Номер провадження: 22-ц/785/3590/14
Номер справи місцевого суду: 1519/1676/2012
Головуючий у першій інстанції Целух А.П.
Доповідач Кравець Ю. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.05.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого судді - Кравця Ю.І.,
суддів: Мартинової К.П., Журавльова О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Счастлівцевої Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України», треті особи - ОСОБА_3, страхова компанія «Магістраль поліс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо- транспортної пригоди, за апеляційною скаргою дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 05.02.2014 року,
встановила:
Позивач звернувся до суду, згодом уточнивши позовні вимоги, до відповідача посилаючись на те, що 10.02.2010 року на 274 кілометрів+510 метрів автодороги Київ-Одеса в напрямку м. Київ, мала місце дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення між автомобілем «Мітсубісі-Лансер» д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 і автомобіля «Краз-256Б1» д/н НОМЕР_2, що належить ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», під керуванням ОСОБА_3, в результаті ДТП вказані автомобілі отримали механічні пошкодження, а пасажир автомобіля «Мітсубісі» - ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача: матеріальну шкоду в розмірі 5157,80 грн.; компенсацію за втрачений заробіток (дохід) в розмірі 2681,87 грн.; моральну шкоду в розмірі 2000 грн.; понесенні судові витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн.; вирішено питання про судові витрати. Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку дочірнє підприємство «Одеський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України».
В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, апелянт ставить питання про скасування судового рішення та ухвалення нового по суті позовних вимог. Сторонни в судове засідання не з'явились. Про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялись належним чином, що підтверджується відповідними розписками.
Відповідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи. Справа розглянута судом на підставі ч. 2 ст. 197 та ч. 2 т. 305 ЦПК України. Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що 10.02.2010 року на 274 кілометрів + 510 метрів автодороги Київ-Одеса в напрямку м. Київ, мала місце дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення між автомобілем «Мітсубісі-Лансер» д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 і автомобіля «Краз-256Б1» д/н НОМЕР_2, що належить ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», під керуванням ОСОБА_3, в результаті ДТП вказані автомобілі отримали механічні пошкодження, а пасажир автомобілю «Мітсубісі» - ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Постановою судді Савранського районного суду Одеської області від 01.11.2011 року ОСОБА_3 було визнано винним у зазначеній дорожній пригоді, а кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України - закрито внаслідок акта амністії. Положеннями ст. 22 ЦК України встановлено, що особа якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати які особа зробила або мусить зробити ля відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Крім цього ст.1166 цього кодексу визначає, що шкода завдана неправомірними діями майну фізичній особі відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, якщо остання не доведе своєї невинності в цьому. Згідно ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. В силу ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків. Ч.2 ст. 1187 ЦК України, передбачає, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, роз'яснень, що містяться в абзаці другому п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3 перебуває в трудових відносинах з ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на посаді охоронця у філії «Савраньський райавтодор». Автомобіль на якому він рухався належить та застрахований ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», тому матеріальні збитки пов'язані з дорожньо-транспортною пригодою є вмотивовані та підлягають стягненню з відповідача. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода(в тому числі моральна шкода), пов'язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із смертю потерпілого. Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Ч.1 ст. 1165 ЦК України, передбачено, що моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Районний суд вважав доведеним факт того, що позивачу внаслідок ДТП було завдано ушкодження здоров'ю, тобто завдана матеріальна шкода, яка підлягає стягненню - це 5157,80 грн. - витрати на лікування, що підтверджуються наявними в матеріалах справи квитанціями. Окрім зазначеного, оскільки ОСОБА_2 не працював, то заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок травми має обчислюватись виходячи з розміру мінімальної заробітної плати у відповідності зі ч.2 ст. 1195 ЦК України. Статею 1195 ЦК України встановлено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів. З урахуванням цього положення закону, розмір грошового відшкодування завданого каліцтвом слід рахувати з мінімального розміру заробітної плати встановленої законом на відповідний період. А саме, з дня аварії 10.02.2010 року по 31.03.2010 року розмір відшкодування становить: (за 19 днів лютого 2010 року 589,68 грн.(869/28Х19) + 869 грн. за березень 2010 року = 1455,68 грн. В період з 01.04.2010 року по 12.05.2010 року розмір відшкодувань становить: 884 грн. за квітень 2010 року + 342,19 грн. (884/31X12) за травень 2010 року = 1226,19 грн. Всього за період з 10.02.2010 року по 12 квітня 2010 року розмір відшкодування заробітку (доходу), втраченого внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, визначеного виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, становить 2681,87 грн. Також районний суд дійшов висновку, що понесенні позивачем витрати на правову допомогу у цивільній справі на суму 2000 грн. підтверджується копією договору про надання правової допомоги від 25.01.2012 року. Вважаючи ці витрати прямо взаємопов'язаними з завданою з вини відповідача шкодою, вирішив що вони підлягають задоволенню у повному обсязі. В той же час, згідно ст. 23 ч. 1 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. На підставі ч.2 даної норми ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо членів її сім`ї чи близьких родичів; а також, на ряду з іншим, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Відповідно ст. 23 ч.3 ЦК України, моральна шкода відшкодовується, зокрема, грішми. Як регламентує ч.4 вказаної статті ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. А у відповідності до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди» передбачено, що за моральну шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває в трудових відносинах. Вирішуючи питання про задоволення вимог в частині відшкодування моральної шкоди у сумі 33000 гривень, суд першої інстанції, виходячи із принципу розумності та справедливості, вважав за необхідне задовольнити їх частково та стягнути з ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_2 2000 гривень, а також судовий збір. Проте з таким висновком суду повністю погодитись не можна. Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст.. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін впливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. В повній мірі зазначеним вимогам судове рішення не відповідає. Колегія суддів дійшла висновку, що рішення першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 5157,80 грн., компенсації за втрачений заробіток (дохід) в розмірі 2681,87 грн., моральної шкоди в розмірі 2000 грн. та судового збору ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Проте задовольняючи вимоги щодо стягнення судових витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн., районний суд не звернув увагу, що відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено рішення іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчиненні процесуальних дій поза судовим засіданні та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визнається у відповідному судовому рішенні. Матеріали справи не містять розрахунку часу витраченого на надання правової допомоги та доказів про сплату 2000 грн., а тому вказані позовні вимоги не можуть бути задоволенні. Доводи апелянта, про те що дочірнє підприємство «Одеський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України» не повинно нести матеріальної відповідальності оскільки при оформленні дорожньо-транспортної пригоди не було представників дорожніх організацій та вони не брали участі у оформленні протоколу ДТП, а також не ознайомленні з ним є необґрунтованими, оскільки винуватість ОСОБА_3, який був трудових відносинах з відповідачем, у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, встановлена постановою Савранського районного суду Одеської області. А тому силу ч. 4 ст. 61 ЦПК України обставини вчиненого ДТП не підлягають доказуванню при вирішенні даної справи. Посилання апелянта на те, що оскільки в момент втрати працездатності позивач не працював, то не втрачав доходів (пенсію), а тому вимоги про компенсацію за втрачений заробіток (дохід) неповинні бути задоволеними є безпідставними так як суперечать, вищевказаній ст. 1195 ЦК України. Аргументи апеляційної скарги стосовно того, що у дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України» відсутня винна у заподіянні шкоди ОСОБА_2, а тому позовні вимоги необхідно відхилити, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного. Судом достовірно встановлено, що особа винна у завданні шкоди - ОСОБА_3, перебувала в трудових правовідносинах з ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «Автомобільні дороги України» на посаді охоронця у філії «Савраньський райавтодор». Автомобіль на якому він рухався належить та застрахований ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», а тому відповідно до частини 1 статті 1172 та частини 2 статті 1187 ЦК України, шкода завдана ОСОБА_2 має бути відшкодована відповідачем - дочірнім підприємством «Одеський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України». Доводи та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення. За таких обставин відповідно до вимог ст. ст. 11,303,307, 309 ЦПК України апеляційний суд в межах своїх повноважень приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині задоволення позовних вимог про стягнення з дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_2 судових витрат на правову допомогу в розмірі 2000 грн., з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог. В решті рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 05 лютого 2014 року належить залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304,307 ч.1 п.3, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
вирішила:
Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» - задовольнити частково. Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 05.02.2014 року - змінити.
Рішення в частині стягнення з дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_2 понесених судових втрат на правову допомогу в розмірі 2000 грн. - скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення наступного змісту. У задоволенні позову ОСОБА_2 до дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 2000 грн. - відмовити. В решті рішення залишити без змін. Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий Ю.І.Кравець
Судді К.П.Мартинова
О.Г.Журавльов