ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 13518/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Кузьмича С.М., Улицького В.З.

при секретарі судового засідання - Гелецького П.В.,

за участю:

представника позивача - Галевич Н.Р.,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року у справі за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області до ОСОБА_2 про спонукання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИЛА:

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області звернувся з позовом до ОСОБА_2 про виконання вимог припису №1/265-ф від 01.09.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 01.09.2009 року Інспекцією ДАБК у Львівській області проведено перевірку з приводу зведення прибудови до будинку на АДРЕСА_1. За результатами перевірки складено акт №23-ф від 01.09.2009 року та винесено припис №1/265-ф від 01.09.2009 року, яким зобовязано демонтувати самочинну прибудову та письмово повідомити інспекцію про виконання вимог припису до 02.10.2009 року. В ході подальших перевірок з приводу виконання вимог вищезазначеного припису встановлено, що такий фактично не виконаний.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року, - позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_2 виконати вимоги припису №1/265-ф від 01.09.2009, а саме провести демонтаж самочинної прибудови за адресою АДРЕСА_1.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 01.09.2009 року було проведено перевірку з приводу виконання прибудови до будинку на АДРЕСА_1.

Даною перевіркою встановлено, що громадянка ОСОБА_2 виконала будівельні роботи з прибудови розміром 3м*4м на АДРЕСА_1 при відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку та проведене будівництво. За дане правопорушення на ОСОБА_2 накладено штраф, тобто притягнено до адмінвідповідальності, який апелянтом сплачено добровільно. За результатами перевірки складено акт №23-ф від 01.09.2009 року та винесено припис №1/265-ф від 01.09.2009 року, яким вимагалось демонтувати самочинну прибудову та письмово повідомити інспекцію про виконання вимог припису до 02.10.2009 року.

08.10.2009 року було проведено перевірку виконання припису №1/265-ф від 01.09.2009 року, якою встановлено, що даний припис не виконано, прибудова не демонтована.

Перевіряючи правомірність висновків суду першої інстанції шляхом всебічного та об'єктивного дослідження матеріалів справи, колегія суддів не погодилась з такими, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про планування і забудову територій" державний контроль за плануванням, забудовою та іншим використанням територій здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади.

Відповідно до Положення "Про інспекцію архітектурно-будівельного контролю у Львівській області", інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Львівській області є територіальним органом Державної архітектурно - будівельної інспекції, утворена відповідно до наказу Держархбудінспекції від 26.10.2007 р. № 69, входить до сфери її управління, підзвітна і підконтрольна їй.

Згідно п. 16 ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій", здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Згідно ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку визначеному ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій".

З огляду на п.1.1 Положення "Про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт" дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об'єктів, розширення і технічного переоснащення (далі - роботи з будівництва) є документом, що посвідчує право забудовника (замовника) та генерального підрядника на виконання будівельних робіт, у відповідності до затвердженої проектної документації.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю на основі поданих замовником документів, передбачених ст. 29 Закону України "Про планування і забудову території".

Відповідно до абз.2 п.п.13 п.5 Положення "Про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, начальник інспекції та його заступники мають право розглядати справи про правопорушення і накладати стягнення від імені інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю.

У відповідності до п.8 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", припис це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень вимог законодавства.

Основним законом, який регулює вказані правовідносини є Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон №3038-VI) та Закон України "Про архітектурну діяльність" (Закон №687-ХІV).

Відповідно до ст.10 Закону №687-ХІV, для розміщення і будівництва об'єктів архітектури, додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Відповідно до ч.9 ст.37 Закону №3038-VI виконання будівельних робіт без відповідного документа, який дає право виконувати такі роботи, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Згідно ч.1 ст.25 Закону України "Про основи містобудування", особи винні у: виконанні будівельних робіт без дозволу та затвердженого у встановленому порядку проекту або з відхиленням від нього; недотриманні екологічних і санітарно-гігієнічних вимог, встановлених законодавством при проектуванні, розміщенні та будівництві об'єктів несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Як вбачається із матеріалів справи, проведена нею прибудова до квартири здійснювалась ОСОБА_2 без дозвільних документів, що і було встановлено в суді першої інстанції.

Відповідно ст. 38 Закону №3038-VI, у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі, якщо особа у встановлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про визнання зведеної будівлі самовільним будівництвом і вимогою знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсації витрат пов'язаних з таким знесенням.

Відповідно до вимог ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може своїм рішенням зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №6 "Про практику застосування судами ст.376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)", при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм законів, апеляційний суд приходить до переконання про те, що до повноважень ДАБК віднесено лише право виносити припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил. Однак, вказане може бути здійснено лише шляхом заявлення та надіслання вимоги особі, яка вчинила виявлене інспекцією порушення, про зупинення будівництва, здійснення заходів спрямованих на отримання чи внесення змін до відповідних дозволу та проекту, отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку чи вчинення інших дій, які усунуть такі порушення.

При цьому, ДАБК не наділено повноваженнями ставити доконану вимогу про знесення самочинно збудованого об'єкта, оскільки вказане віднесено до виключної компетенції відповідного місцевого суду загальної юрисдикції. Вимоги Цивільного Кодексу України є пріоритетними і домінуючими над галузевим чи відомчим законодавством.

Отже, оскільки законодавцем запроваджено виключно судовий механізм застосування таких заходів, як знесення самочинного будівництва, метою чого було недопущення зловживань у цій сфері з боку органів державної влади, колегія суддів вважає, що звернення позивача до адміністративного суду з вимогою зобов'язати виконати припис про знесення самочинно збудованого об'єкта не може підлягати до задоволення, оскільки ст.38 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI передбачено, що знесення самочинного будівництва можливе лише за позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацією витрат, пов'язаних з таким знесенням, чого не було дотримано ДАБК з 2009 року у розглядуваній справі.

Відтак, висновок суду першої інстанції по даній справі був проведений при неповному з'ясуванні та недоведеності обставин, які мали істотне значення для справи, внаслідок порушення норм матеріального права, що і призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог і у відповідності до ст.202 КАС України є обов'язковою підставою для скасування постановленого рішення та ухвалення нового судового рішення по справі.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.3 ч. ст. 198, п. п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року у справі № 2а-360/10/1370 - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий: Р.М. Гулид

Судді: С.М. Кузьмич

В.З. Улицький

Повний текст постанови виготовлено і підписано 01.07.2014 року