Номер провадження: 22-ц/785/5558/14
Головуючий у першій інстанції Скуртов М. І.
Доповідач Кравець Ю. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.06.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого судді - Кравця Ю.І.,
суддів: Мартинової К.П., Оверіної О.В.,
з участю секретаря судового засідання - Счастлівцевої Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків (упущеної вигоди) та моральної шкоди,за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 03.04.2014 року -
встановила:
В жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 8000 грн, моральну шкоду у розмірі 3000 грн. та судовий збір у розмірі 487 грн. Свої вимоги мотивував тим, що він разом з дружиною ОСОБА_4 проживає в кооперативному будинку АДРЕСА_1. По сусідству з ним проживає відповідач ОСОБА_3 в приватному домоволодінні, яке розташоване в м. Ананьїв, вул.. Пролетарська, 40. Прибудинкова територія позивача та відповідача є суміжними, та їх межа розділена шиферним парканом. 20 жовтня 2013 року відповідач, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, зайшов на при будинкову територію, піднявся на другий поверх, вчинив сварку з його дружиною, після чого без його дозволу та дозволу його дружини, без пояснення причин, зрубав два фруктових дерева яблуні домашнього сорту «Джонаглод». Вказані яблуні були посаджені особисто позивачем у 1999-2005 роках, та ростуть на при будинкової території. За даним фактом наступного дня звернувся із заявою до Ананьївського РВ ГУМВС України в Одеській області, де відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП. Позивач вважає, що неправомірністю дій відповідача йому заподіяна матеріальна шкода (упущена вигода) в розмірі 8000 грн. та моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача, яка виражалася у погрозах та хуліганській поведінці, а також у зв'язку із знищенням його дерев, які він особисто посадив та на протязі тривалого часу вирощував та доглядав, та коли дізнався про їх знищення, то дуже довго не міг прийти до тями. Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 03.04.2014 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі .
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення районного суду ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити, посилаючись на порушення судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав. Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав. Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Судом встановлено, що згідно висновку зробленого Ананьївським РВ ГУМВС України в Одеській області про результати звернення громадянки ОСОБА_4 на неправомірні дії ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП (а.с.9), по якому постановою Ананьївського районного суду Одеської області від 01 листопада 2013 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 51 грн. (а.с.38). З фотознімків наданих позивачем вбачається місце де росли дерева та зафіксовано факт зрубування дерев (а.с.15-20). Відповідно договору купівлі-продажу від 26 червня 1976 року відповідач проживає в будинку який ОСОБА_5 продав ОСОБА_6 житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 57,6 квадратних метрів, що розташований в м. Ананьїв, вул. Пролетарська, 40 (а.с.27-28), а також йому було виділено земельну ділянку площею 0,06 га для будівництва вказаного будинку (а.с. 29), технічний паспорт на будинок в якому проживає відповідач виготовлений на ім'я його дружини ОСОБА_7 (а.с. 30-32). Відповідно до довідки виданої Ананьївської міської ради №177 від 03 березня 2014 року, земельна ділянка площею 0,0715 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, на якій розташовано багатоквартирний двоповерховий будинок, відноситься до земель житлової та громадської забудови комунальної власності Ананьївської міської ради. Рішення щодо передачі у власність чи оренду вказаної земельної ділянки міською радою не приймалось (а.с. 33). Згідно технічного паспорту №86 від 19 квітня 1994 року на квартиру АДРЕСА_1 власником квартири на підставі реєстраційного свідоцтва від 19 квітня 1994 року є ОСОБА_4. Також згідно вказаного паспорта будинок уведений в експлуатацію 26 листопада 1969 (а.с. 39-41). У відповідності до довідки Ананьївської міської ради №156 від 14 квітня 2011 року, комісією встановлення факту перенесення огорожі чи порушення межі земельними ділянками АДРЕСА_1 не виявлено, межа відповідає планам на домоволодіння (а.с. 42). З довідки виконавчого комітету Ананьївської міської ради № 370 від 21 червня 2001 року вбачається, що виділення частки земельної ділянки власниками квартир і нежитлових приміщень в натурі та їх окреме відчуження не допускається згідно «Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових меж існуючого житлового фонду та надання їх у спільне користування або сумісну власність об'єднання співвласників багатоквартирних будинків», затвердженого спільним наказом відповідних міністерств №31/30/53/396 від 05 квітня 1996 року. Свідок ОСОБА_4 пояснила, що 29 жовтня 2013 року вона знаходилась вдома, так як чоловіка, тобто позивача, вдома не було. Вона почула дзвінок у двері квартири. Відчинивши вона побачила відповідача, якого спочатку не впізнала. Відповідач запитав де її чоловік, на що вона відповіла, що його немає. Відповідач був у стані алкогольного сп'яніння та з сокирою у руках. ОСОБА_3 сказав, що їм потрібно зрубати дерева, на що вона відповіла, коли прийде чоловік, то з ним треба буде вирішити це питання. Після цього відповідач почав спускатися на подвір'я, одночасно висловлюючись на її адресу нецензурною лайкою. Вона подзвонила сусідці ОСОБА_8 та повідомила про це. ОСОБА_8 прийшла додаму до неї де вони через вікно квартири побачили, як відповідач з висловлюваннями нецензурної лайки зрубав дві яблуні позивача. Вказані дерева посадив позивач особисто приблизно 15 років тому. Аналогічні покази надала ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив з того, що ОСОБА_2 являється неналежним позивачем оскільки він пред'явив позов про стягнення упущеної вигоди, яку він хотів отримати з яблунь хоча і вирощених ним однак розташованих на земельній ділянці що належить територіальній громаді міста Ананьєва тобто відносяться до земель житлової та громадської забудови комунальної власності Ананьївської міської ради. При цьому вказані яблуні були висадженні в порушення п. 3.25 ДБН «Містобудування Планування і забудова міських і сільських поселень 360-92» на відстані менше метра від забору (що не заперечувалось позивачем), тобто поряд з подвір'ям будинку відповідача і певним чином створювали йому незручності при користуванні соєю власністю. Тому районний суд дійшов висновку, що право пред'явлення позову належало територіальній громаді, що свідчить про відсутність упущеної вигоди у позивача ОСОБА_2, а відповідно не може бути стягнуто і моральну шкоду на користь позивача, так як моральну шкоду ОСОБА_2, обґрунтовував матеріальними збитками пов'язаними з вирубкою дерев, а не з хуліганськими діями відповідача. Відмовляючи у задоволенні позову суд вирішив питання судовий витрат, стягнувши з позивача на користь відповідача витрати пов'язані з наданням юридичної допомоги, в цій частині рішення не оскаржено. Колегія суду погоджується з такими висновками районного суду. Оскільки, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задовозадоволення позову ОСОБА_2 Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює. Окрім того колегія суддів зазначає, що оскільки позивача під час вчинення відповідачем дрібного хуліганства не було, то ці дії не могли завдати йому моральної шкоди. Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення. Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Згідно ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону. Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308, 313, 317 ЦПК України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 03.04.2014 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий Ю.І.Кравець
Судді К.П.Мартинова
О.В.Оверіна