УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2014 р. Справа № 14672/13
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Гулида Р.М.,
суддів - Кузьмича С.М., Улицького В.З.,
при секретарі судового засідання - Гелецького П.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області про скасування вимоги від 16 серпня 2013 року № Ф-805, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до УПФУ в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області про визнання протиправною та скасування вимоги від 16 серпня 2013 року № Ф-805 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 2388,06 грн..
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач є фізичною особою-підприємцем, що обрав спрощену систему оподаткування. Згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" позивачу призначена пенсія за вислугу років, а тому відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування" він звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. З наведених підстав вважає оскаржену вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.
Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 16 серпня 2002 року зареєстрований як фізична особа-підприємець та є платником єдиного податку, що підтверджуються спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копією свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_1 (а.с.8, 20).
Згідно копії довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 16 березня 2012 року № 759 апелянт отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (а.с.7).
Як вбачається з матеріалів справи, управлінням Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області 16 серпня 2013 року сформовано вимогу про сплату недоїмки №Ф-805, відповідно до якої станом на 01 серпня 2013 року за апелянтом рахується заборгованість з єдиного внеску у розмірі 2388,06 грн. (ст. 6).
Недоїмку нараховано за даними облікової картки ОСОБА_1, про якого надійшли відомості від податкових органів в рамках Угоди про міжвідомче інформаційне співробітництво між Державною податковою службою та Пенсійним фондом України від 21 лютого2012 року та пункту 1 протоколу № 1 від 25 квітня 2012 року. Факт перебування на прощеній системі оподаткування упродовж січня-червня 2013 року апелянт підтвердив у судовому засіданні.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому, як визначено частиною четвертою цієї ж статті, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно ч.2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено обов'язки платників єдиного внеску, в тому числі своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
Відповідно до п. 3 ч.1, ч.3 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для платників, зазначених у п. 4 ч.1 ст.4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу. Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Частиною 8 ст. 9 цього Закону визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у п. 4 ч.1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності,- вони сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсії призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
За правилами ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Згідно з пунктом 16 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Оскільки ОСОБА_1 народився 13 червня 1953 року, тому станом на 13 червня 2013 року він досяг загального пенсійного віку та має право на отримання пенсії за віком (а.с.39).
Статтею 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому КМ України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
Таким чином, ОСОБА_1 має право отримувати або пенсію за віком у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення", або пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", при цьому апелянт вправі самостійно обрати, яким видом пенсійного забезпечення користуватися.
Отже, фізична особа-підприємець, яка досягла пенсійного віку, незалежно від виду пенсії, яку отримує, має право на пільги, встановлені частиною четвертою статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
У 2013 році фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не здійснював самостійного нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області нараховано єдиний внесок за перший та другий квартали 2013 року у розмірі мінімального страхового внеску, про що свідчить облікова картка апелянта (а.с.24). Єдиний внесок за другий квартал 2013 року у сумі 1194,03 грн. до 20 липня 2013 року апелянт не сплатив (як і за перший квартал цього року у тій же сумі, яка сплачується до 20 квітня 2013 року). Загальна сума єдиного внеску, не сплачена платником, станом на 01 серпня 2013 року становить 2388,06 грн. Відтак, відповідач сформував вимогу про сплату недоїмки з урахуванням наведених вище норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Пунктами 6.8, 6.9 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289 передбачено, що у разі якщо платник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені, не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання. Якщо протягом наступного базового звітного періоду платник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження до органу державної виконавчої служби подається вимога тільки на суму зростання боргу.
Вимога відповідача про сплату боргу на суму зростання (1194,03 грн.) за другий квартал 2013 року надіслана на виконання до органу державної виконавчої служби 09 вересня 2013 року (а.с.31-32), оскільки сума боргу не була сплачена та вимога не була узгоджена у десятиденний строк з дня її одержання - 22 серпня 2013 року (а.с.37).
Враховуючи вищезазначені правові норми колегія судді констатує, що оскільки загального пенсійного віку ОСОБА_1 досяг лише 13 червня 2013 року, а єдиний внесок нараховується за квартал, то у апелянта був обов'язок сплатити єдиний внесок за другий квартал 2013 року.
А відтак, встановленні обставини справи та наявні у матеріалах справи докази підтверджують, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року у справі №803/2102/13-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Р.М. Гулид
Судді: С.М. Кузьмич
В.З. Улицький
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 01.07.2014 року