УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 лютого 2008 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

Олєйникової Л.С., Новодворської О.І., Висоцької B.C.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа: Перша Київська державна нотконтора та Дев'ята Київська державна нотконтора про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на спадкове майно за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 листопада 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 9 березня 2006 року,

встановила:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача та просить визнати свідоцтво про право на спадщину від 16.01.1998 року видане Першою нотаріальною конторою м. Києва недійсним у частині визнання за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 1/5 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 та визнати право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на 1/5 частини домоволодіння по АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 Після її смерті відкрилася спадщина на 2/5 частини домоволодіння по АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги стали її діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Позивачка посилається на те, що її батько ОСОБА_3 фактично прийняв І спадщину у вигляді 1/5 частини домоволодіння по вул.   Ново-Мічуріна в м. Києві, оскільки на день смерті проживав разом з померлою ОСОБА_4

№33ц-346кс-08

Головуючий у першій інстанції Букіна О.М.

Доповідач Новодворська О.І.          

Однак до нотаріальної контори не звернувся та свідоцтво про право власності в порядку спадкування не отримав, у зв'язку зі своєю смертю. Після його смерті спадкоємцями стали його діти, тобто вона та її брат.

В той же час, відповідачка ОСОБА_2 звернулася до Першої нотконтори та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 16.01.1998р. на 2/5 частини: домоволодіння по АДРЕСА_1.

Крім викладеного пояснила, що вона у встановлений чинним законодавством на момент смерті батька ОСОБА_3 строк прийняла спадщину шляхом подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, однак ні свідоцтва про право на спадщину за законом, ні постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріусом не вчинено.

Лише в грудні 2004 року вона дізналася, що відповідачка отримала свідоцтво про право на спадщину куди ввійшла і частка її батька.

Тому просила визнати свідоцтво про право на спадщину від 16.01.1998 року видане Першою нотаріальною конторою м. Києва недійсним у частині визнання за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 1/5 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 та визнати право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на 1/5 частини домоволодіння по АДРЕСА_1.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 03 листопада 2005 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 9 березня 2006 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.

ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою на судові рішення.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про зміну судових рішень та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із того, що відповідно до ст. 71 ЦК Україна загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено встановлюється у три роки, позивачкою ж без поважних причин пропущений трирічний строк на звернення до суду із заявою про захист порушеного права.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду та залишив його рішення без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судами норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового їх скасування.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1    відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 листопада 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2006 року, залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.