У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді: Демянчук С.В.,

суддів: Рожин Ю.М., Шеремет А.М..,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Рівненський облплемселекцентр", товариства з обмеженою відповідальністю "Велбер", товариства з обмеженою відповідальністю "Шакар Компані" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2014 року в цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Орган опіки і піклування Виконавчого комітету Рівненської міської ради та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Комунального підприємства "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" до Рівненського міського голови, Виконавчого комітету Рівненської міської ради, публічного акціонерного товариства "Рівненський облплемселекцентр", товариства з обмеженою відповідальністю "Шакар Компані", товариства з обмеженою відповідальністю "Велбер" про визнання права власності за набувальною давністю, передачу житла у приватну власність, скасування розпорядження Рівненського міського голови № 1778-р від 10 жовтня 2007 року про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно ТзОВ "Велбер" в частині приміщення площею 11,2 кв. м., визнання недійсним свідоцтво про право власності від 10 жовтня 2007 року, видане Виконавчим комітетом Рівненської міської ради ТзОВ "Велбер" в частині приміщення площею 11,2 кв.м., визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2007 року, укладений між ВАТ Рівненський "Облплемселекцентр" та ТзОВ "Шакар Компані від 19 жовтня 2007 року, реєстровий номер 5010.

Та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Шакар Компані", товариства з обмеженою відповідальністю "Велбер" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про витребування з чужого незаконного володіння та користування нежитлового приміщення, шляхом виселення з приміщення.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Рівненського міського суду від 11 квітня 2014 року первісний позов ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Рівненського міського голови, Виконавчого комітету Рівненської міської ради, ПАТ Рівненського "Облплемселекцент", ТзОВ "Шакар Компані", ТзОВ "Велбер" - задоволено частково.

Розпорядження Рівненського міського голови № 1778-р від 10 жовтня 2007 року про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно ТзОВ "Велбер" в частині приміщення площею 11,2 кв. м., яке зазначене на плані цифрою 6 (шість) по АДРЕСА_1 - скасовано.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 10 жовтня 2007 року, видане Виконавчим комітетом Рівненської міської ради ТзОВ "Велбер" в частині приміщення площею 11,2 кв.м., яке зазначене на плані цифрою 6 (шість) по АДРЕСА_1.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 19 жовтня 2007 року, укладений між ВАТ Рівненський "Облплемселекцентр" та ТзОВ "Шакар Компані", посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_7 19 жовтня 2007 року, реєстровий номер 5010, в частині приміщення № 1 площею 3,8 кв.м, зазначене в експлікації до плану - тамбур, приміщення № 2 площею 3,2 кв.м., зазначене в експлікації до плану - коридор, приміщення № 3 площею 2,7 кв.м., зазначене в експлікації до плану - підсобна, приміщення № 4 площею 10,4 кв.м., зазначене в експлікації до плану - кабінет, приміщення № 5 площею 15,0 кв.м., зазначене в експлікації до плану - кабінет, в будівлі №129-б по вул. Біла в м. Рівне.

У задоволенні позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 право спільної часткової власності на приміщення №1 площею 3,8 кв.м зазначене в експлікації до плану - тамбур, приміщення № 2 площею 3,2 кв.м, зазначене в експлікації до плану - коридор, приміщення №3 площею 2,7 кв.м. зазначене в експлікації до плану - підсобна, приміщення №4 площею 10,4 кв.м зазначене в експлікації до плану - кабінет, приміщення №5 площею 15,0 кв. м. зазначене в експлікації до плану - кабінет, приміщення № 6, зазначене в експлікації до плану - кабінет, площею 15,1 кв.м. в будівлі №129-б по вул. Біла в м. Рівне та приміщення площею 11,2 кв.м., зазначене на плані цифрою 6 в будівлі АДРЕСА_1, що фактично є жилим будинком загальною площею 61,4 кв.м. - відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ТзОВ "Шакар Компані" та ТзОВ "Велбер" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про витребування з чужого незаконного володіння та користування нежитлового приміщення, шляхом виселення з приміщення та решти позовних вимог за первісним позовом - відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ТзОВ "Шакар Компані" подано апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Суд порушив право власності, а згідно ст.41 Конституції України, ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Вказує, що відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, яке набуто згідно договору купівлі-продажу від 19.10.2007 року.

Покликання суду першої інстанції на положення Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" є неприпустимим, оскільки вказаний закон регулює правовідносини з житловим фондом, його норми не поширюються на нежитлові площі, що має місце в даній ситуації. Закон регулює порядок приватизації та передачі саме державного житлового фонду, а не відомчого (службового).

Зазначає, що наданий службовий ордер №1 від 26.11.1992 року не відповідає формі визначеній ст.58 ЖК України, ні Додатку №7 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання житлових приміщень в Українській РСР.

Судом не взято до уваги те, що при вирішенні спорів, пов'язаних з правом власності в силу набувальної давності, задоволенні вимог про визнання про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст.334 ЦК України можливе лише за одночасної наявності всіх умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння; не досліджено способу набуття реєстрації позивачами.

Суд невірно застосував положення ст.ст.8, 18 Закону України "Пор охорону дитинства", оскільки вказані норми закону можуть застосовуватися у випадку законності права власності позивачів на нежитлові приміщення.

Просить скасувати рішення Рівненського міського суду від 11 квітня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічний позов.

В поданій апеляційній скарзі ПАТ "Рівненський облплемселекцентр" зазначає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є необгрунтованим і незаконним.

Вказує, що в момент укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 19 жовтня 2007 року були дотримані всі істотні умови договору та положень ст.203 ЦК України, а тому відсутні підстави для визнання недійсним договору з підстав ст.215 ЦК України.

Частину нежитлових приміщень, які частково займають позивачі, ПАТ "Рівненський облплемселекцентр" продав ТзОВ "СВД", який в свою чергу продав ОСОБА_8, який вніс майновий внесок в статутний капітал ТзОВ "Велбер", а тому судом невірно було зроблено висновок щодо недійсності свідоцтва права власності.

Визнання права власності на нежитлові приміщення та фактичне встановлення в судовому порядку переведення нежитлового в житлове приміщення не регулюється жодною правовою нормою.

Покликається також на порушення судом норми законодавства, що регулюють непорушність права власності.

Просить скасувати рішення Рівненського міського суду від 11 квітня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічний позов.

В поданій апеляційній скарзі ТзОВ "Велбер" теж покликається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, доводи якого повністю дублюють доводи апеляційної скарги ТзОВ "Шакар Компані".

Просить скасувати рішення Рівненського міського суду від 11 квітня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічний позов.

В поданих запереченнях на апеляційні скарги позивачі за первісним позовом вказують, що апеляційній скарги не визнають, а рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зазначають, що суд цілком правильно дійшов висновку про те, що частина будівлі, яка на момент розгляду справи зареєстрована на праві власності за відповідачами, не є нежилими (адміністративними), а є житловим приміщенням - частиною будинку (квартирою), яку на законних підставах займають позивачі. Рішення про виключення приміщення з житлового фонду або переведення його в нежитловий фонд не приймалося.

Вказують, що ордер є службовим, наданий на відомче житло, засвідчений печаткою та підписом службової особи, на підставі якого заселилися в квартиру та в якій проживають більше 20 років. Ордер є дійсним, оскільки в установленому порядку судом недійсним не визнаний.

Зустрічний позов про виселення суперечить ст.18 Закону України "Про охорону дитинства", виходячи із інтересів малолітньої дитини - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1

Рівненський міський голова не був вправі приймати розпорядження про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно на ім'я ТзОВ "Велбер" оскільки це не передбачено діючим законодавством, а відповідно до ст.238 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Покликаються на положення ст.203, 215, 216 ЦК України, оскільки договір купівлі-продажу від 19 жовтня 2007 року, укладений між ВАТ "Рівненський облплемселекцентр" та ТзОВ "Шакар Компані" порушує конституційне право на житло, а тому суд вірно визнав договір недійсним з моменту укладення.

Технічна документація приміщення не відповідає дійсності: зазначено кабінети, в той час як фактично є житловими кімнатами.

Просять постановити ухвалу про відхилення апеляційних скарг та залишити рішення Рівненського міського суду від 11 квітня 2014 року без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду представники ТзОВ "Велбер", ТзОВ "Шакар Компані", ПАТ "Рівненський облплемселекцентр" підтримали подані ними апеляційні скарги та не заперечують проти задоволенні поданих апеляційних скарг.

ОСОБА_3 апеляційні скарги не визнала. Вважає безпідставними апеляційні скарги, які просила відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Особи, які не з,явилися в судове засідання повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, тому є правові підстави для розгляду справи в їх відсутності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Із матеріалів справи вбачається і це встановлено в судовому засіданні, що у 1992 році ОСОБА_1 видано службовий ордер №1 на право зайняття жилого приміщення 40,96 кв.м. жилої площі, яке складається із трьох кімнат у відомчому будинку без вигод за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19).

Згідно виписки з протоколу №1 загальних зборів акціонерів ВАТ Рівненського "Облплемселекцентру" від 05 лютого 1998 року вирішено надати ОСОБА_1 дозвіл на приватизацію будинку по АДРЕСА_1, в якому він проживає з сім'єю з 1987 року (а.с.20).

05 лютого 1998 року між правлінням Рівненського ВАТ "Облплемселекцентр" в особі голови правління - ОСОБА_10 та працівника ВАТ "Облплемселекцентр" - ОСОБА_1, діючи на підставі загальних зборів акціонерів, протокол №1 від 05 лютого 1998 року уклали договір про передачу будинку по АДРЕСА_1 (а.с.102-103).

18 лютого 1999 року ОСОБА_11 видана довідка про те, що він проживає в житловому будинку у АДРЕСА_1, який числиться на балансі ВАТ "Облплемселекцентр".

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ТзОВ "Шакар Компані" на праві приватної власності належить будівля в м. Рівне по вул. Біла, буд.129-б на підставі договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2007 року, укладеного між ВАТ "Рівненський "Облплемселекцентр" (продавець) та ТзОВ "Шакар Компані", предметом якого згідно п. 1.1 є:

будівля контори (літера А1, дерево, загальною площею 50,2 кв.м.), що знаходиться в м. Рівне, вул. Біла, 129-б Рівненської області;

будівля гаража (літера В1, цегла, загальною площею 145,1 кв.м.), що знаходиться в м. Рівне, вул. Біла,129-б Рівненської області (а.с.31-32).

Адміністративні приміщення в АДРЕСА_1 належить ТзОВ "Велбер" на підставі рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради згідно розпорядження міського голови № 1778-р від 10 жовтня 2007 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.37). Загальна площа об'єкта становить 48,6 кв.м. (а.с.48).

Вбачається, що 26 лютого 2013 року комунальне підприємство "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" надало відповідь на заяву ОСОБА_3, згідно якої юридичній особі відчужена частина адмінбудівлі загальною площею 48,6 кв.м. по АДРЕСА_1, а статус частини, що залишилася після відчуження - не визначено (а.с.22).

Разом з цим вбачається, що відповідно до технічної документації щодо будівель по АДРЕСА_1, складеною Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації від 24 червня 1996 році / оригінал цієї документації досліджено в судовому засіданні, що сторонами не заперечується/, в експлікації внутрішніх площ до плану будівель зазначаються жилі приміщення (коридор, кухня, жилі кімнати - приміщення №№ 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5), якими користувалися позивачі. Загальна площа жилих приміщень становить 54,6 кв.м., з яких площа жилих кімнат становить 37,3 кв.м.

З долученої до матеріалів справи оригіналу будинкової книги для прописки громадян, що проживають в будинку по АДРЕСА_1, вбачається, що книга видана 31 грудня 1958 року. Зазначено про прописку позивачів по первісному позові, як в житловому приміщенні будинку, починаючи з 01 грудня 1992 року.

За встановлених обставин, враховуючи сукупність наданих доказів, та виходячи з принципів диспозитивності, справедливості, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про скасування розпорядження Рівненського міського голови №1778-р від 10 жовтня 2007 року про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно ТзОВ "Велбер" в частині приміщення площею 11,2 кв. м., яке зазначене на плані цифрою 6 (шість) по АДРЕСА_1; визнання недійсним свідоцтва про право власності від 10 жовтня 2007 року, видане Виконавчим комітетом Рівненської міської ради ТзОВ "Велбер" в частині приміщення площею 11,2 кв.м., яке зазначене на плані цифрою 6 (шість) по АДРЕСА_1; визнання недійсним договір купівлі-продажу від 19 жовтня 2007 року, укладений між ВАТ Рівненський "Облплемселекцентр" та ТзОВ "Шакар Компані", посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_7 19 жовтня 2007 року, реєстровий номер 5010, в частині приміщення №1 площею 3,8 кв.м, зазначене в експлікації до плану - тамбур, приміщення № 2 площею 3,2 кв.м., зазначене в експлікації до плану - коридор, приміщення №3 площею 2,7 кв.м., зазначене в експлікації до плану - підсобна, приміщення №4 площею 10,4 кв.м., зазначене в експлікації до плану - кабінет, приміщення №5 площею 15,0 кв.м., зазначене в експлікації до плану - кабінет, в будівлі №129-б по вул. Біла в м. Рівне. Та як наслідок встановлених обставин: про відмову в задоволенні зустрічного позову ТзОВ "Шакар Компані" та ТзОВ "Велбер" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про витребування з чужого незаконного володіння та користування нежитлового приміщення, шляхом виселення з приміщення та решти позовних вимог за первісним позовом.

Щодо даних висновків суд навів відповідні мотиви та докази, які узгоджуються з вимогами положень чиного цивільного законодавства..

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У відповідності із ст. 215 того ж Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно ст. 228 того ж Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, є вірним висновок про те, що договір купівлі-продажу від 19 жовтня 2007 року, укладений між ВАТ «Рівненський «облплемселекцентр» (Продавець) та ТзОВ «ІІІакар Компані» (Покупець), посвідчений 19 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_12, реєстровий номер 5010, не відповідає вимогам вказаних раніше норм Конституції (ст. 47) та Законів України (ст. 215 ЦК України), порушує конституційне право позивачів на житло (ст. 228 ЦК України), а тому є недійсним з моменту укладення.

Внаслідок винесення незаконного розпорядження порушено право позивачів в силу ст. 393 ЦК України на об'єкт нерухомості - житло. А тому є правильним висновок про те, що оскаржуване рішення є незаконним, підлягає скасуванню, свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомості є недійсним.

При цьому вбачається, що про недійсність вказаного договору свідчить та обставина, що об'єкт нерухомості (частина будинку, яку займають позивачі, площею 50, 2 кв.м., а також гараж площею 145,1 кв.м), продані по нижчій ціні балансової вартостя - 13 000 грн..- п. 2.1 Договору. В той же час балансова ціна становить 23 044 грн.(п. 1.3 Договору). Тобто продажна ціна явно не відповідає ринковій ціні.

Технічна документація приміщення явно не відповідає дійсності - зазначено кабінети, в той час як фактично приміщення є житловими кімнатами.

На укладення договору немає згоди зборів акціонерів ВАТ «Рівненський облплемселекцентр».

Згідно принципу диспозитивності цивільного судочинства /ст. 11 ЦПК України/ суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до норм ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Обов'язок доказування і подання доказів процесуальним Законом /ст.60 ЦПК/ покладено на сторони.

Будь-яких доказів, заслуговуючих на увагу, які є належними і допустимими та достатніми, та які спростовують висновки суду, не надано.

Поскільки доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, та, враховуючи, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з'ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, та зважаючи, що не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Рівненський облплемселекцентр", товариства з обмеженою відповідальністю "Велбер", товариства з обмеженою відповідальністю "Шакар Компані" - відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий суддя: Демянчук С.В.

Судді: Шеремет А.М.

Рожин Ю.М.