Номер провадження: 22-ц/785/4818/14

Головуючий у першій інстанції Петренко В. С.

Доповідач Сидоренко І. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів - Погорєлової С.О., Сєвєрової Є.С., при секретарі - Колмакові В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 березня 2014року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, -

встановила:

21 жовтня 2013року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що ОСОБА_2 отримала від нього 01 лютого 2010року в борг 100000гривень строком до 31 грудня 2011року, що підтверджуються наданим ОСОБА_3 договором позики.

Позивач ОСОБА_3 вказав, що відповідачка у подальшому лише надавала обіцянки повернути борг, але так борг і не повернула, тому він звернувся до суду з вказаним позовом.

Рішенням суду від 21 березня 2014року позов ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі (а.с.35-37). Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 100000грн., судові витрати в сумі 1000грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову, посилаючись на те, що суд в порушені вимог процесуального і матеріального права необґрунтовано і безпідставно задовольнив позов ОСОБА_3 (а.с.40-41).

Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, сторони, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановлені фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів в їх сукупності.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 за договором позики отримала від ОСОБА_3 01 лютого 2010року в борг 100000гривень, які зобов'язалася повернути до 31 грудня 2011року, що підтверджуються наданим ОСОБА_3 договором позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики - це угода, за якою одна особа (позикодавець) передає іншій особі (позичальникові) безоплатно або за певну винагороду у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або з інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Борговим документом, що підтверджує укладання договору позики між відповідачем та позивачем є розписка, яка посвідчує передання йому визначеної грошової суми. Таким чином, так як договір позики це односторонній договір, то у відповідача виник обов'язок повернути позикодавцю грошові кошти у такій самій сумі, відповідно до ст. 1049 ЦК України.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. І та ч.2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в порушення вищезазначених приписів закону та договору позики, відповідачкою не був повернутий борг, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_3, стягнув на його користь з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 100000грн.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 підтвердила, що вона дійсно отримала від ОСОБА_3 в борг гроші в сумі 100000грн., які згодна йому повернути шляхом передачі у його власність належну їй частину будинку. Відносно порушень судом першої інстанції вимог закону при розгляді справи, відповідач ОСОБА_2 пояснила, що вона не згодна з рішенням суду першої інстанції з тих підстав, що бажала вирішити спір мирним шляхом, але суд першої інстанції не надав їй такої можливості.

Вищевказані доводи ОСОБА_2 ні є підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції і не передбачені ст.ст.307, 309 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 також бажала вирішити спір мирним шляхом та подала заяву про відмову від апеляційній скарги і одночасно заяву про затвердження мирової угоди, що не передбачено вимогами ЦПК України, що було роз'яснено сторонам. Крім того, судом апеляційної інстанції не може бути вирішено питання про передачу у власність позивача частини належного відповідачки будинку в рахунок погашення боргу, однак сторони не позбавлені можливості вирішити спір мирним шляхом на стадії виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 березня 2014року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: І.П.Сидоренко

Судді: С.О. Погорєлова

Є.С. Сєвєрова