269/1617/14-ц

№ 2/269/813/2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 червня 2014 року Совєтський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі головуючого

судді НІКІШИНА Ю.В.

при секретарі СИДОРОВОЇ О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про визнання права власності на нерухоме майно

В С Т А Н О В И В :

Позивач просить визнати за ним право власності на нерухоме майно: 25 лютого 2012 року з відповідачем був укладений договір купівлі - продажу 1/4частини домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 25,80 кв м, у тому числі житлова 10,90 кв м, убиральня літ. Ж-1, 1/4частина огорожі. Відповідач отримала гроші за спірне домоволодіння, проте досі гне бажає нотаріально посвідчити договір.

Відповідач письмово повідомил суд про згоду з позовом, просить розглянути справу без його участі.

У судовому засіданні встановлено.

Ч.4 ст.174 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Спірне нерухоме належить на праві приватної власності відповідачу - свідоцтво про право на спадщину від 21 січня 2011 року. Відповідач отримав від позивача гроші за проданий житловий будинок, підготував усі необхідні документи, про що свідчить надана суду розписка.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (ст. 16 ЦК України).

Відповідно до загальних правил вчинення правочинів правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Статтею 636 ЦК України встановлено, що сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Відповідач не заперечує того факту, що фактично нерухоме майно вже передане у власність позивача. На відшкодування збитків позивач не претендує.

Фактично правочин щодо відчуження нерухомого майна в натурі відбувся. Стаття 218 ЦК України встановлює правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми правочину. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Однак, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Як вбачається із позову та доданих до нього письмових доказів між відповідачем та позивачем відбувся договір купівлі-продажу квартири, що становить 1/4частину спірного домоволодіння (так званий «фінський будинок», у даному випадку на чотири квартири).

На підставі ст.334, 220 ЦК України, ст.213, 215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Визнати дійсним договір купівлі - продажу від 25 лютого 2012 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) щодо домоволодіння - 1/4частини домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 25,80 кв м, у тому числі житлова 10,90 кв м, убиральня літ. Ж-1, 1/4частина огорожі.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на домоволодіння - на 1/4частину домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 25,80 кв м, у тому числі житлова 10,90 кв м, убиральня літ. Ж-1, 1/4частина огорожі.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду у 10 денний строк з дня його проголошення.

Суддя Ю. В. Нікішин