Справа № 22-49/08 Головуючий в 1 інстанції: Сидоренко З.С.
Доповідач: Мельник ЮМ.
РІШЕННЯ
іменем України
21 січня 2008 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивльних справах Апеляційного суду Рівненської області в
складі:
Головуючого - судді: Оніпко О.В.
Суддів: Мельника Ю.М., Хилевича С.В.,
при секретарі Томашевській І.М.
за участю представника позивача ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дубровицького районного суду від 23 жовтня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2007 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 50 000 грн. для відшкодування майнової та 5000 грн. - моральної шкоди.
В обгрунтування позовних вимог покликався на те, що 22 листопада 2006 року ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «Фіат-Дукато» р.н. НОМЕР_1, порушив правила дорожнього руху і здійснив наїзд на автодорозі в с. Орв»яниця Дубровицького району на стадо корів приватного сільськогосподарського підприємства «Промінь» , власником якого є позивач. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинуло три корови, чим позивачеві було завдано майнову шкоду на суму 50 000 грн. та моральну шкоду на суму 5000 грн.
Рішенням Дубровицького районного суду від 23 жовтня 2007 року ухвалено стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 31931 грн. для відшкодування майнової шкоди , 5000 грн. - для відшкодування моральної шкоди та стягнути 1830 грн. судових витрат
У поданій до суду апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд 1 інстанції не врахував, що дорожньо-транспортна пригода сталася як із його вини, так і з вини позивача , який не забезпечив безпечний перегін стада корів через автодорогу, що і стало причиною ДТП. Вважає висновки суду про під ставність позовних вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди необгрунтованими.
Із зазначених підстав просив рішення суду 1 інстанції скасувати.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник , давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги , просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про зменшення розміру відшкодування майнової шкоди до 5160 грн. ( дійсної вартості корів) , а в задоволенні решти позовних вимог просили відмовити.
Представник позивача просить відхилити апеляційну скаргу як безпідставну , а рішення суду 1 інстанції залишити без зміни, вказуючи на законність та обгрунтованість цього рішення .
Колегія суддів прийшла до висновку , що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково із слідуючих міркувань.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Судом першої інстанції вірно встановлено , що дорожньо-транспортна пригода , в результаті якої було смертельно травмовано три корови , була вчинена в результаті винних дій ОСОБА_1
Постановою Сарненського районного суду від 2 квітня 2007 року ОСОБА_1 за скоєння 22 листопада 2006 року дорожньо-транспортної пригоди в с. Орв»яниця було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ст. 124 КпАП України ( а.с. 37-38) , а відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України обставини , які встановлені постановою суду у справі про адміністративні правопорушення не потребує доказуванню з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування майнової та моральної шкоди , суд першої інстанції вірно виходив із того , що в результаті винних дій володільця джерела підвищеної небезпечності - ОСОБА_1 власнику майна - ОСОБА_2 було заподіяно майнову та моральну шкоду , яка відповідно до правил ст. 1166 , 1167 та 1187 підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка цю шкоду заподіяла.
За таких обставин суд 1 інстанції відповідно до вимог закону ухвалив стягнути із ОСОБА_1 на користь власника майна - ОСОБА_2 21120 грн. ( 1320 кг. X 16 грн.)-вартість корів, які загинули в результаті ДТП.
Разом із тим, визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди , суд 1 інстанції помилково прийшов до висновку , що відшкодуванню підлягає упущена вигода у вигляді недоотриманого доходу від реалізації молока, яке три корови , що загинули , могли б дати у 2007 році на суму 10811 грн.
Згідно приписів п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи , які особа могла б реально одержати за звичних обставин, якби її право не було порушене.
Позивачем не було надано суду доказів , які б свідчили про надій корів , які загинули внаслідок ДТП. Розрахунок нанесених збитків (а.с.59) не являється таким доказом.
Рішення суду не може грунтуватись на припущеннях, а тому колегія суддів прийшла до висновку , що позовна вимога ОСОБА_2 в частині відшкодування 10811 грн. збитків задоволенню не підлягає.
Одночасно колегія суддів прийшла до висновку , що ухвалюючи рішення в частині відшкодування 5000 грн. моральної шкоди , суд 1 інстанції не в повній мірі врахував вимоги ст.. 23 ЦК України.
Задовольняючи у цій частині позов , суд першої інстанції виходив із того, що душевні страждання позивача були викликані знищенням майна позивача винними діями відповідача та незаконним заволодінням та використанням відповідачем коштів від реалізації м»яса забитих корів.
Колегія суддів прийшла до висновку , що місцевим судом при визначенні розміру відшкодування не було враховано вимоги ч.3 ст. 23 ЦК України , яка зобов»язує суд при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховувати характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізувати, ступеня вини особи , яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування , а також із урахуванням обставин , які мають істотне значення.
Судом першої інстанції не було враховано, що шкода , яка була завдана позивачеві була наслідком необережних , а не навмисних дій відповідача. Не враховано також і те, що відповідач намагались передати позивачеві для відшкодування майнової шкоди кошти , які він отримав від реалізації м»яса корів, однак позивач від цих коштів відмовився.
Окрім того , посилання суду 1 інстанції на те, що моральна шкода позивачеві заподіяна незаконним заволодінням відповідачем коштами позивача є безпідставним , оскільки із матеріалів справи слідує, що позивач добровільно передав туши вбитих корів Трищуку С.П. для реалізації.
У зв»язку із зазначеним , колегія суддів прийшла до висновку , що розмір відшкодування моральної шкоди , з урахуванням вказаних обставин необхідно зменшити до 1000 грн.
Судом першої інстанції із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто 1800 грн. судових витрат на правову допомогу.
Враховуючи обсяг допомоги адвоката й витрачений ним час , колегія суддів прийшла до висновку за необхідне зменшити розмір відшкодування цих витрат до 1000 грн.
Оскільки рішення суду 1 інстанції було ухвалено з порушенням норм матеріального права а висновки суду не відповідають обставинам справи , то вказане рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 на суму 23150 грн. ( 21120 грн.+1000 грн. + 1000 грн. + 30 грн.)
Керуючись ст. п.2 ч.1 ст. 307, п.3 та п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України ст..314-316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дубровицького районного суду від 23 жовтня 2007 року скасувати.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 21120 грн. майнової шкоди , 1000 грн. моральної шкоди, 1030 грн. судових витрат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місців із дня набрання ним законної сили.