АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/793/137/14 Справа № 703/982/13-к Категорія: п. 2 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Гибало О. І. Доповідач в апеляційній інстанції Безверхий І. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоБезверхого І.В.

суддів секретаряІваненка І.В., Суходольського М.І.

з участю прокурораСуботіної С.А.

захисників: ОСОБА_6, ОСОБА_7,

потерпілої ОСОБА_8,

представника потерпілої ОСОБА_9,

засудженого ОСОБА_10,

розглянула матеріали кримінальної справи за апеляційними скаргами прокурора у справі, потерпілої ОСОБА_8, засудженого ОСОБА_10 та його захисників ОСОБА_7 і ОСОБА_6 на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 лютого 2014 року, яким

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, раніше не судимий,

засуджений за п. 2 ч. 2 ст.115 КК України - на п'ятнадцять років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 185 КК України ОСОБА_10 виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.

Із засудженого ОСОБА_10 стягнуто на користь потерпілих: ОСОБА_8 та ОСОБА_11 по 100.000 грн. кожному в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 в частині відшкодування матеріальних збитків в сумі 56.737, 65 грн. залишено без розгляду та роз'яснено право на звернення в порядку цивільного судочинства.

В решті позовних вимог ОСОБА_8 та ОСОБА_11 відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_10 на користь НДЕКЦ УМВС України в Черкаській області 774 грн, та на користь ДНДЕКЦ МВС України - 5.168 грн. в рахунок відшкодування судових витрат при проведенні судових експертиз.

Вирішена доля речових доказів по справі.

За вироком місцевого суду ОСОБА_10 засуджений за те, що він 25 липня 2010 року близько 23 години перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння на березі річки Гнилий Тікіч в м. Звенигородка, Черкаської області разом зі своєю знайомою ОСОБА_11, яка перебувала в стані вагітності (згідно висновку судово-медичної експертизи № 12/11 від 1.12.2010 року «...тривалість вагітності 28-30 тижнів...») про що достовірно знав ОСОБА_10, під час сумісного розпиття спиртних напоїв, в процесі сварки, яка виникла на грунті особистих неприязних відносин до останньої, маючи умисел направлений на вчинення умисного вбивства, наявною у нього сокирою вчинив умисне вбивство, тобто протиправне заподіяння смерті іншій людині, а саме: почав наносити потерпілій ОСОБА_11 удари обухом сокири по голові та обличчю, спричинивши ОСОБА_11 тілесні ушкодження: черепно-мозкову травму у вигляді руйнування головного мозку, забійних ран на обличчі в кількості трьох, забійної рани в правій скронево-потиличній ділянці, крововиливів в м"які покрови черепа з внутрішнього боку, численних переломів склепіння та основи черепа, синців на верхній та нижній повіках правого ока та біля зовнішнього кута правого ока, що виникли від дії твердих тупих предметів (предмета) та, у відповідності до висновку судово-медичної експертизи № 12/11 від 1.12.2010 року, зазначені тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок чого і настала смерть потерпілої ОСОБА_11

Не заперечуючи доведеності вини ОСОБА_10 у вчинені інкримінованого йому органом досудового слідства злочині прокурор в апеляції ставить питання про скасування вищезазначеного вироку місцевого суду від 12.02.2014 року через невідповідність призначеного ОСОБА_10 покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м"якості.

Вказує, що відповідно до положення абз. 2 п. 1 ПП ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання, суди зобов"язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом"якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Однак, суд першої інстанції, постановляючи рішення стосовно ОСОБА_10, зазначені вимоги закону в достатній мірі не врахував, оскільки під час досудового та судового слідства ОСОБА_10 свою вину не визнав, не покаявся у скоєному, не сприяв суду у встановленні істини у справі, а всіляко намагався уникнути відповідальності за скоєне та не відшкодував потерпілим завданих збитків.

Зазначає, що у відповідності до приписів п. 7 вказаної Постанови ПВСУ, особа, якій заподіяно шкоду і яка пред"явила вимогу про її відшкодування, визнається одночасно потерпілим та цивільним позивачем, їй забезпечуються всі передбачені законом права як потерпілого, так і цивільного позивача.

Просить постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_10 покарання за вчинення злочину передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України у вигляді довічного позбавлення волі; цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задовольнити частково, а саме стягнути з засудженого ОСОБА_10 1.490 грн.

Потерпіла ОСОБА_8 в апеляції ставить питання також про скасування вироку суду першої інстанції та винесення нового вироку, яким ОСОБА_10 засудити до довічного позбавлення волі. Також потерпіла просить апеляційну інстанцію скасувати рішення місцевого суду в частині прийняття рішення стосовно виправдання ОСОБА_10 за ч.1 ст. 185 КК України, так як вона вважає, що дане рішення суд прийняв не законно, і просить суд задовольнити заявлений нею цивільний позов.

Засуджений ОСОБА_10 в апеляційній скарзі просить вирок місцевого суду щодо нього скасувати та постановити відносно нього виправдувальний вирок у зв"язку з недоведеністю його участі у вчиненні інкримінованого йому у вину злочині.

При цьому посилається на покази ряду свідків по справі та зазначає, що в ході проведення досудового слідства по справі до нього були застосовані недозволені методи з боку працівників міліції, а зокрема психічний та фізичний тиск, що в послідуючому послужило тому що засуджений вимушений був себе оговорити.

Захисник ОСОБА_7, діючи в інтересах засудженого ОСОБА_10 в апеляції ставить питання про скасування вироку місцевого суду та постановлення щодо ОСОБА_10 виправдувального вироку.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом, під час розгляду справи були допущені порушення вимог КПК України, Конституції України та ряду нормативно-правових актів.

Зокрема, вказує на порушення вимог кримінально-процесуального законодавства під час оформлення протоколів відтворення обстановки та обставин події, явки з повинною та виготовленні інших процесуальних документів.

Крім того зазначає, що по за увагою суду залишились і висновки судових експертиз, які, ніби-то спростовують вину ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих йому у вину злочинів.

Захисник ОСОБА_6, діючи в інтересах засудженого ОСОБА_10 в апеляційній скарзі просить скасувати вирок Смілянського міськрайонного суду від 12.02.2014 року та постановити щодо ОСОБА_10 виправдувальний вирок.

При цьому посилається на ряд доказів по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, підтримавшу апеляцію прокурора у справі, потерпілу ОСОБА_8 та її представника ОСОБА_9, підтримавших апеляцію потерпілої та підтримавших апеляційні вимоги прокурора в частині призначення ОСОБА_10 покарання у виді довічного позбавлення волі, засудженого ОСОБА_10 та його захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7, підтримавших подані ними апеляційні скарги та які заперечували проти задоволення апеляцій прокурора та потерпілої, перевіривши матеріали справи і обміркувавши над доводами вищезазначених апеляцій учасників процесу, колегія суддів приходить до наступного.

Висновок суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому у вину злочині, за який він засуджений при обставинах, викладених у вироку, підтверджений зібраними по справі доказами, яким місцевим судом дана вірна юридична оцінка.

При цьому оцінка зібраних по справі доказів судом була проведена всебічно, повно і об"єктивно з наведенням конкретних доказів вини ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 2 п.2 КК України та належним обґрунтуванням того висновку до якого він дійшов після розгляду справи по суті з посиланням на матеріали справи.

Так, наявність тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_11, а зокрема: черепно-мозкової травми у вигляді руйнування головного мозку, забійних ран на обличчі в кількості трьох, забійної рани в правій скронево-потиличній ділянці, крововиливів в м"які покрови черепа з внутрішнього боку, численних переломів склепіння та основи черепа, синців на верхній та нижній повіці правого ока та біля зовнішнього кута правого ока, що виникли від дії твердих тупих предметів (предмета), відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, незадовго до смерті; синці на лівому передпліччі та поперековій ділянці справа, виникли від дії твердих тупих предметів (предмета) незадовго до смерті, носять ознаки легких тілесних ушкоджень, викладено у висновку судово-медичної експертизи № 12/11 від 01.12.2010 року. Також, згідно вищезазначеного судово-медичного висновку вбачається, що причиною смерті потерпілої ОСОБА_11 є черепно-мозкова травма; всі виявлені при дослідженні трупа ушкодження мають ознаки прижиттєвості, та заподіяні незадовго до смерті потерпілої, або під час її настання; між отриманою черепно-мозковою травмою та настанням смерті мається прямий причинний зв"язок; тілесних ушкоджень на тілі трупа ОСОБА_11, які б могли свідчити про можливу самооборону чи самозахист, немає; після спричинення черепно-мозкової травми потерпіла померла майже одразу (на протязі часу, що обчислюється секундами); ушкодження на голові виникли від дії твердого тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею по формі наближеній ло прямокутної, яка найбільш вірогідно включає в себе ребро (ребра); локалізація і характер тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_11 виключають можливість утворення черепно-мозкової травми при падінні; при судово-токсикологічному дослідженні крові та м"яза трупа ОСОБА_11 виявлено етиловий спирт відповідно 0.64 та 0.60 проміле, що відносно живих осіб відповідає легкому ступеню алкогольного сп"яніння; виходячи з вираженості гнилісних змін можна припустити, що труп потерпілої перебував у воді близько 1-2 діб; на момент смерті ОСОБА_11 була вагітною; тривалість вагітності становить 28-30 тижнів (див. а.с. 17-23 т.3).

Колегія суддів вважає, що висновок суду про визнання винним ОСОБА_10 у скоєнні умисного вбивства потерпілої ОСОБА_11, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і грунтується на доказах, досліджених судом в судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку.

Так, винність засудженого ОСОБА_10 в скоєнні інкримінованого йому органом досудового слідства злочині підтверджується, зокрема:

- показаннями свідків: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, які дали в судовому засіданні суду першої інстанції відповідні покази викривального характеру щодо скоєння вбивства потерпілої ОСОБА_11 засудженим ОСОБА_10(див. покази свідків в протоколі сз місцевого суду);

- даними протоколу явки з повинною засудженого ОСОБА_10 від 29.07.2010 року, з якого вбачається, що засуджений сам добровільно зізнався у скоєнні ним умисного вбивства потерпілої ОСОБА_11 25.07.2010 року, так як остання шантажувала його вимагаючи у нього, щоб він покинув свою сім"ю та забезпечував її матеріально і жив з нею однією сім"єю (а.с. 1 т.2);

- даними протоколу огляду місця події від 27.07.2010 року з фототаблицями та схемою, з яких вбачається, що в річці Гнилий Тікіч, в районі перехрестя вулиці Енгельса та провул. Котовського в м. Звенигородка Черкаського району, було виявлено та вилучено труп молодої жінки в спортивному костюмі червоного кольору з ушкодженнями (ранами) голови та явними ознаками вагітності (а.с. 5-20 т. 1);

- даними протоколу обшуку від 29.07.2010 року з якого вбачається, що в будинку де проживав засуджений ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 під час обшуку 29.07.2010 року на піаніно було працівниками міліції виявлено та вилучено світлі шорти з написом „Адідас" з наявними на них плямами бурого кольору, схожими на кров ( а.с. 78 т.1);

- даними висновку судово-медичної експертизи за № 261 від 25.11.2010 року згідно якого вбачається, що на вилучених в будинку де проживав засуджений ОСОБА_10 чоловічих шортах виявлена кров людини, яка може мати походження за рахунок крові особи (осіб) з групою крові В (111); походження крові від потерпілої ОСОБА_11 не виключається ( а.с. 139-142 т.3);

- даними протоколу відтворення обстановки і обставин події від 30.07.2010 року, проведеної за участю ОСОБА_10, в ході якого останній добровільно розповів про обставини скоєння ним вбивства потерпілої ОСОБА_11 та вказав місце скоєння ним злочину, а також показав як саме наявною у нього сокирою скоїв умисне вбивство даної потерпілої, а її тіло скинув у воду у річку; сережки та мобільний телефон потерпілої викинув також у річку. Крім того, ОСОБА_10 показав місце де він викинув у річку Гнилий Тікіч знаряддя вбивства - сокиру, а на території підприємства УТОС - місце де спалив свої речі: футболку, шкарпетки, кросівки, пластикові стаканчики, спортивні штани і ковдру ( а.с. 41-57 т.2);

- даними висновку судово-медичної експертизи за №12/40 від 01.12.2010 року, з якого вбачається, що тілесні ушкодження, які виявлені на тілі потерпілої ОСОБА_11, могли бути заподіяні за тим механізмом, який ОСОБА_10 вказав при проведення відтворення обстановки і обставин події 30.07.2010 року ( а.с. 68-69 т. 3);

- даними протоколу огляду місця події від 01.08.2010 року з фототаблицями, з якого вбачається, що в річці Гнилий Тікіч, з південної сторони від автомобільного мосту, на відстані 20.6 м від його опор, посередині русла, з допомогою магнітного підйомника було виявлено і вилучено сокиру з дерев"яною ручкою, якою ОСОБА_10 скоїв навмисне вбивство потерпілої ОСОБА_11 ( а.с. 55-58 т.1);

- даними висновку судово-медичної експертизи за №184 від 05.11.2010 року, з якого вбачається, що на вилученій 01.08.2010 року з річки Гнилий Тікіч сокирі виявлено кров людини групи В (111) з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВО, походження якої від загиблої ОСОБА_11, яка має саме такий склад крові, не виключається ( а.с. 99-101 т. 3);

- даними висновку судової медико-криміналістичної експертизи за №77 мк від 25.11.2010 року, з якого вбачається, що пошкодження на шкіряному клапті №1 з голови загиблої ОСОБА_11 виникли від дії твердого тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, по формі наближеній до прямокутної, яка найбільш вірогідно включає в себе ребро (ребра); пошкодження на шкіряному клапті №2 виникли від дії твердого тупого предмета з обмеженою ребрами поверхнею, що має форму наближену до прямокутної розмірами 30 х 30 мм в межах контакту та твердого тупого предмету з тригранним кутом; можливість виникнення вказаних тілесних ушкоджень внаслідок дії обуха сокири наданої на експертизу - не виключається ( а.с. 128-129 т. 3);

- даними висновку додаткової судово-медичної експертизи за № 12/46 від 17.06.2013 року з якого вбачається, що смерть потерпілої ОСОБА_11 могла наступити в період з 22 до 23 години 25.07.2010 року ( а.с. 121 т.7). Також допитаний місцевим судом судово-медичний експерт ОСОБА_32 в судовому засіданні підтвердив даний ним судово-медичний висновок;

- даними висновку судової молекулярно-генетичної експертизи за №20-1155 від 01.11.2010 року з якого вбачається, що ОСОБА_10 може бути біологічним батьком плоду дитини, якою була вагітна потерпіла ОСОБА_11; ймовірність даного факту складає 99,999 % (а.с. 91-94 т.3);

- даними показаннями визнавального характеру самого засудженого ОСОБА_10 в ході проведення досудового слідства в статусі підозрюваного та обвинуваченого, а також під час проведення за його участю відтворення обстановки і обставин події, при цьому ОСОБА_10 визнавав факт вчинення ним умисного вбивства потерпілої ОСОБА_11 і дані його покази повністю узгоджувались з результатами проведених по справі судово-медичних експертиз як по механізму його вчинення так і в частині застосованого для цього знаряддя; також, покази засуджений давав в присутності захисника, тобто право на захист останнього порушено не було (а.с. 17-39; 41-56 т.2).

Також, згідно висновку акту амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №496 від 29.09.2010 року щодо визначення психічної повноцінності підекспертного ОСОБА_10 вбачається, що в ході проведення даної експертизи, а зокрема під час спілкування з членами судово-психіатричної експертної комісії ОСОБА_10 визнавав факт скоєння ним умисного вбивства потерпілої ОСОБА_11 і детально описав механізм скоєння ним даного злочину, при цьому лікарі - експерти ніякого тиску на останнього не чинили. Даний експертний висновок є повним, належним чином мотивованим та науково обгрунтованим ( а.с. 73-80 т.3).

При цьому, місцевий суд дійшов до правильного висновку в частині критичної оцінки висновку судово-психологічної експертизи № 1-366/11 від 18.12.2012 року, який складений експертом Черкаського відділення КНДІСЕ ОСОБА_33 ( а.с. 135 т.6), в якому останній дійшов до висновку, що ОСОБА_10 під час проведення з ним слідчих дій знаходився в стані фрустрації та розцінивши ці слідчі дії як психологічний тиск на останнього. Судом першої інстанції вірно зазначено, що даний висновок експерт належним чином не обгрунтував і навіть не зазначив у ньому, які ж саме слідчі дії експерт має на увазі, під час проведення яких на думку останнього, ОСОБА_10 перебував у такому стані. Необхідно зазначити, що проведення певних слідчих дій з будь-якою особою, за наявності передбачених для цього законом підстав та у відповідності з вимогами закону, не дає підстав розцінювати такі дії працівників правоохоронних органів як психологічний тиск на таких осіб.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про визнання винним ОСОБА_10 у скоєнні умисного вбивства потерпілої ОСОБА_11, яка перебувала в стані вагітності, за яке його засуджено відповідає фактичним обставинам справи і грунтується на доказах, досліджених судом в судовому засіданні, яким суд дав належну правову оцінку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив всі докази по справі, обгрунтовано визнав їх допустимими та достатніми, правильно встановив фактичні обставини справи та прийшов до правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочині. За таких обставин його винність у вбивстві потерпілої ОСОБА_11, яка перебувала в стані вагітності, є доведеною і сумнівів не викликає.

Посилання захисника ОСОБА_10 - ОСОБА_6 на „висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 02.06.2014 року за №8", який останній надав апеляційному суду, як на підставу для скасування вироку місцевого суду, оскільки він суперечить висновку експертів про наявність та механізм утворення у потерпілої тілесних ушкоджень, що привели до настання її смерті, колегія суддів не може взяти до уваги, виходячи з наступних підстав.

За змістом ст. 48 КПК України 1960 року в обов"язки захисника не входить його право призначати експертизу, а лише запитувати та одержувати документи та їх копії.

Згідно закону, право на призначення експертизи про наявність тілесних ушкоджень, їх тяжкість, причину смерті належить лише органам досудового розслідування, прокурору та суду. При призначенні експертизи, експерти попереджаються про кримінальну відповідальність.

Висновок спеціаліста по заподіянню тілесних ушкоджень та причини смерті потерпілої особи в кримінальній справі законом не передбачений і за процедурою не відповідає вимогам закону. Крім цього, дане питання не було предметом розгляду та дослідження в суді першої інстанції.

А тому, колегія суддів приходить до висновку, що кваліфікація дій ОСОБА_10 місцевим судом за п.2 ч.2 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння потерпілій ОСОБА_11 смерті, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, кваліфіковані вірно.

Як вбачається з матеріалів справи та вироку місцевого суду від 12.02.2014 року, ОСОБА_10 виправданий за ч.1 ст. 185 КК України за відсутністю в його діях складу злочину. На думку колегії суддів місцевий суд обгрунтовано та на законних підставах прийняв рішення в частині виправдання ОСОБА_10 за ч.1 ст. 185 КК України. Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку під час розгляду даної кримінальної справи, що ОСОБА_10 після скоєння ним вбивства потерпілої ОСОБА_11 хоча і і заволодів належним потерпілій майном, а саме: її мобільним телефоном, ключами від її квартири та золотими сережками, але ці дії він зробив не з корисливих мотивів, а з метою приховати його злочинні дії, пов"язані з вбивством потерпілої та імітувати нібито пограбування останньої, щоб ускладнити в свою чергу розкриття даного злочину та позбавити працівників правоохоронних органів, в разі виявлення трупа, можливості швидко ідентифікувати його, та з метою знищення доказів своєї причетності до його скоєння. Про вищезазначені наміри засудженого ОСОБА_10 свідчить і те, що відразу ж після скоєного вбивства потерпілої, її мобільний телефон, в якому були зафіксовані його дзвінки, а також і золоті сережки потерпілої, які останній раніше подарував загиблій, він викинув у річку.Такі самі ж дії ОСОБА_10 зробив і зі знаряддям скоєння вбивства потерпілої - сокирою, яку також, з метою приховати її як речовий доказ, викинув у річку і яка в ході проведення досудового слідства по справі була знайдена і вилучена працівниками міліції. Крім цього, прокурором в ході розгляду справи було прийняте рішення про виключення з пред"явленого раніше ОСОБА_10 обвинувачення за ч.1 ст. 185 КК України, яке на думку колегії суддів є обгрунтованим. А тому, оскільки потерпілі по справі ОСОБА_8 та ОСОБА_11 не погодились з позицією державного обвинувача і підтримали обвинувачення, яке було пред"явлене ОСОБА_10 першопочатково, то суд першої інстанції вірно та на законних підставах прийшов до висновку стосовно прийняття рішення в частині виправдання ОСОБА_10 за ч.1 ст. 185 КК України за відсутністю складу даного злочину в його діях. Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні вимоги потерпілої ОСОБА_8 в цій частині про засудження ОСОБА_10 за ч.1 ст. 185 КК України задоволенню не підлягають, так як вони не грунтуються на законі.

Судом при прийнятті рішення враховано наявність як пом"якшуючих відповідальність ОСОБА_10 обставин так і наявність обтяжуючої його відповідальність обставини, а саме перебування його під час скоєння злочину у стані алкогольного сп"яніння.

Що стосується покарання, то колегія суддів вважає, що воно ОСОБА_10 призначене з врахуванням характеру та ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину і відповідає вимогам ст. 65 КК України, визначене в межах санкції, яка передбачена п.2 ч.2 ст. 115 КК України і є достатнім для перевиховання засудженого та недопущення вчинення ним нових злочинів.

При цьому, місцевим судом також враховано і ту обставину, що безпосередньою причиною скоєння ОСОБА_10 даного злочину сприяла неправильна поведінка самої загиблої потерпілої ОСОБА_11, яка, знаючи про те, що засуджений має дружину та двох дітей, тривалий час підтримувала з ним інтимні стосунки, а завагітнівши від нього - намагалась зруйнувати його сім"ю, вимагаючи щоб він залишив свою дружину та став проживати з нею, погрожуючи, що інакше вона розповість про їх інтимні стосунки та про свою вагітність не лише дружині засудженого, а і його дітям.

За таких обставин посилання про м"якість призначеного ОСОБА_10 покарання, викладеного в апеляціях прокурора та потерпілої ОСОБА_8, - є безпідставними, оскільки вони не грунтуються на зібраних по справі доказах.

З врахуванням характеру скоєного ОСОБА_10 злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких, наслідків, які настали після його скоєння для потерпілих по справі ОСОБА_8 та ОСОБА_11, перенесених в зв"язку з цим ними моральних страждань, виходячи з засад розумності та справедливості обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про стягнення із засудженого ОСОБА_10 на користь кожного з потерпілих по 100.000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Також, колегія суддів вважає, що місцевим судом на законних підставах позовні вимоги потерпілої ОСОБА_8 про відшкодування на її користь 56737 грн. 65 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, залишені без розгляду, так як надані нею до суду світлокопії документів, які підтверджують понесені нею матеріальні витрати, належним чином не посвідчені, деякі з них містять суперечливі дані стосовно понесених нею витрат, що в свою чергу унеможливило суд першої інстанції прийняти рішення стосовно даних позовних вимог потерпілої. Потерпілій ОСОБА_8 судом роз"яснено про її право на звернення з даними позовними вимогами до місцевого суду в порядку цивільного судочинства. А тому, на думку колегії суддів, права потерпілої ОСОБА_8 в частині відшкодування матеріальної шкоди в даному випадку не порушені. За нею залишено право на звернення до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства.

Що стосується посилань в апеляціях як засудженого ОСОБА_10 так і його захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 стосовно непричетності ОСОБА_10 до скоєння вбивства потерпілої ОСОБА_11 та тверджень останніх про застосування до ОСОБА_10 недозволених методів дізнання та слідства, а зокрема фізичного та психічного тиску на останнього з боку працівників міліції, в результаті чого, як вважають апелянти, ОСОБА_10 нібито самооговорив себе, то дані посилання апелянтів спростовуються матеріалами справи, а зокрема: дані питання були предметом відповідної перевірки, яка проводилась за дорученням місцевого суду від 04.04.2012 року (див. а.с. 169 т.5) органами прокуратури Звенигородського району, в ході якої ніяких даних про застосування незаконних методів впливу на ОСОБА_10 з боку працівників правоохоронних органів під час проведення досудового слідства не було встановлено, що підтверджується даними постанови ст. слідчого Звенигородської міжрайонної прокуратури Маркова О.Г. від 20.06.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників Звенигородського РВ УМВС України в Черкаській області, які приймали участь в проведенні досудового слідства по даній кримінальній справі за відсутністю в діях останніх складу злочину, передбаченого ст. ст. 364, 365 КК України (див. мат. справи: а.с. 10 т.6). Тим більше вищезазначена постанова слідчого прокуратури про відмову в порушенні кримінальної справи ОСОБА_10 оскаржена не була. Аналогічні результати були отримані і в ході службового розслідування, яке було проведене заступником начальника Звенигородського РВ УМВС України в Черкаській області Чадним С.А., які викладені ним у відповідному висновку від 20.06.2012 року ( див. мат. справи: а.с. 67-68 т.6). Вищезазначені висновки об"єктивно узгоджуються і даними висновку судово-медичної експертизи за № 24 від 30.07.2010 року, з якої вбачається, що на момент її проведення у ОСОБА_10 ніяких тілесних ушкоджень не було виявлено і жодних скарг від останнього щодо застосування до нього фізичного тиску (насилля) з боку співробітників правоохоронних органів не було (див. а.с. 27 т.3).

Також, судом першої інстанції на думку колегії суддів, на законних підставах та обгрунтовано було визнано як допустимим та належним доказом протокол виїмки від 27.08.2010 року (див. а.с. 44 т.3) де в якості понятої була присутня гр. ОСОБА_36, яка є матір"ю слідчої ОСОБА_37, яка складала даний протокол, оскільки дана слідча дія реально мала місце, проведена належною посадовою особою і її хід і результати в ньому зафіксовані правильно та достовірно. А тому, посилання захисників засудженого ОСОБА_10 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в цій частині своїх апеляційних вимог щодо сумнівів в законності проведеної вищезазначеної слідчої дії, є також безпідставними.

Колегія суддів вважає, що місцевим судом на законних підставах, належним чином обгрунтовано та мотивовано визнано неналежними та недопустимими доказами по справі такі слідчі дії, як: а) протокол додаткового огляду місця події від 28.07.2010 року (див. а.с. 37-47 т.1), який був складений слідчим Звенигородського РВ УМВС Шпильовим Є.С., який не був включений до складу слідчої групи для розслідування даного злочину, згідно наказу затвердженого постановою начальника відділу розслідування злочинів скоєних проти життя, здоров"я, статевої свободи та статевої недоторканості особи СУ ГУ МВС України в Черкаській області від 27.07.2010 року (див. а.с. 25-26 т.1), а тому даний слідчий не мав процесуальних повноважень на складання даного процесуального документу; та б) протокол огляду предметів від 30.07.2010 року (див. а.с. 58 т.2), оскільки зазначена в ньому сокира, як знаряддя злочину, була виявлена і вилучена з річки Гнилий Тікіч лише 01.08.2010 року, тобто даний протокол фактично було складено вже після її вилучення, а не 30.07.2010 року як вказала слідча; ті обставини, що сокира була виявлена і вилучена 01.08.2010 року а також факт складання даного протоколу вже після вказаної дати підтвердила в судовому засіданні допитана в якості свідка колишня слідча ОСОБА_37, яка пояснила в суді, що дату 30.07.2010 року в зазначеному протоколі, вона вказала помилково.

А тому, виходячи з наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для виправдання ОСОБА_10 за п.2 ч.2 ст. 115 КК України та задоволення апеляційних вимог як засудженого ОСОБА_10 так і його захисників.

В зв"язку з викладеним доводи апеляцій прокурора, потерпілої ОСОБА_8, засудженого ОСОБА_10 та його захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про незаконність вироку суду першої інстанції від 12.02.2014 року щодо ОСОБА_10, є необґрунтованими і до задоволення не підлягають.

Керуючись ст. ст. 362, 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

В задоволенні апеляційних скарг: прокурора, потерпілої ОСОБА_8, засудженого ОСОБА_10 та його захисників: ОСОБА_7 і ОСОБА_6 - відмовити, а вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 лютого 2014 року щодо ОСОБА_10 - залишити без змін.

Головуючий :

Судді :