УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2006 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді: Іванів О.Й.,
суддів: Флісака Р.Й., Хруняка Є.В.,
за участю: прокурора Вирсти Т.П.,
потерпілого ОСОБА_1,
засудженої ОСОБА_2,
розглянувши 27 листопада 2006 року у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальну справу за апеляцією прокурора Косівського району на вирок Косівського районного суду від 18 серпня 2006 року, -
встановила:
Вказаним вироком ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, з середньою освітою, не одружена, на утриманні двоє малолітніх дітей, раніше не судима, громадянка України, засуджена за ст. 185 ч.З КК України із застосуванням ст. 69 КК України на два роки позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженій залишений тримання під вартою. Строк відбування покарання постановлено рахувати з 26 травня 2006 року. Речові докази по справі постановлено повернути за належністю потерпілому ОСОБА_1.
За вироком суду ОСОБА_2 визнана винною в тому, що: в другій декаді вересня 2005 року біля 12 год., 19 квітня 2006 року з 2 год. до 5 год. 30 хвилин, 17 травня 2006 року біля 19 години в с. Рожнів Косівського району, шляхом проникнення в житло потерпілого ОСОБА_1, вчинила таємне викрадення його майна відповідно на суми: 3060 грн., 810 грн. та 13827 грн., чим заподіяла потерпілому значної шкоди на загальну суму 17697 грн., повторно.
В апеляції та доповненні до неї прокурор Косівського району постановлений щодо засудженої ОСОБА_2 вирок вважає надто суворим, оскільки суд недостатньо врахував обставини, що пом'якшують покарання, та призначив покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженої. Просить пом'якшити ОСОБА_2 покарання, а також виключити з вироку визнану
Справа №11-492/2006р. Головуючий у 1 інстанції Цалин Б.М.
Категорія ст.185 ч.З КК України Доповідач: Іванів О.Й.
обтяжуючою покарання обставину „повторність", так як вона є кваліфікуючою ознакою і, крім того, виключити вмінену кваліфікуючу ознаку „завдання значної шкоди", оскільки сума завданих збитків по кожному з епізодів крадіжки є недостатньою для кваліфікації дій як таких, що завдали значної шкоди.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка підтримала апеляцію та просить її задовольнити, вирок суду змінити, заслухавши пояснення засудженої і потерпілого, які не заперечили доводів апеляції, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції прокурора, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав.
Висновок суду щодо доведеності вини засудженої ОСОБА_2 у вчиненому в апеляції не оспорюється, тому апеляційною інстанцією, відповідно до ч. 1 ст. 365 КПК України, не перевіряється.
Разом з тим, суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи та вірно кваліфікувавши дії засудженої за ч.З ст. 185 КК України, безпідставно визнав ОСОБА_2 винною та засудив її за вчинення крадіжки, що завдала значної шкоди потерпілому.
Так, згідно примітки до ст. 185 КК України, значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Внаслідок крадіжки майна, що мала місце у вересні 2005 року, потерпілому спричинено шкоди на суму 3060 грн., крадіжкою в квітні 2006 року потерпілому завдано шкоди на 810 грн. Внаслідок крадіжки у травні 2006 року завдані збитки потерпілому становлять 13827 грн.
Виходячи з розмірів податкової соціальної пільги 131 грн. на 2005р., 175 грн. на 2006р. сума завданих збитків по кожному з пред'явлених епізодів крадіжки не перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тому є недостатньою для кваліфікації дій засудженої як таких, що завдали значної шкоди.
Суд першої інстанції безпідставно склав суми заподіяної окремими злочинами шкоди та неправильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ознакою завдання значної шкоди потерпілому.
Крім того, призначаючи засудженій покарання, суд, в порушення вимог ч.4 ст. 67 КК України, безпідставно визнав обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2, вчинення нею злочину повторно, оскільки дана обставина є ознакою, що впливає на кваліфікацію злочину і вона не може ще раз враховуватись судом при призначенні покарання такою, що його обтяжує.
За наведених обставин доводи апеляції прокурора є обґрунтованими, тому вирок суду підлягає зміні з виключенням з його мотивувальної частини кваліфікуючої ознаки - завдання значної шкоди та посилання на вчинення злочину повторно як на обтяжуючу покарання обставину.
Призначаючи покарання засудженій, суд першої інстанції не в повній мірі врахував ряд обставин, що пом'якшують покарання: щире розкаяння у вчиненому, що вперше притягається до кримінальної відповідальності, що має на утриманні двох малолітніх дітей, що завдані збитки частково відшкодовані. Судом також не враховано думку потерпілого ОСОБА_1, який не бажав ОСОБА_2 суворої міри покарання, пов'язаної з позбавленням волі.
Сукупність цих та наведених вище даних суттєво знижують суспільну небезпеку вчиненого злочину і дають підстави колегії суддів для пом'якшення призначеного засудженій ОСОБА_2 покарання.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію прокурора Косівського району задовольнити.
Вирок Косівського районного суду від 18 серпня 2006 року відносно ОСОБА_2 змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку кваліфікуючу ознаку - „завдання значної шкоди" потерпілому та посилання як на обтяжуючу покарання обставину -„вчинення злочину повторно".
Пом'якшити ОСОБА_2 покарання та вважати її засудженою за ст. 185 ч. З КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді 6 (шести) місяців арешту.
Згідно ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_2 в строк відбування покарання час перебування її під вартою з 26 травня по 27 листопада 2006 року.
За відбуттям призначеного покарання запобіжний захід щодо ОСОБА_2 скасувати і звільнити її з-під варти негайно.
В решті вирок залишити без зміни.