Справа №2-1529/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2008 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Федусик В.В.,

при секретарі Козленко І.Л.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Одеської залізниці про поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання наказу про дострокове розірвання трудового договору незаконним,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати наказ начальника пасажирського вагонного депо Одеса-Головна Одеської залізниці № ЛВЧДК-3-01/2642 від 10.10.2007 року про звільнення її за порушення умов трудового договору на підставі п.8 ст. 36КЗпП України та п.18пп.А. контракту -незаконним та відмінити його. Крім того, позивачка просить поновити її в займаній посаді та стягнути з відповідача на її користь суму за час вимушеного прогулу в розмірі середньомісячної заробітної платні.

В заяві позивачка ОСОБА_2 вказала, що згідно вказаного наказу за встановлений факт перевезення безквиткових пасажирів вона була звільнена 11.10.2007 року з посади провідника пасажирського вагону незаконно, оскільки наказ не відповідає вимогам чинного законодавства. Підставами припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, згідно ст. .36 КЗпП України, являються вимоги статей 40, 41 КЗпП України, а також з підстав передбачених контрактом. Підстави являються вичерпаними і не можуть бути розширені. З них витікає, що за одноразове грубе порушення трудових обов'язків можуть бути звільнені тільки керівні працівники та посадові особи , які перелічені в п.1 ст. 41 КЗпП України, в перелік яких не входять провідники пасажирських вагонів.

За порушення трудової дисципліни та посадових обов'язків, у тому числі за перевезення безквиткових пасажирів та надлишкової поклажі несе дисциплінарну відповідальність у відповідності з п 8.2 Інструкції провіднику пасажирського вагону № ЦЛ-0038, затвердженої наказом Міністра транспорту України -Генерального директора Укрзалізниці за № 234- Ц від 01.09.2003 р.

Відповідальність у вигляді звільнення за порушення посадової інструкції передбачена трудовим законодавством і може наступати згідно з п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне їх невиконання.

Разом з тим, з вимог ст. 9 КЗпП України слідує, що умови договору про працю (яким є контракт), погіршуючи становище працівників в порівнянні з законодавством України про працю, являються недійсними.

Тобто, включення в п.18 Контракту № 360 від 17.07.2007 року твердження про те, що працівник може бути звільнений, а контракт розірваний з ініціативи роботодавця, у разі встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів або надлишкової поклажі являється незаконним, так як ці умови контракту погіршують становище працівників в порівнянні з вимогами статей 40 та 41 КЗпП України.

2

Позивачка у судовому засіданні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнала, вказуючи на те, що під час підписання контракту позивачка була ознайомлена з умовами контракту, підпис заявника в контракті свідчить про те, що ОСОБА_2 з умовами контракту погоджується та зобов'язується виконувати свої посадові обов'язки відповідно до умов контракту, Інструкції провідників пасажирського вагону № ЦЛ-0038 та інших нормативних актів, що регулюють порядок роботи провідника пасажирського вагону. Та вказує, що згідно з підпунктом 2 пункту 5 рішення Конституційного Суду України від 09.07.98р. № 12-рп/98 у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення ч.3 ст. 21 КЗпП України визначено, що сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови : зокрема, це як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору, тощо. ОСОБА_2 порушила п.18 контракту від 17.07.2007 p., а саме був виявлений факт перевезення одного безквиткового пасажира.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та проаналізувавши надані ними докази , суд вважає можливим задовольнити позов з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працювала з 10.06.1982 року провідником пасажирського вагону. З 08.06.2000 року переведена на посаду провідника пасажирського вагону 4 розряду по контракту. 18.07.2003 року укладено новий контракт № 478 на строк по 17.07.2004 року. 18.07.2003 року продовжено термін дії контракту № 478 від 18.07.2004 року по 18.07.2007 року.

17.07.2007 року укладено новий контракт № 360 строком до 17.07.2010. 20.09.2007року при ревізії поїзду №123 сполученням Київ-Одеса, було виявлено порушення, а саме у вагоні, провідником якого була ОСОБА_2 , провезення одного безквиткового пасажира.

Наказом начальника пасажирського вагонного депо Одеса-Головна Одеської залізниці ОСОБА_3 № ЛВЧДК-3-01/2642 від 10.10.07. її було звільнено за порушення умов трудового договору( контракту) на підставі п.8 ст. 36 КЗпП України та п.18 пп.А контракту №360 за встановлений факт перевезення безквиткових пасажирів.

В п.18 пп А контракту №360 вказується, що працівник може бути звільнений, а контракт розірваний з ініціативи роботодавця до закінчення терміну його дії у разі встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів або надлишкової поклажі. І дальше у вказаному пункті вказується, що при розірванні контракту з підстав не передбачених чинним законодавством, звільнення провадиться за п.8 ст. 36 КЗпП України.

Згідно зі ст. 9 КЗпП України умови договору про працю, які погіршують становище працівників в порівнянні з законодавством України, являються недійсними.

Суд приходить до висновку, що п.18 контракту № 360 від 17.07.2007 року, який передбачає додаткові умови розірвання контракту, які не передбачені діючим законодавством погіршує становище позивачки в порівнянні з вимогами ст. . 40 та 41 КЗпП України. В зв'язку з вищезазначеним суд вважає, що ОСОБА_2 була звільнена з посади провідника пасажирського вагону без законних підстав та згідно ст. 235 КЗпП України підлягає поновленню на роботі в займаній посаді.

Середньомісячний заробіток ОСОБА_2 складає 2038, 48 грн.( довідка №82 ). Згідно зі ст. 236 КЗпП України Одеська залізниця повинна виплатити позивачу за час вимушеного прогулу з 10.10.2007року по 22.01.2008 року у розмірі 6867 гривень 74 копійок.

Крім того з відповідачів підлягає стягненню на користь держави судові витрати.

3

На підставі викладеного, керуючись ст. . ст. 10, 11, 60, 61, 79, 88, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 149 235-236 КЗпП України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Одеської залізниці про поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання наказу про дострокове розірвання трудового договору незаконним -задовольнити.

Визнати наказ начальника пасажирського вагонного депо Одеса-Головна Одеської залізниці № ЛВЧДК-3-01/2642 від 10.10.2007року про звільнення ОСОБА_2 за порушення умов трудового договору на підставі п.8 ст. 36КЗпП України та п.18пп.А. контракту - незаконним та відмінити його.

Поновити ОСОБА_2 в посаді провідника пасажирського поїзда пасажирського вагонного депо Одеса-Головна.

Стягнути з Одеської залізниці (р/р №26009000027 МФО 328801 код ЕДРПОУ 01071427 Одеська філія АБ Експрес-банк, підприємство ЛВЧД-3 Одеса-Головна) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.10.2007року по 22.01.2008 року у розмірі 6867 гривень 74 копійок.

Стягнути з Одеської залізниці на користь держави державне мито у розмірі 51 гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 7.50гривень.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду міста Одеси заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.