ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2014 р. м. Київ К/9991/65305/11

колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,

розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Луганської області від 15 вересня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

В серпні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 1, евакуйована у 1986 році із зони відчуження та є інвалідом ІІ групи внаслідок впливу аварії на Чорнобильській АЕС. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2007 року зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області перерахувати позивачу основну та додаткову пенсії з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та 75 процентів мінімальної пенсії за віком з 26 жовтня 2006 року. Разом з тим, відповідач повинен був збільшити розмір пенсії з інвалідності позивача як потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 1 (евакуйована у 1986 році із зони відчуження) у 2,5 рази на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27 грудня 2005 року № 1293. Просила визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, пов'язаних з не нарахуванням та виплатою державної пенсії ОСОБА_1, потерпілої від аварії на Чорнобильської АЕС категорії 1, евакуйованої у 1986 році із зони відчуження, інваліду ІІ групи згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 року № 1293 з урахуванням положень частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали результаті Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати відповідача з 22 травня 2008 року донарахувати та виплатити позивачу державну пенсію з інвалідності ІІ групи як потерпілій від аварії на Чорнобильської АЕС категорії 1, евакуйованій у 1986 році із зони відчуження відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 року № 1293, збільшивши її у 2,5 рази з урахуванням положень частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 7 вересня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Постановою апеляційного суду Луганської області від 15 вересня 2011 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області задоволено. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 7 вересня 2010 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, судом апеляційної інстанції порушення норм чинного процесуального і матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильного судового рішення судом апеляційної інстанції, позивач просить скасувати постановлене судове рішення суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 1, евакуйована у 1986 році із зони відчуження та є інвалідом ІІ групи внаслідок впливу аварії на Чорнобильській АЕС, отримує пенсію на підставі статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27 грудня 2005 року № 1293, чинною на час виникнення спірних правовідносин, на Пенсійний фонд України покладено обов'язок забезпечити проведення з дня набрання чинності цією постановою, тобто з 1 січня 2006 року, перерахунку пенсії за матеріалами пенсійної справи громадянам, що отримують пенсію відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, а також особам, яким раніше призначено пенсію згідно із зазначеною статтею Закону і які на даний час отримують пенсію відповідно до інших законів (згідно з їх заявою). Зокрема, пенсія по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках була збільшена в 2,5 рази (абзац третій пункту 1 постанови). При цьому пунктом 2 постанови установлено, що мінімальний розмір пенсії, передбачений частиною четвертою статті 54 Закону, не може бути нижчим для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, зокрема, II групи - 500 гривень.

Враховуючи викладене, апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог щодо збільшення розміру основної державної пенсії, обрахованої відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, в 2,5 рази, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 року № 1293 прийнята з метою разового перерахунку станом на січень 2006 року пенсії, розрахованої з базової величини 19,91 грн, встановленої постановою Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1.

Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Луганської області від 15 вересня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Юрченко В.В.

Судді Амєлін С.Є.

Кобилянський М.Г.