УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2006 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Хруняка Є.В.,
суддів Флісака Р.Й., Ладики Я.І.,
потерпілої ОСОБА_1,
адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому засіданні справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_1, на вирок Яремчанського міського суду від 10 жовтня 2006 року, -
встановила:
Цим вироком ОСОБА_3, уродженка та жителька м. Яремча Івано-Франківської області, українка, громадянка України, з середньою-спеціальною освітою, непрацююча, одружена, на утриманні має одну неповнолітню дитину, раніше не судима, -
засуджена за ст.356 КК України на 700 грн. штрафу.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 135 грн. матеріальної та 600грн. моральної шкоди.
За вироком ОСОБА_3 визнана винною та засуджена за таких обсатвин.
1 березня 2005 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 було укладено угоду про інвестування нею коштів на проведення капітального ремонту орендованого приміщення та придбання інвентаря для салону-перукарні „ІНФОРМАЦІЯ_1" в м. Яремча. Згідно цієї угоди засуджена провела капітальний ремонт приміщення, придбала майно та інвентар для послідуючої діяльності салону-перукарні. Проте, виник спір стосовно приватизації салону-перукарні, оскільки єдиним орендарем даного приміщення була потерпіла. Включити в співвласники ОСОБА_3 потерпіла відмовилась, тому ОСОБА_3 вирішила припинити свою діяльність в салоні-перукарні, про що в усній та письмовій формі вона попередила потерпілу. Не дочекавшись від потерпілої повернення майна та обладнання, яке вона придбала за власні кошти, а також погашення понесених нею затрат на ремонт, ОСОБА_3 25.02.2006 року біля 18год. самовільно, у відсутності потерпілої, як власника салону, вивезла належне їй майно, чим завдала значної шкоди інтересам потерпілої, оскільки робота салону-перукарні була паралізована.
Справа №11-508/2006р. Головуючий у 1-й інстанції Свирида Т.Й.
Категорія ст.356 КК України Доповідач: Хруняк Є.В.
Потерпіла ОСОБА_1 подала апеляцію, в якій просить вирок в частині цивільного позову щодо ОСОБА_3 змінити та постановити свою ухвалу якою стягнути з засудженої на користь ОСОБА_1 9406грн. матеріальної шкоди; 2 тис.грн. неотриманого доходу з 25.02. по 9.05.2006 року; затрати по утриманню орендованого приміщення на суму 135грн. та 20тис.грн. моральної шкоди та зобов"язати засуджену повернути їй незаконно вивезену бухгалтерську документацію.
Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілої ОСОБА_1 її адвоката ОСОБА_2, які підтримали апеляцію, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.
Висновок суду про доведеність вини засудженої ОСОБА_3 у вчиненні самоуправства, доведена наведеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку і правильно кваліфікував її дії за ст.356 КК України і не оспорюється в поданій апеляції.
Твердження в апеляції потерпілої ОСОБА_1 про те, що суд не взяв до уваги докази, які підтверджують, що саме вона відкрила салон-перукарню „ІНФОРМАЦІЯ_1", провела всі необхідні ремонти, працювала одна і вважає, що суд безпідставно вказав, що не тільки вона, а не ОСОБА_3 придбала обладнання і інвестор для послідуючої роботи в салоні і стверджує, що трудовий договір ОСОБА_3 укладено тільки через 5 місяців після відкриття салону. Вказує на те, що вона приміщення розміром 18м2 не ремонтувала, оскільки не було рішення на проведення його ремонту.
Засуджена ОСОБА_3в судовому засіданні стверджувала, що ОСОБА_1 уклала договір оренди вказаного приміщення, основне обладнання придбали разом з потерпілою, ремонтні роботи проводили разом.
01.03.2005 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали угоду про інвестування об"єкту в якій вказали, що саме придбане майно для потреб салону, однак скільки затрачено коштів, є об"єктом вирішення.
А тому суд першої інстанції, приймаючи рішення про вирішення цивільного позову в кримінальній справі, на думку колегії суддів, обгрунтовано прийшов до висновку про те, що самовільними діями ОСОБА_3 було заподіяно шкоду інтересам потерпілої, оскільки фактично була припинена робота перукарні. Крім цього, потерпіла за період з 25.02. по 09.05.2006р. сплатила за орендоване приміщення 135грн. в той час, коли з вини засудженої перукарня не працювала.
Діями засудженої потерпілій також було заподіяно моральну шкоду, оскільки остання понесла певні душевні страждання. Разом з тим, суд першої інстанції врахував характер і обсяг цих страждань, і прийшов до висновку, що розмір цієї шкоди, на яку претендує потерпіла, підлягає зменшенню.
Не знайшло свого підтвердження обвинувачення потерпілої в тій частині, що внаслідок вивезення майна, їй було заподіяно матеріальну шкоду в сумі 9406грн., оскільки з долученої до справи угоди про інвестування об"єкту між фізичними особами від 01.03.2005року укладеної між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та додатків до цієї угоди, видно, що засуджена фактично була власником незаконного забраного в потерпілої майна (а.с.33-36).
Як вбачається із матеріалів справи, потерпіла суду першої інстанції не пред"явила будь-яких доказів того, що внасідок припинення діяльності перукарні, вона не отримала дохід в сумі 2000грн.
Тому з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілої задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляцію потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Яремчанського міського суду від 10 жовтня 2006 року відносно засудженої ОСОБА_3 - без зміни.