Номер провадження: 22-ц/785/4828/14

Номер справи місцевого суду: 520/13327/13-ц

Головуючий у першій інстанції Петренко В. С.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Мартинової К.П.,

за участю секретаря судового засідання Счастлівцевої Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання дій неправомірними, скасування розпорядження, визнання недійсними свідоцтв про право власності, про право на спадщину та договорі дарування, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 21.03.2014 року,

встановила:

В жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому просив поновити йому строк для подання позову, визнати неправомірними дії КП «ОМБТІ та РОН» щодо видачі довідки від 08.04.1994 року № 5550 та технічного паспорту, скасувати розпорядження органу приватизації від 28.07.1994 року № 36802, визнати недійсним свідоцтво про право власності від 28.07.1994 року на ? домоволодіння по АДРЕСА_1, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_3 на прибудову літ. «Б» по АДРЕСА_1, визнати недійсним договір дарування від 14.05.2004 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визнати недійсним договір дарування від 15.10.2010 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Свої вимоги мотивував тим, що його діду ОСОБА_7 у 1927 році було виділено земельну ділянку строком на 60 років площею 0,27 га з правом будівництва будинку та господарських споруд. В подальшому ? частина вказаної земельної ділянки була конфіскована на користь радгоспу ім. «Пролетарської революції». Позивач також вказував, що його батькові ОСОБА_8 було повернуто конфісковану земельну ділянку, на якій він побудував індивідуальний будинок. 12.12.1983 року Київським районним судом м. Одеси за позовом Виконкому Київського району м. Одеси самочинна прибудова під літ. «Б» по АДРЕСА_1 була безоплатно вилучена у родини ОСОБА_8 та передана у фонд місцевої ради Київського району Одеси. Крім того, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01.06.1992 року позивача ОСОБА_2, його дружину та сина визнано такими, що втратили право користування житловою площею у прибудові під літ. «Б» по АДРЕСА_1, визнано право користування цієї прибудовою за братом позивача ОСОБА_9 та його дружиною, а також зобов'язано Виконком Київської райради народних депутатів укласти з братом позивача ОСОБА_9 договір найму на житлову площу, що складається з двох житлових кімнат в будинку під літ. «Б», кв. 1 по вул. Амундсена у м. Одесі. ОСОБА_2 зазначає, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 01.06.1992 року було скасовано постановою президії Одеського обласного суду від 17.02.1999 року, а справу повернуто на новий розгляд. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 08.04.1999 року провадження у справі за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_10 припинено. ОСОБА_2 вказує, що у червні 2005 року помер його батько ОСОБА_8, та при прийнятті спадщини позивач дізнався, що ОСОБА_10 після смерті свого чоловіка (брата позивача) була приватизована прибудова під літ. «Б» по АДРЕСА_1 на своє ім'я. Приватизація відбулась в тому числі на підставі довідки КП «ОМБТІ та РОН» від 08.04.1994 року № 5550, яка видавалася на підставі чинного на той час рішення Київського районного суду м. Одеси від 01.06.1992 року, та в якій було зазначено про користування ОСОБА_10 ? домоволодіння по АДРЕСА_1. Позивач вказує, що ОСОБА_10 померла у 2003 році та після її смерті спадщину прийняла її мати ОСОБА_3, одержавши у Третій Одеській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на вказану ? домоволодіння по по АДРЕСА_1 . 14.05.2004 року ОСОБА_3 подарувала спірну частину домоволодіння ОСОБА_4, який 15.10.2010 року подарував ? домоволодіння по АДРЕСА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_2 також зазначає, що у 2002 році у прибудові під літ. «Б» по АДРЕСА_1 відбулася пожежа, однак у договорах дарування від 14.05.2004 року та від 15.10.2010 року цього не відображено. Оскільки позивач вважає, що вказана прибудова під літ. «Б» має бути повернута його родині, він звернувся до суду. Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 21.03.2014 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі . Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення районного суду ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити, посилаючись на порушення судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав. Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав. Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Постановляючи рішення від 21 березня 2014 року про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання неправомірними дій КП «ОМБТІ та РОН» щодо видачі довідки від 08.04.1994 року № 5550 та технічного паспорту, скасування розпорядження органу приватизації від 28.07.1994 року № 36802 та визнання недійсним свідоцтва про право власності від 28.07.1994 року на ?? домоволодіння по АДРЕСА_1 пред'явлені не до тих відповідачів, які мають відповідати за ними, а тому задоволенню не підлягають. Так, КП «БТІ» Одеської міської ради, УЖКГ та ПЕК Одеської міської ради, Агенція з приватизації житла Одеської міської ради не визначені ОСОБА_2 в якості відповідачів у даній справі, а вимоги ч. 1 ст. 33 ЦПК України дозволяють суду здійснювати залучення співвідповідача тільки за клопотанням позивача, яке протягом розгляду справи не заявлялося. Решта позовних вимог, щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_3 на прибудову літ. «Б» по АДРЕСА_1, визнання недійсним договору дарування від 14.05.2004 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визнання недійсним договору дарування від 15.10.2010 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є похідними та можливість їх задоволення перебуває у прямій залежності від позовних вимог про скасування розпорядження органу приватизації від 28.07.1994 року № 36802, визнання недійсним свідоцтва про право власності від 28.07.1994 року на ? домоволодіння по АДРЕСА_1. За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_9 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_3 на прибудову літ. «Б» по АДРЕСА_1, визнання недійсним договору дарування від 14.05.2004 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визнання недійсним договору дарування від 15.10.2010 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 також судом не задовольняються. Колегія суду погоджується з такими висновками районного суду. Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Положення ч. 1 ст. 33 ЦПК України дозволяють суду здійснювати залучення співвідповідача тільки за клопотанням позивача, проте таке клопотання протягом розгляду справи позивачем не заявлялося. Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Апеляційна скарга не містить жодного доводу, який не був зазначений в позовній заяві та якому, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки, а тому вона підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 209,303, 307, 308, 313, 317 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити. Рішення Київського районного суду міста Одеси від 21.03.2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді О.Г.Журавльов

К.П.Мартинова