Номер провадження: 22-ц/785/5053/14

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.

Доповідач Кононенко Н. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: Кононенко Н.А.

суддів: Виноградової Л.Є., Сегеди С.М.

при секретарі: Феленко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» про визнання незаконними наказів про звільнення та запису в трудовій книжці, зміни причини та формулювання звільнення, зобов»язання надати довідку для державного службовця та сплатити разову допомогу в розмірі 10-ти кратного окладу, скасування наказу про звільнення, поновленні на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, стягнення різниці у заробітку з грудня 2009 року по червень 2011 року, сплати середнього заробітку за період з липня 2011 року до 23 серпня 2011 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 березня 2014 року, -

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, який в подальшому неодноразово уточнював до КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» про визнання незаконними наказів про звільнення та запису в трудовій книжці, зміни причини та формулювання звільнення, зобов»язання надати довідку для державного службовця та сплатити разову допомогу в розмірі 10-ти кратного окладу, скасування наказу про звільнення, поновленні на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, стягнення різниці у заробітку з грудня 2009 року по червень 2011 року, сплати середнього заробітку за період з липня 2011 року до 23 серпня 2011 року.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 березня 2014 року було відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» про визнання незаконними наказів про звільнення та запису в трудовій книжці, зміни причини та формулювання звільнення, зобов»язання надати довідку для державного службовця та сплатити разову допомогу в розмірі 10-ти кратного окладу, скасування наказу про звільнення, поновленні на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, стягнення різниці у заробітку з грудня 2009 року по червень 2011 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу у якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що позовні вимоги не грунтуються на законі, відповідач у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вчинив записи у трудовій книжці позивача, згідно до його заяви про звільнення за власним бажанням, та у подальшому змінив цей запис, доповнивши його фразою "у зв"язку з виходом на пенсію державного службовця".

У відповідності до ч. 3 ст.235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним, або такм, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це тяге за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов"язаний змінити формулювання івказати у рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Оскільки підстав звільнення позивача була внесена у його трудову книжку у відповідності до чинного законодавства, то підстав для зміни рішення у цій частині немає.

У частині стягнення різниці у заробітку у період з грудня 2009 по червень 2011 року судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено через ненадання доказів фактичної наявності такої різниці.

Так як позивач був на законних підставах звільнений з роботи і причин для його поновлення на займаній посаді або зміни формулювання причини його звільнення суд першої інстанції не знайшов, а тому обгрунтовано прийшов до висновку про відмову у позові в частині нарахування компенсації збитку від інфляції та 3% річних.

Судова колегія також погоджується з висновками районного суду у частині відмови у позові про стягнення з відповідача вихідної допомоги у розмірі 10 посадових окладів як державному службовцеві у зв"язку з виходом на пенсію. Відповідно до розпорядження Кабінету міністрів від 31 серпня 1995 року № 558 "Про віднесення деяких посад працівників державних спеціалізованих установ до категорій посад державних службовців", посада, яку займав позивач була віднесена до категорії державних службовців. Однак 8 квітня 2011 року вищеназване розпорядження втратило чинність на підставі Постанови Кабінету міністрів України № 314 "Про умови оплати праці працівників державних спеціалізованих установ судових експертиз", а отже на момент звільнення позивача 8 серпня 2011 року виплата вихідної допомоги у розмірі 10 місячних окладів йому законодавчо передбачена не була.

Виплата моральної шкоди працівникові власником або уповноваженим ним органом передбачена ст. 237-1 КЗпП України у разі якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки при звільненні позивача відповідач не порушив його законних прав, то районний суд підставно прийшов до висновку про необхідність відмови у цій частині позову.

Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись: п. 1 ч. 1 ст. 307; ст. 308; 315; 317; 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області:

Н.А. Кононенко

Л.Є. Виноградова

С.М. Сегеда