанції набув помилкового висновку, що прокурором обрано невірний спосіб захисту цивільного права заявою вимог про визнання договору купівлі-продажу від 30 жовтня 2003 року недійсним з підстав ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Тому рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові прокурора м. Одеси в інтересах ОСОБА_5 до Одеської міської ради, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажувід 30 жовтня 2003 року не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення вимог.

Крім того, судом першої інстанції відмовлено у вимогах прокурора про зобов`язання привести приміщення у відповідність з технічним паспортом від 26.02.2003 року з посиланням на те, що ОСОБА_5, в інтересах якої прокурором подано позов, не є суб'єктом органу державної влади або органу місцевого самоврядування, і тому не наділена правом на звернення до суду з вказаними позовними вимогами, а також судом не встановлено самовільної реконструкції підвалу, яке б порушило технічний стан будинку та його конструкцій.

Як вже зазначалося, ОСОБА_5 є співвласницею приватизованої квартири у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 і у відповідності до п. 2 ст. 10 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду» одночасно є співвласницею допоміжного приміщення цього будинку (підвалу). Тому ОСОБА_5, як співвласниця майна має право на судовий захист і звернення до суду у разі, якщо вважає, що порушено її право, як співвласника на підвальне приміщення здійсненням реконструкції без отримання її згоди. А відтак прокурор, виступаючи в інтересах ОСОБА_5 та заявляючи вимоги про зобов`язання відповідача ОСОБА_3 привести приміщення у відповідність з технічним паспортом від 26.02.2003 року, діяв у відповідності до повноважень наданих йому Законом України «Про прокуратуру» та ст.. 15, 16 ЦК України.

Разом з тим, у відповідності до ст.. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи згідно відповіді ІДАБК управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 18.12.2006 року № 37-Ко-9491 ( т.1 а. с. 206) та відповіді Прокуратури Приморського району м. Одеси від 19.01.2007 року № 2084-ж 06, з моменту придбання ОСОБА_3 підвального приміщення у 2003 році будь-які будівельні роботи не проводилися та не поглиблювався рівень полу. (т. 1 а. с. 207)

Згідно Акту від 13.04.2007 року комісії у складі представників прокуратури Одеської області, прокуратури Приморського району м. Одеси, в.о. директор КП «ЖКС «Фонтанський» обстеження підвального приміщення, яке належить ОСОБА_3, встановлено, що реконструкція підвалу не проводиться, приміщення відповідає технічної документації, висота приміщень 2,46, окрім приміщення зліва від входу, що в акті пояснено звільненням власником підвалу цього приміщення від будівельного сміття та дерев`янного настилу. Також відображено про зобов'язання ОСОБА_3 заказати експертний висновок (т. 1 а. с. 208).

З висновку №173/13 від 24.01.2014 року судової будівельно-технічної експертизи вбачається, що при обстеженні підвального приміщення площею 182,5 кв. м., зокрема несучих та огороджувальних конструкцій приміщення не виявлені дефекти та пошкодження, які негативно впливають на їх несучу здатність і експлуатаційну надійсність( т. 2 а. с. 221-233).

Суд першої інстанції також встановив, що спірне приміщення ОСОБА_3 придбано згідно до договору купівлі-продажу від 30.10.2003 року та відповідно до технічної характеристики наведеної у технічному паспорті КП «ОМБТІта РОН» спірного підвального приміщення від 21.08.2003 року (т. 1 а. с. 99-101), у якому не зазначено висота спірних приміщень та вказав, що прокурор просить зобов'язати відповідача привести приміщення у відповідність до техпаспорту від 26.02.2003 року, на час якого ОСОБА_3 ще не був власником спірного приміщення.

Оцінюючи в сукупності всі обставини, встановлені судом першої інстанції та підтверджені матеріалами справи, судова колегія погоджується з висновком районного суду щодо відсутності підстав для задоволення вимог прокурора щодо зобов`язання ОСОБА_3 відповідача привести приміщення у відповідність до техпаспорту від 26.02.2003 року, оскільки дійсно вказані вимоги за встановлених обставин не можна вважати доведеними та беззаперечними.

При цьому судова колегія виходить з того, що з матеріалів справи дійсно достеменно не вбачається і документально не підтверджено, що ОСОБА_3 здійснив реконструкцію спірного підвального приміщення, що вбачається з обстежень, проведених Інспекцією ДАБК, органами прокуратури з працівниками КП ДЕЗ «Фонтанський» (територіальної обслуговуючої організації комунальної власності), висновку судової будівельно-технічної експертизи.

Тому рішення суду першої інстанції про відмову у вимогах прокурора в інтересах ОСОБА_5 щодо зобов`язання ОСОБА_3 про зобов`язання привести підвальне приміщення у відповідність з технічним паспортом від 26 лютого 2003 року з посиланням на те, що не встановлено самовільної реконструкції підвалу, яке б порушило технічний стан будинку та його конструкцій відповідає матеріалам справи та встановним у справі обставинам, є заснованим на законодавстві і тому підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 і заступника прокурора Одеської області щодо незаконності рішення в цій частині, висновків суду не спростовують, не підтверджені доказами і не можуть бути взятими до уваги.

Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги в частині відсутності підстав вважати пропущеним строк давності звернення до суду з вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30 жовтня 2003 року, оскільки суд помилково ототожнив обізнаність позивача щодо використання відповідачем підвального приміщення з обізнаністю ОСОБА_5 зі змістом оскаржуваного договору, стороною якою позивач не була. При цьому в матеріалах справи відстуні докази про ознайомлення позивача з умовами договору купівлі-продажу від 30.10.2003 року або отриманням нею його копії. Тому висновок суду про пропущення позовної давності позивачем і прокурором, який заявив позов в її інтересах, заснований на припущеннях.

Разом з тим, суд першої інстанції зазначивши про пропуск позовної давності в мотивувальній частині рішення, відмовив у задоволенні вимог прокурора по суті, не застосовуючи при цьому давність.

Судова колегія вважає неспроможними доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_3 щодо зміни рішення суду першої інстанції у мотивувальній частині обгрунтування визначення статусу спірного підвального приміщення з допоміжного на нежитлове, у зв`язку з помилковим визначенням спірного приміщення експертом при підготуванні висновку судової будівельно-технічної експертизи, та відмовою суду у зв`язку з цим призначити повторну судову будівельно-технічну експертизу, яким було відмовлено в задоволенні клопотання про призначення повторної судової будівельної експертизи підвального приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. При цьому судова колегія виходить з того, що наведені доводи не засновані на законодавстві, не відповідають встановленим у справі обставинам і не спростовують висновків суду.

Рішення районного суду щодо остаточного висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_3 до Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання права власності на підвальне приміщення, визнання дійсним договору - неоскаржено.

Судова колегія не вбачає підстав для застосування положень ч. 3. ст. 303 ЦПК України.

Таким чином судова колегія набуває остаточного висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 належить відхилити., а апеляційні скарги заступника прокурора Одеської області та ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора м. Одеси в інтересах ОСОБА_5 до Одеської міської ради, ОСОБА_3, за участю третіх осіб на боці позивача: ОСОБА_2; на боці відповідача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу № 161 від30 жовтня 2003 року нежитлового приміщення на аукціоні у вигляді підвального приміщення площею 182,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та фізичною особою ОСОБА_3. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора м. Одеси в інтересах ОСОБА_5 до Одеської міської ради, ОСОБА_3, за участю третіх осіб на боці позивача: ОСОБА_2; на боці відповідача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про зобов"язання привести приміщення у відповідність з технічним паспортом від 26.02.2003 року - змінити та виключити із мотивувальної частини рішення обґрунтування про неможливість заявлення таких вимог в інтересах фізичної особи, яка не є суб`єктом органу влади і місцевого самоврядування, які наділені правом звернення з вимогами про приведення приміщення у відповідність до попереднього стану у відповідності до технічного паспорту. В іншій частині рішення залишити без змін.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, судова колегія -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - відхилити.

Апеляційні скарги заступника прокурора Одеської області та ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора м. Одеси в інтересах ОСОБА_5 до Одеської міської ради, ОСОБА_3, за участю третіх осіб на боці позивача: ОСОБА_2; на боці відповідача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 161 від 30 жовтня 2003 року нежитлового приміщення на аукціоні у вигляді підвального приміщення площею 182,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та фізичною особою ОСОБА_3.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора м. Одеси в інтересах ОСОБА_5 до Одеської міської ради, ОСОБА_3, за участю третіх осіб на боці позивача: ОСОБА_2; на боці відповідача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про зобов"язання привести приміщення у відповідність з технічним паспортом від 26.02.2003 року - змінити та виключити із мотивувальної частини рішення обґрунтування про неможливість заявлення таких вимог в інтересах фізичної особи, яка не є суб`єктом органу влади і місцевого самоврядування, які наділені правом звернення з вимогами про приведення приміщення у відповідність до попереднього стану у відповідності до технічного паспорту.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.Л. Троїцька

В.П. Фальчук