Провадження № 2-а/742/118/14

Єдиний унікальний № 742/2592/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 год. 00 хв. 07 липня 2014 року м. Прилуки

суддя Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області Павлов В.Г., розглянувши адміністративну справу в порядку скороченого провадження за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання призначення, перерахунку і виплати допомоги на оздоровлення, починаючи з 1996 року по 2013 рік включно та одноразової компенсації як інваліду ІІ групи -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області про визнання неправомірними дій по наданню щорічної допомоги на оздоровлення, починаючи з 1996 року по 2013 рік включно та одноразової компенсації як інваліду ІІ групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в менших розмірах ніж передбачено ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язання перерахунку та нарахування щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації як інваліду ІІ групи згідно вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і здійснення цих виплат.

Заявлені вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що являється учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, який став інвалідом 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи. Допомогу на оздоровлення з 1996 року по 2013 рік включно та одноразову компенсацію як інваліду ІІ групи в 2013 році отримував в меншому розмірі ніж встановлено ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначає, що виплата допомоги в меншому ніж встановлено Законом розмірі порушує його права, що передбачені Конституцією України.

Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду від 19.06.2014 року, яка станом на 07.07.2014 року набрала законної сили, вимоги позивача про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання призначення, перерахунку і виплати допомоги на оздоровлення, та одноразової компенсації як інваліду II групи, починаючи з 1996 року по 09.12.2013 року /включно/, на підставі ст.100 КАС України, залишені без розгляду /а.с.37-38/.

Відповідачем, у встановлений законом строк з дня ухвали про відкриття провадження та копії документів було подано заперечення, суть якого зводиться до того, що позивачем було пропущено строк звернення до суду в період з 1996 року по 2012 рік включно. Окрім того, заперечуючи щодо заявлених позовних вимог, представник відповідача зазначив, що допомога на оздоровлення за 2013 рік позивачу нараховувалась та виплачувалась в розмірі 90 грн. в порядку, передбаченому згідно постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року.

Розгляд справи проведено в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, у строки, встановлені п.4 ч.5 ст.183-2 КАС України.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі наявні докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На виконання вимог п.4 ч.1 ст.7 КАС України, суд, забезпечив сторонам змагальність процесу, створив їм відповідні умови для реалізації своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов'язків, попередив про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, проте позивач, відповідно до ч.3 ст.11 та ч.2 ст.49 КАС України, скористалась на власний розсуд своїми правами щодо предмету спору.

З обставин, наведених у позовній заяві, які згідно з ч.3 ст.72 КАС не підлягають доказуванню, оскільки визнані сторонами і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання встановлено, що позивачеві спочатку була встановлена ІІІ група інвалідності, проте на даний час він вже перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ої категорії 2 групи інвалідності.

Відповідно до частини 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога інвалідам 3 групи виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Зі змісту ст.62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вбачається, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному КМУ, рішення якого є обов'язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Згідно ст.63 зазначеного Закону, фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 16.03.2012 року №4 «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням ст.ст.39,48,50,52,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» судам необхідно звертати увагу на те, що у разі наявності колізій між нормами законів, що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той із них, який прийнято пізніше.

Крім того, судам варто враховувати Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, яким дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна одноразова допомога на оздоровлення виплачується інвалідам ІІІ групи в розмірі 90 гривень /а.с.36/. При встановленні ОСОБА_1 з 18.07.2013 року ІІ групи інвалідності відповідачем була призначена та виплачена різниця між групами в розмірі 94 грн 80 к., що підтверджується копією довідки про доходи, правильність якої позивачем не заперечується /а.с.8,43/.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову в частині визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання відповідача здійснювати перерахунок, нараховувати та виплатити позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2013 рік, слід відмовити, оскільки неправомірність дій відповідача не встановлена.

За вище наведених підстав, суд також вважає, що виплата позивачеві спірної одноразової компенсації в розмірі, встановленому в постанові Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є також правомірною.

Вимога позивача про зобов'язання відповідача нараховувати та виплачувати в подальшому щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, відповідно до положень ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" задоволенню не підлягає, оскільки чинним законодавством не передбачений порядок захисту порушених прав на майбутнє.

Керуючись ст.ст.2,3,11,94,99,100,158-163,183-2,186 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання призначення, перерахунку і виплати допомоги на оздоровлення за 2013 рік включно та одноразової компенсації як інваліду ІІ групи - відмовити.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя Прилуцького міськрайонного суду

Чернігівської області В.Г.Павлов