У Х В А Л А

Іменем України

07 липня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - Ігнатюка Б.Ю.

суддів - Мацунича М.В., Панька В.Ф.

при секретарі - Савариній Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25 жовтня 2013 року по справі за позовом прокурора міста Ужгорода до Ужгородської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення Ужгородської міської ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та договору дарування,-

в с т а н о в и л а :

Прокурор міста Ужгорода звернувся до суду з позовом до Ужгородської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення Ужгородської міської ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та договору дарування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проведеною прокуратурою міста перевіркою встановлені порушення Ужгородською міською радою ряду вимог законодавства під час передачі у власність ОСОБА_7 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 а саме: підставою надання земельної ділянки є наявність у власності ОСОБА_4 квартири за адресою АДРЕСА_1, що підтверджено останньою відповідною довідкою КП "БТІ у м. Ужгороді ". Але така довідка не відповідає дійсності, оскільки КП "БТІ у м. Ужгороді " вона не видавалась. Перевіркою встановлено, що будинок АДРЕСА_1 є двохквартирний і належав ОСОБА_8 і ОСОБА_5

Прийняття оскаржуваного рішення на підставі якого виданий державний акт, внаслідок якого спірна земельна ділянка перейшла у приватну власність, порушує право територіальної громади міста Ужгорода та власників будівлі АДРЕСА_1. Тому територіальній громаді міста Ужгорода та власникам будівлі завдано збитки у вигляді незаконного переходу права на земельної ділянки площею 0,0379 по АДРЕСА_1. Крім цього, одержавши у власність земельну ділянку ОСОБА_4 відчужила її безоплатно ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 28 липня 2010 року. Оскільки державний акт виданий ОСОБА_4 є недійсним вона не являлася власником оспорюваної земельної ділянки, а тому не мала права дарувати її ОСОБА_3

Прокуратурі міста Ужгорода стало відомо про дані порушення при проведенні перевірки 10.09.2011р. Головним управлінням Держкомзему у Закарпатській області, а тому строк позовної давності пропущений позивачем з поважних причин.

У зв'язку з наведеним прокурор міста Ужгорода просив визнати строк позовної давності пропущеним з поважних причин та поновити його; визнати незаконним та скасувати державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 468803 виданий 05.03.2009 р. Ужгородською міською радою ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0379 га в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки в АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки, 2110100000:05:002:0188, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який посвідчено нотаріально 28 липня 2010 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за № 2963; скасувати витяг з поземельної книги виданий 04 квітня 2011 року відділом Держкомзему у м. Ужгороді на ім'я ОСОБА_3 на зазначену земельну ділянку.

Рішенням суду першої інстанції вищевказані позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 не погодився з цим рішенням, порушив питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник апелянта подану скаргу підтримав.

Представник прокуратури та ОСОБА_6 вважали, що підстав для задоволення скарги немає.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймали участь у судовому засіданні та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що дії Ужгородської міської ради щодо реалізації повноважень у сфері земельних відносин стосовно спірної земельної ділянки є незаконними; не може вважатися набуте у законний спосіб право власності ОСОБА_4, а в подальшому ОСОБА_3, на землю; про вказані в позові порушення позивачу стало відомо при проведенні перевірки 10.09.2011р., тому строк позовної давності пропущеним позивачем з поважних причин.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в даному спорі не зрозумілим є правовий статус прокурора, так як він не захищає жодного громадянина, а права держави не порушені; також вважає, що судом не наведено підстав для поновлення строку позовної давності; стверджує, що власник земельної ділянки не звертався до суду із позовом про витребування майна з чужого володіння, а тому є безпідставним визнання недійсним договору дарування земельної ділянки.

Однак дані доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги на підставі наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 45 ЦПК України з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. При цьому прокурор повинен надати суду документи, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звертаючись до суду на підставі ст. 45 ЦПК України, обґрунтував у чому полягає порушення прав громадян, територіальної громади і набув статусу позивача.

Посилання апелянта на те, що судом не наведено підстав для поновлення строку позовної давності, не відповідає дійсності: в рішенні суду зазначено, що про дане правопорушення прокурору стало відомо після проведення перевірки 10.09.2011р. і саме ця обставина є підставою для поновлення строку позовної давності. Більш цього, як зазначено в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, із заявою про застосування строку позовної давності як підстави у відмові у позові в суді першої інстанції ніхто з відповідачів не звертався.

Щодо доводу про не звернення власника земельної ділянки про витребування останньої з володіння апелянта слід зазначити, що такого звернення дійсно не було і судом таке питання взагалі не вирішувалось: при розгляді справи вирішено ті питання, які буди поставлені прокурором перед судом, що відповідає вимогам ст.11 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Тому, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст.307, 308, 314 ЦПК України, судова колегія

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25 жовтня 2013 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді :